Перейти до вмісту

GT Мухи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
GT Мухи

Розташування GT Мухи у сузір'ї Муха (обведено червоним)
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Муха
Пряме піднесення 11h 39m 29.57s
Схилення -65° 23′ 52,1″
Видима зоряна величина (V) 5,09
Характеристики
Спектральний класG5/8IIIp+A0/1V
Показник кольору (B−V)0,768
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) 9,1 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: -29,76 мас/р
Схил.: 5,78 мас/р
Паралакс (π) 8,3972 ± 0,5075 мас
Відстань 388,4 св. р.
(119,09 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
-0,29
Фізичні характеристики
Маса1,1 M☉
Радіус16,6 R☉
Світність126 L☉
Ефективна температура4744 K
Інші позначення
Gaia DR3 5236523877939131008
Посилання

GT Мухи (англ. GT Muscae), також відомої як 12 Мухи, — це змінна зоря на відстані близько 388,4 світлових років від Землі в сузір'ї Мухи. Це зоря 5-ої зоряної величини, тому вона повинна бути слабко видима неозброєним оком спостерігача, далеко від світлового забруднення. Це система з чотирьох зір, що складається зі спектрально-подвійної зорі, яка містить змінну зорю RS Гончих псів[en] (RS CVn) (HD 101379), що обертається навколо затьмарюваної подвійної (HD 101380). Її яскравість змінюється від 4,96 до 5,23 величини. GT Мухи є дуже активним рентгенівським джерелом.

У 1929 році Вілем ван ден Бос[en] відкрив, що GT Мухи є видимою подвійною зорею, компоненти якої A (HD 101379) і B (HD 101380) були розділені 0,2 кутовими секундами[en] на момент його спостереження. Вивчаючи фотопластинки у 1964 році, Вольфганг Штромайєр[en] та його співавтори відкрили, що GT Мухи є змінною зорею. У 1979 році на основі спектроскопічних ознак Едвард Вайлер і Роберт Стенцел ввели GT Мухи до списку ймовірних змінних RS CVn. Затьмарення пари HD 101380 вперше повідомив Ендрю Колльєр Камерон[en] у своїй докторській дисертації 1982 року, у якій він також визначив орбітальний період цієї пари. Усій системі зір було надано позначення змінної зорі GT Мухи у 1988 році.

Сильне, змінне радіовипромінювання на 5 ГГц від GT Мухи, що вказує на спалахи, було виявлено у 1982 році і було інтерпретовано як вказівка на високу активність хромосферну і корональну[en].

GT Мухи була виявлена під час ранніх спостережень рентгенівського супутника Ухуру, спочатку позначена як 2U 1134—161, пізніше перейменована на 4U 1137–65. Майкл Гарсія та його співавтори ідентифікували HD 101379 як джерело, спостережене Ухуру у 1980 році. Протягом десятиліття 2010—2019 років GT Мухи показала найбільшу активність рентгенівських спалахів серед усіх зір неба, виробляючи спалахи з енергіями близько ~1038 ергів[en].[1][2]

Спостережні характеристики

[ред. | ред. код]
Криві блиску GT Мухи. Верхня панель (адаптована з Murdoch та ін.) показує довгострокову змінність після видалення моделі змінності затемнювального подвійного. Орбітальний період HD 101379 показаний червоним кольором. Нижня панель показує дані TESS, в яких затемнення (як первинні, так і вторинні) чітко видимі. Орбітальний період HD 101380 показаний червоним кольором.

Видима зоряна величина GT Мухи у смузі V становить 5,09[1]. Абсолютна зоряна величина — -0,29[1][2]. Річний паралакс за даними місії Gaia DR3 становить 8,3972 ± 0,5075 мас[2]. Власний рух зорі: RA: -29,76, Dec: 5,78 мас/рік[1]. Променева швидкість — 9,1 км/с[1]. Показник кольору B−V = 0,768[1].

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

За спектральним класом GT Мухи є жовтою зорею класу G, подібною до Сонця[1]. Маса зорі становить 1,1 сонячних мас[3]. Радіус — 16,6 сонячних радіусів[4]. Ефективна температура поверхні — 4744 К[5]. Світність відносно Сонця — 126[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 5 6 7 * 12 Mus — SIMBAD Astronomical Database. Centre de données astronomiques de Strasbourg (CDS). Процитовано 16 листопада 2026.
  2. 1 2 3 Gaia DR3 5236523877939131008. European Space Agency (ESA), Gaia Data Release 3 (2022). Процитовано 16 листопада 2026.
  3. ↑ Kallinger, T.; Beck, P. G.; Hekker, S.; Huber, D.; Kuschnig, R.; Rockenbauer, M.; Winter, P. M.; Weiss, W. W.; Handler, G.; Moffat, A. F. J.; Pigulski, A.; Popowicz, A.; Wade, G. A.; Zwintz, K. (1 квітня 2019). Stellar masses from granulation and oscillations of 23 bright red giants observed by BRITE-Constellation. Astronomy & Astrophysics (англ.). 624: A35. arXiv:1902.07531. Bibcode:2019A&A...624A..35K. doi:10.1051/0004-6361/201834514. ISSN 0004-6361.
  4. ↑ Kallinger, T.; Beck, P. G.; Hekker, S.; Huber, D.; Kuschnig, R.; Rockenbauer, M.; Winter, P. M.; Weiss, W. W.; Handler, G.; Moffat, A. F. J.; Pigulski, A.; Popowicz, A.; Wade, G. A.; Zwintz, K. (1 квітня 2019). Stellar masses from granulation and oscillations of 23 bright red giants observed by BRITE-Constellation. Astronomy & Astrophysics (англ.). 624: A35. arXiv:1902.07531. Bibcode:2019A&A...624A..35K. doi:10.1051/0004-6361/201834514. ISSN 0004-6361.
  5. ↑ Kallinger, T.; Beck, P. G.; Hekker, S.; Huber, D.; Kuschnig, R.; Rockenbauer, M.; Winter, P. M.; Weiss, W. W.; Handler, G.; Moffat, A. F. J.; Pigulski, A.; Popowicz, A.; Wade, G. A.; Zwintz, K. (1 квітня 2019). Stellar masses from granulation and oscillations of 23 bright red giants observed by BRITE-Constellation. Astronomy & Astrophysics (англ.). 624: A35. arXiv:1902.07531. Bibcode:2019A&A...624A..35K. doi:10.1051/0004-6361/201834514. ISSN 0004-6361.
  6. ↑ Kallinger, T.; Beck, P. G.; Hekker, S.; Huber, D.; Kuschnig, R.; Rockenbauer, M.; Winter, P. M.; Weiss, W. W.; Handler, G.; Moffat, A. F. J.; Pigulski, A.; Popowicz, A.; Wade, G. A.; Zwintz, K. (1 квітня 2019). Stellar masses from granulation and oscillations of 23 bright red giants observed by BRITE-Constellation. Astronomy & Astrophysics (англ.). 624: A35. arXiv:1902.07531. Bibcode:2019A&A...624A..35K. doi:10.1051/0004-6361/201834514. ISSN 0004-6361.

Посилання

[ред. | ред. код]