Перейти до вмісту

ExoMars Trace Gas Orbiter

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ExoMars Trace Gas Orbiter
Основні параметри
Повна назваExoMars Trace Gas Orbiter
COSPAR ID2016-017A Редагувати інформацію у Вікіданих
ОрганізаціяЄКА
Роскосмос
ВиготівникThales Alenia Space
ОператорЄКА
Роскосмос
Тип апаратаОрбітальний
Штучний супутникМарса
Вихід на орбітуМарса
Дата запуску14 березня 2016
Ракета-носійПротон-М
КосмодромКазахстан Байконур, СМ 200/39
Технічні параметри
Маса3130 кг
Потужність2000 Вт
Джерела живленняФотоелектричні батареї
Орбітальні дані
Тип орбітиколова[1]
Апоцентр400 км
Вебсторінка
Вебсторінкаhttp://exploration.esa.int/mars/46475-trace-gas-orbiter/

ExoMars Trace Gas Orbiter — космічний апарат, запущений 14 березня 2016 року для вивчення походження домішок в атмосфері Марса.

Апарат збудовано за програмою «ЕкзоМарс» спеціалістами європейського і російського космічних агентств.

До квітня 2018 року переведений на низьку колову орбіту висотою близько 400 кілометрів[1][2]. З 21 квітня 2018 року почалася наукова місія[3][4].

Наукові цілі проєкту

[ред. | ред. код]

Космічний апарат дослідить і з'ясує природу виникнення в атмосфері Марса домішок метану, водяної пари й інших газів, про вміст яких на червоній планеті відомо з 2003 року[5]. Наявність метану, який швидко розкладається під впливом ультрафіолетового випромінення, говорить про його постійне надходження з невідомого джерела. Таким джерелом можуть бути копалини або біосфера — живі організми[6]. ExoMars Trace Gas Orbiter виявить місця виникнення метану, щоб апарат «Екзормарс-ровер» висадився в ті місця 2018 року.

Європейське космічне агентство має і другу мету: випробувати нову технологію входу в атмосферу, спуску і посадки космічних апаратів на поверхню планет. «Орбітер» буде мати на борту посадковий модуль «Скіапареллі».

Історія розробки

[ред. | ред. код]

У 2008 році космічне агентство НАСА подало проєкт Марсіанського орбітального апарата (англ. Mars Science Orbiter). Рік потому, після підписання угоди про спільне співробітництво в області дослідження Марса, частина проєкту розроблялась ЄКА, а сам проєкт був змінений. Апарат змінив назву, дата запуску була перенесена на 2016 рік, а обладнання почало розроблятися як НАСА, так і ЄКА. Було вирішено, що ExoMars Trace Gas Orbiter замінить супутник Mars Reconnaissance Orbiter і буде включений в програму «ЕкзоМарс». Запуск повинен був відбутись за допомогою ракети Atlas V[7]. Однак, у 2012 році, внаслідок скорочення бюджету, НАСА було змушене зупинити співпрацю в проєкті[8]. Того ж року ЄКА почало співпрацю з Роскосмосом. Робота над технічними приладами зонда відбувалася в Інституті космічних досліджень РАН. Остаточно було прийнято рішення, що для запуску буде використано ракету-носій «Протон».

Хронологія місії

[ред. | ред. код]

Запуск

[ред. | ред. код]

14 березня 2016 року з космодрому Байконур стартувала ракета, яка доставить на Марс дослідні модулі — орбітальний апарат Trace Gas Orbiter і десантний модуль «Скіапареллі». Планується, що на політ місії на Марс піде сім місяців, космічний апарат досягне Марса 19 жовтня[9].

Перший етап

[ред. | ред. код]

Етап перельоту

[ред. | ред. код]

28 липня 2016 року з метою подальшого виведення на високоеліптичну орбіту Марса був проведений маневр для корекції параметрів польоту космічного апарата. Двигун апарата був увімкнений впродовж 52 хвилин[10].

Вихід на орбіту та відділення посадкового модуля

[ред. | ред. код]

Відокремлення спускного апарата «Скіапареллі» від космічного апарата ExoMars Trace Gas Orbiter відбулося 17 жовтня 2016 року під час підльоту до Марса, до гальмування орбітального модуля для переходу на орбіту планети[11]. Проте при здійсненні посадки на великій швидкості «Скіапареллі» розбився. Остаточна причина того, що сталося, буде встановлено після експертизи[12].

Наукові дослідження

[ред. | ред. код]

Спостереження за науковою програмою TGO почалися із 21 квітня 2018 року на низькій коловій орбіті висотою близько 400 кілометрів над поверхнею Марса[13][3][4]: запрацювала камера високої роздільности CaSSIS і спектрометри. 2 березня 2019 року CaSSIS зробив знімок, на котрому видно спускний апарат InSight, парашут і дві половини капсули, котрі захищали InSight під час його входу в атмосферу Марса — теплозахисний екран і задню панель[14][15].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 ЭКЗОМАРС. МОДУЛЬ TGO ПЕРЕШЕЛ НА РАБОЧУЮ ОРБИТУ. «Роскосмос». Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 24 липня 2020.
  2. ↑ ExoMars poised to start science mission (англ.). Європейське космічне агентство. Архів оригіналу за 27 квітня 2018. Процитовано 27 травня 2018.
  3. 1 2 ЭКЗОМАРС. ПЕРВЫЕ СНИМКИ АППАРАТУРЫ CASSIS. «Роскосмос». Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 24 липня 2020.
  4. 1 2 ExoMars returns first images from new orbit (англ.). Європейське космічне агентство. Архів оригіналу за 30 квітня 2018. Процитовано 27 травня 2018.
  5. ↑ Robert Naeye (28 вересня 2004). Mars Methane Boosts Chances for Life. Sky & Telescope. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 28 листопада 2015. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)
  6. ↑ ExoMars Trace Gas Orbiter (TGO). European Space Agency. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 27 листопада 2015. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)
  7. ↑ Amos, Jonathan (12 жовтня 2009). Europe's Mars plans move forward. BBC News. Архів оригіналу за 3 грудня 2009. Процитовано 12 жовтня 2009.
  8. ↑ Джонатан Эймос. (7 лютого 2012). НАСА может выйти из европейской марсианской программы. Наука. Русская служба Би-би-си. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 28 листопада 2015.(Перевірено 7 лютого 2012)
  9. ↑ NASA In 2016 ExoMars Orbiter [Архівовано 4 травня 2016 у Wayback Machine.] // НАСА(англ.)
  10. ↑ Новости. РОСКОСМОС. КОРРЕКЦИЯ ПАРАМЕТРОВ ПОЛЕТА КОСМИЧЕСКОГО АППАРАТА МИССИИ «ЭКЗОМАРС-2016». www.roscosmos.ru. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 28 липня 2016.
  11. ↑ Апарати місії ExoMars успішно відокремилися один від одного на підльоті до Марса. УНІАН. 17.10.2016. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 17.10.2016.
  12. ↑ Модуль «Schiaparelli» розбився при здійсненні посадки на Марс. УНІАН. 21.10.2016. Процитовано 21.10.2016.[недоступне посилання з лютого 2019]
  13. ↑ Россия решает сразу две задачи. Lenta.ru. 11 травня 2017. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 24 липня 2020.
  14. ↑ European satellite captures Nasa Mars lander from orbit [Архівовано 7 листопада 2020 у Wayback Machine.], 14 March 2019
  15. ↑ Марсианский зонд TGO возобновил научные исследования [Архівовано 24 липня 2020 у Wayback Machine.] // 15.04.2020
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ExoMars_Trace_Gas_Orbiter&oldid=45132441