Перейти до вмісту

MWC 656

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
MWC 656
Характеристики
Спектральний класB1.5-2III[1] або B5:ne[2]
Показник кольору U−B−0,77[3]
Показник кольору B−V0,090±0,015[3]
Тип змінності-
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: −3.478 мас/р
Схил.: −3.159 мас/р
Паралакс (π) 0.4860 ± 0.0185 мас[4]</ref>
Відстань 6700 ± 300 св. р.
(2060 ± 80 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
-
Орбіта[5]
Період (P)59,028±0,011 доб
Ексцентриситет (e)0 (фіксований)
Епоха періастру (T)2 457 509,20±0,31 у Барицентричній Юліанській даті
Аргумент періастру (ω)
(вторинний)
90 (фіксований)°
Півамплітуда (K1)
(первинна)
11,6±3,7 км/с
Півамплітуда (K2)
(вторинна)
91,2±2,9 км/с
Фізичні характеристики
Маса7.8±2.0[5] M☉
Радіус8.8±0.5[6] R☉
Ефективна температура5,782[7] K
Обертання1,12±0,03 доб[6]
Обертальна швидкість (v sin i)305[8] км/с
Інші позначення
AGL J2241+4454, BD+43°4279, HD 215227, HIP 112148, SAO 52294, PPM 63303, WDS J22430+4443A[9] [4]
Посилання
SIMBADдані для U+Peg

MWC 656 — рентгенівська подвійна зоряна система в північному сузір'ї Ящірки. Вона має ідентифікатор HD 215227 з каталогу Генрі Дрейпера[9]. Маючи видиму зоряну величину 8,75[10], вона є занадто слабкою, щоб її можна було побачити неозброєним оком. Виходячи з вимірювань паралакса, вона розташована на відстані приблизно 6700. світлових років від Сонця[4]. Колись її вважали членом асоціації зір, що рухаються разом, Lacerta OB1[2], але оцінка відстані ставить її далеко за межі цієї групи[11].

Спостереження

[ред. | ред. код]

11 серпня 1935 року Р. Ф. Санфорд виявив слабку спектральну лінію водню–β у спектрі цієї зорі, і вона була включена до доповнення 1943 року до каталогу подібних зір Маунт-Вілсон з ідентифікатором MWC 656[12].

У 1964 році їй було присвоєно спектральну зоряну класифікацію B5:ne, де «B5» вказує на те, що це зоря типу B, «n» означає, що вона має «туманні» лінії через швидке обертання, а «e» показує, що вона має емісійні лінії. Суфікс «:» вказує на певну невизначеність щодо класифікації[13].

Її включили до каталогу зір типу Be у 1982 році[14]. У 2005 році виявлено, що вона має високу проєктовану швидкість обертання 305[8].

Легка крива для MWC 656. Сині точки показують дані Гіппаркос[15]. Червона крива показує синусоїдальну функцію, що відповідає цим даним, а зелені точки показують середні значення даних у межах 10 інтервалів протягом кожного періоду.

У 2009 році супутник AGILE виявив поблизу джерело гамма-випромінювання з потужністю понад 100 МеВ. Цьому джерелу було надано ідентифікатор AGL J2241+4454. HD 215227 є єдиним відповідним оптичним аналогом, що знаходиться в межах кола похибки 0,6°. Спектри зорі показали ознаки випромінювання з навколозоряного диска, а також поглинання з оболонкової структури. Швидкі зміни мінливості лінії випромінювання свідчать про орбітального супутника, який припливно взаємодіє з диском. Дані кривої блиску Гіппаркос вказують на орбітальний період 60,37±0,04[11].

Це було підтверджено у 2012 році за допомогою вимірювань радіальної швидкості ліній гелію у фотосфері зорі Be[16].

Уточнені вимірювання радіальної швидкості у 2014 році вказали на масивного супутника в діапазоні 3,8–6,9 M☉, якщо припустити, що зірка Be має масу 10–16 M☉. Супутник головної послідовності з такою високою масою має бути легко видимим в оптичному діапазоні. Аналогічно, субкарлик або оголене гелієве ядро від масивної зорі-попередника не відповідають спостереженням. Маса занадто велика для білого карлика або нейтронної зорі, залишаючи чорну діру зоряної маси єдиним життєздатним кандидатом[17][18].

Пізніше того ж року було виявлено слабке рентгенівське випромінювання із загальною світністю (3,7±1,7)×1031 ерг·с−1, що робить цю подвійну рентгенівську систему високої маси. Така світність узгоджується зі зоряною чорною дірою в стані спокою, тобто дуже мало речовини надходить у чорну діру від первинної зорі[19].

Це була перша зареєстрована подвійна система, що поєднує чорну діру із зорею типу Be[6]. Однак зараз виявлено, що багато зір типу Be мають субкарликових OC-супутників, властивості яких схожі на MWC 656. Відкриття у 2022 році припливного спотворення диска, що обертається навколо зірки типу Be, зробило недійсним початкову амплітуду радіальної швидкості, що поставило під сумнів оцінки маси 2014 року. Поправка на це, ймовірно, виключає наявність компаньйона чорної діри. Випромінювання іонізованого гелію поблизу компаньйона має подвійний пік, що вказує на наявність акреційного диска, що обертається навколо зірки типу Be[20].

Переглянуті вимірювання, опубліковані у 2023 році, виявили діапазон мас від 0,94 to 2,4 для супутника, що означає, що це нейтронна зоря, білий карлик або гаряча гелієва зоря[5].

Положення зорі на відстані 2 300 світлових років (0,71 кпк) нижче галактичної площини свідчить про те, що це зоряна система-втікач, оскільки це молода зоря, яка не розташована поблизу жодної області зореутворення[11]. Цей сценарій сприяє нейтронній зорі-компаньйону[5].

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Casares, J. та ін. (Січень 2014), A Be-type star with a black-hole companion, Nature, 505 (7483): 378—381, arXiv:1401.3711, Bibcode:2014Natur.505..378C, doi:10.1038/nature12916, PMID 24429635.
  2. 1 2 Chen, W. P.; Lee, H. T. (Грудень 2008), Reipurth, Bo (ред.), The Lacerta OB1 Association, Handbook of Star Forming Regions, Volume I: The Northern Sky, ASP Monograph Publications, т. 4, с. 124, arXiv:0811.0443, Bibcode:2008hsf1.book..124C.
  3. 1 2 Anderson, E.; Francis, Ch. (2012). XHIP: An extended hipparcos compilation. Astronomy Letters. 38 (5): 331. arXiv:1108.4971. Bibcode:2012AstL...38..331A. doi:10.1134/S1063773712050015.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі (посилання) XHIP record for this object at VizieR.
  4. 1 2 3 Vallenari, A. та ін. (2023). Gaia Data Release 3. Summary of the content and survey properties. Astronomy and Astrophysics. 674: A1. arXiv:2208.00211. Bibcode:2023A&A...674A...1G. doi:10.1051/0004-6361/202243940. S2CID 244398875. Gaia DR3 record for this source at VizieR. Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «GaiaDR3» визначена кілька разів з різним вмістом
  5. 1 2 3 4 Janssens, S. та ін. (Вересень 2023), MWC 656 is unlikely to contain a black hole, Astronomy & Astrophysics, 677, id. L9, arXiv:2308.08642, Bibcode:2023A&A...677L...9J, doi:10.1051/0004-6361/202347318.
  6. 1 2 3 Zamanov, Radoslav K. та ін. (Березень 2021), Radius, rotational period, and inclination of the Be stars in the Be/gamma ray binaries MWC 148 and MWC 656, Astronomische Nachrichten, 342 (3): 531—537, arXiv:2102.01971, Bibcode:2021AN....342..531Z, doi:10.1002/asna.202123856.
  7. ↑ Ting, Yuan-Sen та ін. (8 липня 2019), The Payne : Self-consistent ab initio Fitting of Stellar Spectra, The Astrophysical Journal, 879 (2): 69, arXiv:1804.01530, Bibcode:2019ApJ...879...69T, doi:10.3847/1538-4357/ab2331, ISSN 1538-4357, S2CID 54588218.
  8. 1 2 Glebocki, R.; Gnacinski, P. (2005), Catalog of Stellar Rotational Velocities, VizieR On-line Data Catalog: III/244. Originally Published in: 2005csss...13..571G; 2005yCat.3244....0G, 3244, Bibcode:2005yCat.3244....0G.
  9. 1 2 MWC 656. SIMBAD. Страсбурзький центр астрономічних даних. Процитовано 15 грудня 2024.
  10. ↑ Anderson, E.; Francis, Ch. (2012), "XHIP: An extended hipparcos compilation", Astronomy Letters, 38 (5): 331, arXiv:1108.4971, Bibcode: 2012AstL...38..331A, doi:10.1134/S1063773712050015
  11. 1 2 3 Williams, S. J. та ін. (Листопад 2010), The Be Star HD 215227: A Candidate Gamma-ray Binary, The Astrophysical Journal Letters, 723 (1): L93—L97, arXiv:1009.4947, Bibcode:2010ApJ...723L..93W, doi:10.1088/2041-8205/723/1/L93.
  12. ↑ Merrill, Paul W.; Burwell, Cora G. (1943), No. 682. Supplement to the Mount Wilson catalogue and bibliography of stars of classes B and A whose spectra have bright hydrogen lines, Contributions from the Mount Wilson Observatory, Carnegie Institution of Washington, 682: 1—32, Bibcode:1943CMWCI.682....1M.
  13. ↑ Jaschek, Carlos та ін. (1964), Catalogue of stellar spectra classified in the Morgan-Keenan system, Observatorio Astronomico de la Universidad de la Plata, Serie Astronomica, La Plata, т. 28, с. 1, Bibcode:1964PLPla..28....1J.
  14. ↑ Jaschek, M.; Egret, D. (Квітень 1982), Catalog of Be stars, IAU Symposium, т. 98, с. 261, Bibcode:1982IAUS...98..261J.
  15. ↑ EAS (1997). The HIPPARCOS and TYCHO catalogues. Astrometric and Photometric Star Catalogues Derived from the ESA Hipparcos Space Astrometry Mission. ESA SP Series. Noordwijk, Netherlands: ESA Publications Division. 1200. Bibcode:1997ESASP1200.....E. ISBN 9290923997. Процитовано 17 грудня 2024.
  16. ↑ Casares, J. та ін. (Квітень 2012), On the binary nature of the γ-ray sources AGL J2241+4454 (= MWC 656) and HESS J0632+057 (= MWC 148), Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, 421 (2): 1103—1112, arXiv:1201.1726, Bibcode:2012MNRAS.421.1103C, doi:10.1111/j.1365-2966.2011.20368.x.
  17. ↑ Casares, J. та ін. (Січень 2014), A Be-type star with a black-hole companion, Nature, 505 (7483): 378—381, arXiv:1401.3711, Bibcode:2014Natur.505..378C, doi:10.1038/nature12916, PMID 24429635.
  18. ↑ Wall, Mike (15 січня 2014), Oddly Quiet Black Hole Spotted Around Fast-Spinning Star, space.com, процитовано 15 грудня 2024.
  19. ↑ Munar-Adrover, P. та ін. (Травень 2014), Discovery of X-Ray Emission from the First Be/Black Hole System, The Astrophysical Journal Letters, 786 (2), id. L11, arXiv:1404.0901, Bibcode:2014ApJ...786L..11M, doi:10.1088/2041-8205/786/2/L11.
  20. ↑ Rivinius, Th. та ін. (Серпень 2022), MWC656: A Be+BH or a Be+sdO?, Massive Stars Near and Far, 361: 332, arXiv:2208.12315, Bibcode:2024IAUS..361..332R, doi:10.1017/S1743921322002976.

Додаткова література

[ред. | ред. код]