Cessna AT-17 Bobcat
| Cessna AT-17 Bobcat | |
|---|---|
.jpg) | |
| Призначення: | навчально-тренувальний літак |
| Перший політ: | 26 березня 1939 |
| Прийнятий на озброєння: | 1939 |
| Період використання: | 1939–1949 |
| На озброєнні у: | .svg){kind=small} Повітряний корпус Армії США Повітряні сили Армії США ПС США ВМС США Королівські ПС Канади |
| Розробник: | Сессна  |
| Виробник: | .svg){kind=small} Cessna Aircraft Company |
| Всього збудовано: | 5 422 |
| Конструктор: | Cessna Aircraft Company |
| Екіпаж: | 1+4 особа |
| Крейсерська швидкість: | 282 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 314 км/год |
| МШ біля землі: | 101–106 км/год |
| Бойовий радіус: | 1210 км |
| Практична стеля: | 6700 м |
| Швидкопідйомність: | 5,8 м/с |
| Довжина: | 9,98 м |
| Висота: | 3,02 м |
| Розмах крила: | 12,78 м |
| Площа крила: | 27,41 м² |
| Порожній: | 1588 кг |
| Споряджений: | 2585 кг |
| Максимальна злітна: | 2750 кг |
| Двигуни: | 2 × 7-циліндрові радіальні поршневі авіаційні двигуни повітряного охолодження 2 × Jacobs R-755-9 |
| Тяга (потужність): | 245 к.с. (183 кВт) |
Cessna AT-17 Bobcat у Вікісховищі | |
«Сессна» AT-17 «Бобкет» (англ. Cessna AT-17 Bobcat), також «Сессна Крейн» (англ. Cessna Crane) — американський двомоторний навчально-тренувальний літак часів Другої світової війни, розроблений компанією Cessna Aircraft Company. Використовувався для подальшого навчання пілотів. Оскільки одномоторні навчально-тренувальні літаки не підходили для підготовки пілотів двох і більше моторних літальних апаратів, поява цього літака була надзвичайно корисною. Комерційною версією була модель T-50, на основі якої були розроблені військові версії. Інші версії та назви включають навчальний літак AT-8, транспортний літак/бомбардувальник UC-78 та Crane Mk.I на озброєнні Повітряних сил Канади.
У 1939 році, через три роки після виходу на пенсію Клайда Сессни, «Сессна» T-50 здійснив свій перший політ, ставши першим двомоторним літаком компанії та її першим літаком з висувним шасі. Прототип T-50 вперше піднявся в повітря 26 березня 1939 року, а 24 березня 1940 року отримав затверджений сертифікат типу 722.
AT-8, AT-17, C-78, UC-78 та «Крейн» були військовими версіями комерційного легкого транспортного літака Cessna T-50. Компанія Cessna Airplane Company вперше випустила T-50 з дерева та трубчастої сталі з тканинною обшивкою у 1939 році для цивільного ринку як легкий та дешевший двомоторний літак для особистого використання, де більші літаки, такі як Beechcraft Model 18, були б занадто дорогими. Низькоплан, вільнонесучий моноплан, мав висувне основне шасі та закрилки на задній кромці крила, обидва з електричним приводом за допомогою гвинтів з ланцюговим приводом. Втягнута основна стійка шасі залишила деякі колеса висунутими нижче гондоли двигуна для аварійної посадки з піднятими колесами. Конструкція крила була побудована навколо лонжеронних балок з ламінованої ялини, фермових ялинових та фанерних ребер, а також фанерних передніх кромок і законців крила. Нерухоме хвостове колесо не є керованим, але його можна зафіксувати прямо. Металеві гвинти фіксованого кроку Curtiss Reed незабаром були замінені на гідравлічно приводні гвинти Hamilton Standard 2B-20-213 з постійною швидкістю та незафлюгований. Потужність забезпечували два зіркоподібні двигуни Jacobs L-4MB потужністю 225 к.с. (168 кВт) злітної потужності 245 к.с. (183 кВт). Виробництво розпочалося в грудні 1939 року.
19 липня 1940 року помічник військового міністра США Луїс А. Джонсон замовив 33 навчальні літаки AT-8 на базі T-50 для Повітряного корпусу армії США. Модифікації включали вікна в даху кабіни, потужніші двигуни Lycoming R-680 потужністю 290 к.с. (220 кВт) та військові радіостанції. Перший AT-8 був доставлений Повітряному корпусу у грудні 1940 року, а наприкінці 1941 року армія США замовила ще 450 AT-17 на базі T-50. Модифікації включали додаткові вікна кабіни та двигуни Jacobs R-755-9 потужністю 245 к.с. (183 кВт). Виробництво для Повітряного корпусу армії США продовжувалося під позначенням AT-17, зважаючи на зміну обладнання та типи двигунів. У 1942 році Повітряні сили Армії США (наступники Повітряного корпусу з червня 1941 року) замовили «Бобкет» як легкий транспортний літак під назвою C-78, який 1 січня 1943 року був перейменований на UC-78.
До кінця Другої світової війни «Сессна» випустила понад 4600 AT-17 «Бобкет» для армії США, 67 з яких були передані ВМС США як JRC-1. ВМС використовували літак переважно для перевезення екіпажів поромних рейсів до та з їхніх місць дислокації. На службі в США «Бобкет» отримав прізвисько «Бамбуковий бомбардувальник». На момент формування ПС США у вересні 1947 року на озброєнні перебувало небагато «Бобкет», а в 1949 році цей тип був оголошений застарілим.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- Виноски
- Джерела
- Cessna Crane(англ.)
- AT-17 «Bobcat»(англ.)
- Cessna UC-78B Bobcat(англ.)
- AT-17 «Bobcat»(англ.)
- Juptner, Joseph P (1994). U.S. Civil Aircraft Series, Vol.8. TAB Books. ISBN 0-816891788.
- Mondey, David (2006). American Aircraft of World War II. Hamlyn Concise Guide. London, UK: Bounty Books. ISBN 978-0753714614.
- Swanborough, Gordon; Bowers, Peter M. (1989). United States Military Aircraft Since 1909. Putnam. ISBN 085177816-X.
- Wixley, Kenneth E. (January 1984). «Cessna Bobcat: A Production History». Aircraft Illustrated. Vol. 17, no. 1. pp. 13–16. ISSN 0002-2675.
