Перейти до вмісту

Lanvin

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Lanvin
Типдім модиd і бізнес Редагувати інформацію у Вікіданих
Правова формаприватна компанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмода Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано1889 Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновник(и)Жанна Ланвен Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираПариж Редагувати інформацію у Вікіданих
Продукціяодяг, модні аксесуари, парфум, ювелірні прикраси
Холдингова компаніяFosun International Limitedd Редагувати інформацію у Вікіданих
lanvin.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Lanvin у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Lanvin — французький багатонаціональний дім високої моди, заснований Жанною Ланвен у 1889 році. Це третій найстаріший французький дім моди, який досі діє. 1990 року він перейшов під контроль Orcofi Group, а 1996 року проданий компанії L'Oréal. У 2001 році тайванська підприємиця Шоу-Лан Вонг викупила бренд у свою власність.

Становлення дому моди

[ред. | ред. код]

Спочатку Жанна Ленвен виготовляла одяг для своєї дочки. З часом, одяг почав привертати увагу інших батьків, які стали просити зробити такий одяг для їх дітей. Незабаром Ленвен вже виготовляла сукні для матерів цих дітей[1], які стали першими клієнтками її нового бутику на вулиці Фобур Сент-Оноре у Парижі. У 1909 році Ленвен приєдналася до Syndicat de la Couture, що визначило її офіційний статус кутюр'є.

У 1920-х роках Ланвен відкрила магазини домашнього декору, чоловічого одягу, хутра та білизни. З 1923 року імперія Ланвен розширилась фабрикою барвників у Нантерр[2]. Але найзначнішим її розширенням стало створення Lanvin Parfums SA у 1924 році.

Дім після Жанни Ланвен

[ред. | ред. код]

Після смерті Жанни Ланвен у 1946 році право власності на компанію перейшло до її дочки Марі-Бланш[3], яка з 1942 року керувала компанією спільно з двоюрідним братом. У 1958 році, після смерті і внаслідок бездітності Марі-Бланш, право власності на дім моди Lanvin перейшло до її кузена Іва Ланвена.

З середини 1960-х до поглинання L'Oreal у 1996 році домом Lanvin керував Бернард Ленвен. Експортний відділ знаходився на оригінальній фабриці в Нантеррі, де виготовляли та розливали всі парфуми. Адміністративний головний офіс знаходився у Парижі.

Мідленд Банк придбав частку в компанії у сім'ї в березні 1989 року та призначив Леона Бресслера на чолі компанії, щоб оновити згасаючий імідж фірми. У лютому 1990 року банк продав дім Lanvin французькій холдинговій компанії Orcofi на чолі з сім'єю Віттон. 1994 року L'Oréal придбала у Orcofi 50 % дому Lanvin. 1995 року L'Oréal збільшила свою частку до 66 %, а у 1996 році викупила всі 100 %.

У серпні 2001 року дім Lanvin у L'Oréal викупила приватна група інвесторів Harmonie S.A. на чолі з тайванською підприємицею та медіамагнаткою Шоу-Лан Вонг[4]. У 2005 році Joix Corporatic був власником ліцензії прет-а-порте Lanvin в Японії з роздрібною вартістю 50 млн євро[5].

4 грудня 2009 року дім Lanvin відкрив свій перший американський бутик у Бал-Гарбор, Флорида[6].

У 2011 році продажі Lanvin досягли 203 млн євро, не враховуючи, за оцінками, 4,5 млн євро доходів від ліцензій[4].

20 листопада 2013 року Lanvin став офіційним кравцем ФК «Арсенал», Лондон[7].

У лютому 2018 року конгломерат Fosun International, зі штаб-квартирою у Шанхаї, заплатив 120 мільйонів євро, щоб стати мажоритарним акціонером дому Lanvin[8]. У березні 2020 року Жан-Філіпп Геккет відмовився від посади генерального директора після 18 місяців роботи на посаді. Тимчасовою генеральною директором стала Джоанн Ченг, голова Fosun Fashion Group, материнської компанії Lanvin, і глава ради директорів Lanvin[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The Heart-warming History of the Lanvin Logo. Harper's BAZAAR. 21 травня 2014. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)
  2. ↑ Jeanne Lanvin. Fashion History. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)
  3. ↑ Lanvin life. The Economist. Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)
  4. 1 2 Pilling, David (17 лютого 2012). Lunch with the FT: Shaw-Lan Wang. Financial Times. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 31 серпня 2020. — Для доступу необхідна підписка. (англ.)
  5. ↑ Chevalier, Michel (2012). Luxury Brand Management. Singapore: John Wiley & Sons. ISBN 978-1-118-17176-9.(англ.)
  6. ↑ Lanvin Opens in Bal Harbour. WWD.com. 9 грудня 2009. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)
  7. ↑ Arsenal welcomes Lanvin. Arsenal.com. 20 листопада 2013. Архів оригіналу за 12 травня 2016. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)
  8. ↑ Hancock, Tom (9 грудня 2019). Fosun banks on Chinese shoppers to revive fashion fortunes. ft.com. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 31 серпня 2020. — Для доступу необхідна підписка. (англ.)
  9. ↑ Chong, Dale Arden (17 березня 2020). Lanvin CEO to step down after 18 months in position. fashionunited.com. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]