Брно
.svg)
Брно (чеськ. Brno, нім. Brünn, лат. Bruna) — статутне місто на південному сході Чехії, адміністративний центр Південноморавського краю. Розташоване при злитті річок Світава і Свратка. З населенням 404 296 осіб станом на кінець 2025 року Брно є другим за населенням містом Чехії після Праги та найбільшим містом історичної Моравії.[2] Брненська метрополійна область охоплює 184 громади на площі 1978 км² і має близько 735 тисяч жителів.[3]
Брно було одним із головних політичних центрів середньовічної Моравії. У ранньомодерну добу воно поступово перебрало основні функції моравської столиці: 1641 року сюди з Оломоуца перенесли головні земські установи, а 1782 року становище Брна як столиці Моравії було підтверджено імператором Йосифом II.[5] Цей статус утратив адміністративне значення після ліквідації Моравсько-Сілезької землі 1948 року.
Сучасне Брно є важливим центром судової влади Чехії. Тут розташовані Конституційний суд, Верховний суд, Верховний адміністративний суд і Верховна прокуратура, а також офіс омбудсмена та Управління із захисту конкуренції.[6]
Місто є одним із провідних університетських, наукових і технологічних центрів Чехії. У його закладах вищої освіти навчається близько 65 тисяч студентів.[7] Особливо розвинені інформаційні технології, кібербезпека, біомедицина, авіаційна техніка та виробництво наукових приладів. У Брні виготовляють близько третини світового виробництва електронних мікроскопів.[8]
До найвідоміших пам'яток належать замок Шпільберк, собор святих Петра і Павла, історичний центр та функціоналістська вілла Тугендгат, включена 2001 року до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.[9] З 2017 року Брно входить до Мережі творчих міст ЮНЕСКО як місто музики.[10]
Походження назви Брно остаточно не з'ясоване. Найчастіше її пов'язують зі старослов'янським коренем brn-, спорідненим зі словами на позначення багна, глини або вологого ґрунту. Існують й інші етимологічні гіпотези, однак вони не мають загального визнання.[11]
Історична німецька назва міста — Brünn, латинські джерела використовували форми на кшталт Bruna та Brunna.
На честь міста названо астероїд 2889 Брно. Назва британського ручного кулемета Bren утворена від назв Brno та Enfield: конструкція походила від чехословацької зброї, розробленої за участі конструктора Вацлава Голека, а британське виробництво було налагоджено в Енфілді.[12]
Брно лежить у південно-східній частині Чехії, приблизно за 110 км на північ від Відня та за 185 км на південний схід від Праги. Площа міста становить 230,18 км². Через місто протікають Світава і Свратка, які зливаються в його південній частині.
Рельєф Брна різноманітний: історичний центр і південна частина лежать у нижчих долинах, тоді як північні та західні райони переходять у лісисту горбисту місцевість. Значну частину адміністративної території займають ліси та інші зелені зони.
На північному заході міста на Свратці розташоване Брненське водосховище (чеськ. Brněnská přehrada), створене у XX столітті й нині важливе місце відпочинку. Над водосховищем стоїть середньовічний замок Вевержі.
Клімат Брна помірний, із теплим літом і прохолодною або холодною зимою. Положення в південно-східній частині країни робить місто загалом теплішим і сухішим, ніж значну частину Чехії. Основна метеорологічна станція розташована в Брно-Туржани; сучасні кліматичні порівняння здійснюють із нормальним періодом 1991—2020 років.
Територія Брненської улоговини була заселена ще в доісторичну добу. Важливим ранньосередньовічним осередком було укріплене поселення Старе Замки поблизу сучасного району Лішень, пов'язане з добою Великої Моравії.
Перша надійна письмова згадка про Брно датується 1091 роком. У Чеській хроніці Козьми Празького згадано замок Брно у зв'язку з боротьбою між королем Вратиславом II та його братом Конрадом.[13]
В XI—XII століттях Брно було одним із трьох основних центрів моравських володінь династії Пржемисловичів поряд з Оломоуцом і Зноймо.
У 1243 році король Вацлав I надав Брну міські привілеї. Це закріпило його становище як королівського міста.[14] Таким чином, поширене в старішій версії статті визначення Брна як «вільного імперського міста» є неточним.
У XIII столітті сформувався замок Шпільберк, уперше безпосередньо засвідчений письмово 1277 року. У XIV та на початку XV століття він служив резиденцією моравських маркграфів.[15] Одним із них був Йост Моравський, обраний 1410 року римським королем.
У пізньому середньовіччі Брно й Оломоуц спільно виконували функції головних політичних і адміністративних центрів Моравського маркграфства. Брно залишилося на боці імператора Сигізмунда під час гуситських воєн і витримало гуситські облоги.
Від 1526 року Брно разом із Моравією входило до володінь Габсбургів. Під час Тридцятирічної війни роль міста різко зросла. У 1641 році через воєнну загрозу головні моравські земські установи й земські таблиці були перенесені з Оломоуца до Брна.[5]
У 1645 році місто під командуванням французького офіцера на габсбурзькій службі Жана-Луї Радуї де Суша успішно витримало велику облогу шведської армії. Ця оборона стала одним із головних епізодів міської історичної традиції.[15]
У XVII—XVIII століттях Шпільберк було перебудовано на потужну барокову фортецю, а згодом він став відомою в'язницею Габсбурзької монархії.[15]
1742 року місто безуспішно облягали прусські війська. У 1777 році папа Пій VI заснував Брненську дієцезію.[16]
Наприкінці XVIII та в XIX столітті Брно стало одним із найважливіших центрів текстильної промисловості монархії Габсбургів, за що отримало прізвисько «моравський Манчестер».[17]
Французькі війська зайняли Брно напередодні битви під Аустерліцом 1805 року. Наполеон перебував у місті перед битвою.[18] Французькі війська знову зайняли Брно 1809 року. Саме з цією добою пов'язана ліквідація частини військових укріплень Шпільберка. Твердження, ніби Наполеон «облягав Брно» 1805 року і наказав знести всі міські укріплення після Аустерліца, є надмірним спрощенням.
7 липня 1839 року почався регулярний пасажирський рух паровозних поїздів між Віднем і Брном. Це зробило Брно одним із перших великих залізничних центрів Центральної Європи.[19]
У 1860-х роках більшу частину міських укріплень знесли, що дало змогу Брну розширюватися за межі історичного ядра. 1869 року в місті почав діяти кінний трамвай — перший такий міський транспорт на території сучасної Чехії; 1900 року трамвайну мережу електрифікували.[20]
Грегор Мендель, августинський монах і майбутній засновник генетики, проводив у Брні в 1850—1860-х роках свої знамениті досліди з горохом у монастирі святого Томи.[21]
З Брном тісно пов'язане життя композитора Леоша Яначека, який провів тут більшу частину своєї професійної кар'єри та відіграв визначну роль у розвитку музичного життя міста.
До Першої світової війни Брно було багатомовним промисловим містом зі значними чеськомовною, німецькомовною та єврейською спільнотами. Політичне й культурне життя пізньогабсбурзького Брна значною мірою формувалося взаємодією та суперництвом цих середовищ.[22]
Після утворення Чехословаччини 1918 року адміністративні межі міста істотно розширили. У квітні 1919 року до Брна приєднали міста Кралове Поле і Гусовіце та ще 21 навколишню громаду. Так виникло Велике Брно (чеськ. Velké Brno), населення й територія якого були набагато більшими за довоєнне місто.[23]
1919 року засновано Університет Масарика, другий чеський університет у країні. 1928 року відкрився Брненський виставковий центр.
Міжвоєнний період став винятково важливим для архітектури Брна. Місто перетворилося на один із головних центрів чехословацького функціоналізму. Тут працювали, зокрема, Богуслав Фукс, Ернст Віснер та інші представники модерної архітектури. Найвідомішим твором стала вілла Тугендгат, споруджена 1929—1930 років за проєктом Людвіга Міса ван дер Рое.[9]
Після німецької окупації Чехії в березні 1939 року Брно увійшло до Протекторату Богемії та Моравії. У листопаді 1939 року нацистська влада закрила чеські університети. Будівлю юридичного факультету Університету Масарика перетворили на штаб-квартиру брненського Гестапо, а Коуницькі студентські гуртожитки стали в'язницею та місцем страт.[24]
Єврейська громада Брна була майже знищена під час Голокосту. З 1941 року євреїв із міста депортували насамперед до Терезіна, а звідти багатьох — до інших гетто та нацистських концентраційних і винищувальних таборів.
У 1944—1945 роках Брно зазнало серії союзницьких авіанальотів, під час яких були пошкоджені промислові підприємства, транспортна інфраструктура та житлові квартали.
26 квітня 1945 року Брно було переважно визволене військами 2-го Українського фронту під командуванням маршала Родіона Малиновського в ході Братиславсько-Брновської наступальної операції.[25]
Після війни більшість німецькомовного населення міста була примусово виселена. Наприкінці травня 1945 року тисячі брненських німців були змушені пішки залишити місто в напрямку австрійського кордону; подія відома як Брненський марш смерті (чеськ. Brněnský pochod smrti). Частина виселених загинула під час дороги, в таборах або від хвороб і виснаження.
2015 року міська рада Брна ухвалила Декларацію примирення і спільного майбутнього, спрямовану на гідне вшанування жертв та розвиток чесько-німецького діалогу.[26]
Після комуністичного перевороту 1948 року було ліквідовано традиційне земське адміністративне устроювання Чехословаччини, і Брно перестало бути столицею Моравії. За комуністичної влади місто продовжувало швидко індустріалізуватися, а на його околицях споруджували великі житлові масиви.
Після Оксамитової революції 1989 року економічна структура міста істотно змінилася. Традиційна текстильна та частина важкої промисловості занепали, натомість дедалі більшої ваги набували сфери послуг, університетська освіта, наукові дослідження й високі технології.
З 2000 року Брно є адміністративним центром сучасного Південноморавського краю.
Брно має статус статутного міста та поділяється на 29 самоврядних міських районів:
- Брно-Богуніце
- Брно-Босоноги
- Брно-Бистрц
- Брно-Черновіце
- Брно-Хрліце
- Брно-Івановіце
- Брно-Єгніце
- Брно-Їг
- Брно-Юндров
- Брно-Кнічки
- Брно-Когоутовіце
- Брно-Комін
- Брно-Кралово Поле
- Брно-Лішень
- Брно-Маломержіце і Обржани
- Брно-Медланки
- Брно-Новий Лісковець
- Брно-Оржешін
- Брно-Ржечковіце і Мокра Гора
- Брно-Север
- Брно-Слатіна
- Брно-Стршед
- Брно-Старий Лісковець
- Брно-Туржани
- Брно-Утєхов
- Брно-Віногради
- Брно-Жабовржески
- Брно-Жебетін
- Брно-Жиденіце
На чолі міста стоїть приматорка Маркета Ванькова, яка представляє коаліцію SPOLEČNĚ — ODS a TOP 09.[4]
Станом на 31 грудня 2025 року в Брні проживало 404 296 осіб.[2] Упродовж XIX і першої половини XX століття населення швидко зростало внаслідок індустріалізації та розширення міських меж. Після спаду наприкінці XX століття у XXI столітті населення знову почало збільшуватися.
У 2023 році офіційна кількість мешканців уперше перевищила 400 тисяч. Міська влада прямо пов'язувала цей приріст насамперед із міграцією, зокрема з прибуттям нових мешканців з України після початку повномасштабного російського вторгнення.[27]
За даними Чеського статистичного управління, протягом 2025 року в місті було 3132 народження і 4194 смерті; природне скорочення становило 1062 особи, однак позитивне міграційне сальдо у 2619 осіб забезпечило загальний приріст населення на 1557 осіб.[28]
Метрополійна зона Брна значно виходить за адміністративні межі міста: вона об'єднує 184 громади й близько 735 тисяч людей.[3]
.jpg)
Історично Брно було одним із головних промислових центрів Центральної Європи. У XVIII—XIX століттях провідною галуззю була текстильна промисловість, пізніше велике значення мали машинобудування, електротехніка та виробництво зброї.[17]
Після 1989 року економіка дедалі більше орієнтувалася на послуги, науку й високі технології. Брно є важливим центром інформаційних технологій, кібербезпеки, біотехнологій, медичних досліджень, авіакосмічних технологій та точного приладобудування.[29]
Особливе місце посідає електронна мікроскопія. Перший комерційно доступний чехословацький електронний мікроскоп було розроблено в Брні 1951 року, а нині в місті виготовляють приблизно третину світового виробництва таких приладів.[8]
Важливим науковим осередком є CEITEC (Central European Institute of Technology), спільний міждисциплінарний дослідницький центр брненських університетів та наукових установ.
Брненський виставковий центр відкрився 1928 року. Він має понад 130 тисяч м² чистої виставкової площі та приймає близько 90 заходів щороку.[30] Найвідомішим заходом є Міжнародний машинобудівний ярмарок.
.jpg)
Брно є одним із головних транспортних вузлів Чехії, розташованим на шляхах між Прагою, Віднем, Братиславою та Остравою. Через місто проходить автомагістраль D1, а на південь від нього починається D2 у напрямку Братислави.
Громадський транспорт Брна складається з трамваїв, тролейбусів і автобусів. Його оператором є Dopravní podnik města Brna. Історія системи почалася 1869 року з кінного трамвая; електричні трамваї почали працювати 1900 року.[20]
Характерною для Брна місцевою назвою трамвая є šalina («шаліна»), слово, традиційно пов'язуване з німецьким висловом Elektrische Linie.
Транспортне підприємство також експлуатує пасажирські судна на Брненському водосховищі.
Брно має прямі залізничні сполучення з Прагою, Віднем, Братиславою, Будапештом, Остравою та іншими містами Центральної Європи.
Багаторічна дискусія про перенесення головного вокзалу перейшла у фазу конкретного проєктування. Новий головний вокзал передбачено спорудити на південь від історичного центру, біля сучасної нижньої станції (Brno dolní nádraží). Основні будівельні роботи в межах перебудови Брненського залізничного вузла плануються на 2028—2035 роки.[31]
Міжнародний аеропорт Брно-Туржани розташований на південний схід від міста. У 2025 році він обслужив 739 323 пасажирів і пропонував регулярні та чартерні рейси за 38 напрямками на трьох континентах.[32]
З 18 травня 2026 року головний вокзал і аеропорт сполучає тролейбусний маршрут № 21, який замінив попередній автобус E76. Уночі аеропорт обслуговує маршрут N89.[33]
.jpg)
Брно є одним із головних університетських центрів Центральної Європи. У місті діють п'ять державних публічних університетів, один державний військовий університет і кілька приватних закладів вищої освіти. Загальна кількість студентів становить близько 65 тисяч, до яких додаються понад 13 тисяч учасників міжнародної академічної мобільності.[7]
Найважливіші заклади:
- Університет Масарика, заснований 1919 року;
- Технічний університет у Брно, історія якого як чеського технічного вишу починається 1899 року;
- Університет Менделя, заснований 1919 року як вищий сільськогосподарський навчальний заклад;
- Академія музики та сценічного мистецтва імені Яначека, заснована 1947 року;
- Університет ветеринарних наук Брно;
- Університет оборони.
Університети міста тісно пов'язані з науковими центрами CEITEC та іншими дослідницькими установами.
Музична культура Брна особливо пов'язана з Леошем Яначеком. Його ім'я носять Академія музичного і сценічного мистецтва, Театр Яначека та міжнародний фестиваль Janáček Brno.
Національний театр Брно використовує кілька сцен, серед яких Театр Яначека та Театр Магена. Театр Магена відкрився 1882 року і став одним із перших європейських театрів, повністю освітлених електричним світлом.[34]
З 2017 року Брно має статус Міста музики ЮНЕСКО.[10]
У місті регулярно проводяться музичні, театральні та інші фестивалі. До найвідоміших належить міжнародний фестиваль феєрверків Ignis Brunensis.
Моравський музей засновано 1817 року. Він є другим найстарішим і другим за величиною музейним закладом Чехії та зберігає понад шість мільйонів предметів.[35]
До основних культурних установ належать також Моравська галерея, Технічний музей у Брні, Музей міста Брна та Моравська земська бібліотека.
Історичний центр Брна охоплює пам'ятки від середньовіччя до XX століття. Його найпомітнішими домінантами є Шпільберк та кафедральний собор святих Петра і Павла на пагорбі Петров.
Шпільберк пройшов шлях від королівського замку й резиденції моравських маркграфів до барокової фортеці, в'язниці та, зрештою, музею міста.[15]
Серед інших визначних пам'яток — готичний костел святого Якова, Стара ратуша з пізньоготичним порталом Антона Пільграма, підземелля під Зеленим ринком і замок Вевержі.
Брно відоме великою концентрацією міжвоєнної модерністської та функціоналістської архітектури. Вілла Тугендгат Міса ван дер Рое є її найвідомішим зразком і об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.[9]
Лужанки були відкриті для публіки наприкінці XVIII століття і вважаються найстарішим громадським міським парком на території сучасної Чехії.[36]
Важливими зеленими зонами є також парк навколо Шпільберка, Денісові сади, Вілсонів ліс і рекреаційні території навколо Брненського водосховища.
Брно має давню традицію автомобільного і мотоциклетного спорту. Перші перегони на трасі імені Масарика відбулися 1930 року. Сучасний постійний автодром імені Масарика відкрився 1987 року.
Мото Гран-Прі Чеської Республіки багато десятиліть був одним із найвідоміших міжнародних спортивних заходів міста. Після перерви з 2021 по 2024 рік MotoGP повернувся до Брна 2025 року; чинна угода передбачає проведення Гран-прі до 2029 року включно.[37]
Найвідомішим хокейним клубом міста є HC Kometa Brno, а традиційним футбольним клубом — FC Zbrojovka Brno. Брно також має сильні традиції баскетболу, бейсболу та велосипедного спорту.
.jpg)
Українська присутність у Брні не почалася з міграційної хвилі після 2022 року. Вона має помітну історію щонайменше від перших років Чехословаччини.
20—25 травня 1919 року в Брні перебувала Українська республіканська капела під керівництвом Олександра Кошиця, яка представляла культуру Української Народної Республіки в Європі. Капела дала у Брні три концерти — 21, 22 і 25 травня; останній із них відбувся в Бесідному домі. Дослідники Університету Масарика характеризують ці виступи як початок помітної української музичної присутності в міжвоєнному Брні.[38]
Міжвоєнна українська еміграція підтримувала у Брні культурне й музичне життя. Сучасне дослідження, опубліковане Масариковим університетом 2024 року, нараховує понад двісті українських музичних виступів у чеських землях між 1919 і 1939 роками та підкреслює, що вони були адресовані не лише українській громаді, а й ширшій місцевій публіці.[39]
До повномасштабного російського вторгнення українці вже становили одну з найбільших іноземних громад Брна. За даними Міністерства внутрішніх справ Чехії, на кінець квітня 2021 року в місті проживало понад 9000 громадян України з дозволом на проживання.[40]
У місті вже діяла Українська ініціатива Південної Моравії (чеськ. Ukrajinská iniciativa jižní Moravy), яка займалася культурною, освітньою та громадською діяльністю. На прохання представниці організації 24 серпня 2021 року, до 30-річчя незалежності України, на Новій ратуші Брна було піднято український прапор.[40]
Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року чисельність української громади різко зросла. Ця міграція стала одним із найпомітніших демографічних процесів у сучасній історії міста.
Магістрат Брна прямо назвав приплив мешканців з України однією з головних причин, через які офіційна чисельність населення міста 2023 року вперше перевищила 400 тисяч осіб.[27]
За офіційним міським звітом про іноземців, станом на 28 грудня 2025 року в Брні було зареєстровано 23 419 осіб із дозволом на проживання, пов'язаним із війною в Україні.[41] Ця цифра стосується саме осіб із воєнним статусом проживання і не є тотожною загальній кількості всіх громадян України, які мешкають у Брні.
Міська політика поступово перейшла від надзвичайної допомоги 2022 року до довгострокової інтеграції. Брно створило спеціалізовані міжкультурні послуги, українськомовне консультування та інформаційний портал; робота охоплює освіту, соціальні послуги, медицину, житло та контакти з органами влади.[42]
Українці стали значною частиною місцевого ринку праці. Міський план інтеграції іноземців на 2024—2026 роки фіксував станом на 30 червня 2024 року 16 237 працевлаштованих громадян України в Брні; серед них 1774 були віднесені до висококваліфікованих працівників.[43]
Великий приплив родин істотно вплинув і на міську систему освіти. У 2024/2025 навчальному році муніципальні початкові школи відвідували понад 1900 українських учнів із тимчасовим захистом, а муніципальні дитячі садки — понад 250 українських дітей із таким статусом.[44]
2025 року місто виділило додаткові кошти школам, де навчаються українські діти, передусім на роботу асистентів, що допомагають із чеською мовою та адаптацією до звичайних класів. На той час у Брні було понад 2000 дітей і школярів із тимчасовим захистом.[45]
На філософському факультеті Університету Масарика діє бакалаврська програма «Українські студії» (чеськ. Ukrajinská studia), а українські студії представлені також у подальших славістичних програмах.[46]
У Брні діє Консульство України. Станом на 2026 рік його очолює консул Ганна Прошко.[47]
Українська ініціатива Південної Моравії керує багатофункціональним центром Muzejka, де проводяться курси чеської мови, дитячі заняття, юридичні та трудові консультації, культурні заходи й діє українська бібліотека. Жіноче освітнє товариство VESNA також стало одним із важливих центрів допомоги та громадської інтеграції.[48]
Греко-католицька парафія святого Йосипа проводить у костелі святого Йосипа на Josefská регулярні богослужіння українською мовою.[49]
Україна займає особливе місце в міжнародних зв'язках сучасного Брна: серед 16 нинішніх міст-партнерів три — українські: Харків, Львів і Ужгород.[50]
Зв'язки з Харковом почали формуватися ще у 2000-х роках. Після 2022 року співпраця охопила гуманітарну допомогу, міський транспорт, обмін фахівцями, архітектуру та відбудову. У 2025—2026 роках делегації Харкова брали участь у професійних програмах Брна, зокрема у сфері громадського транспорту й енергетики.[51]
Партнерство зі Львовом було започатковане після початку повномасштабної війни та надалі розвинулося у співпрацю в галузях культури, міського розвитку, спорту, гуманітарної допомоги та відбудови. У 2026 році Брно передало Львівській області медичне й енергетичне обладнання та проводило спільні професійні й культурні проєкти.[52]
Перші контакти з Ужгородом були встановлені 2022 року, а в січні 2026 року міста підписали офіційну угоду про співпрацю. Вона охоплює культуру, спорт, соціальну сферу та довкілля. Брно також передало Ужгороду й Закарпатській області 60 регульованих лікарняних ліжок та інше обладнання.[53][54]
У 2026 році співпраця з усіма трьома українськими містами була включена до проєктів «Партнерство для сталого відновлення України», спрямованих на обмін муніципальним досвідом і довгострокову післявоєнну відбудову.[50]
Станом на 2026 рік Брно підтримує регулярну офіційну співпрацю з 16 містами-партнерами:[50]
Пряма співпраця на міському рівні з Далласом у США та Утрехтом у Нідерландах припинилася відповідно 2012 і 2013 року, хоча окремі контакти між установами можуть продовжуватися.[50]
- Грегор Мендель (1822—1884) — природознавець, засновник генетики, працював у Брні
- Ернст Мах (1838—1916) — фізик і філософ, народився поблизу Брна та навчався в місті
- Томаш Гарріг Масарик (1850—1937) — перший президент Чехословаччини, навчався у Брні
- Леош Яначек (1854—1928) — композитор, більшу частину життя працював у Брні
- Адольф Лоос (1870—1933) — архітектор, народився у Брні
- Віктор Каплан (1876—1934) — інженер, винахідник турбіни Каплана, працював у Брні
- Еріх Вольфганг Корнгольд (1897—1957) — композитор, народився у Брні
- Гуго Гаас (1901—1968) — актор і режисер
- Курт Гедель (1906—1978) — математик і логік, народився у Брні
- Вітезслава Капралова (1915—1940) — композиторка і диригентка
- Мілан Кундера (1929—2023) — письменник, народився у Брні
- Магдалена Кожена (нар. 1973) — оперна співачка
- Яна Новотна (1968—2017) — тенісистка
- Луціє Шафарова (нар. 1987) — тенісистка
- Адам Ондра (нар. 1993) — скелелаз
- Барбора Крейчикова (нар. 1995) — тенісистка
Червона церква Яна Амоса Коменського
Менінська брама
Пам'ятник юному Моцарту
Церква святої Марії Магдалини
Костел святого архангела Михаїла
.jpg)
![Пам'ятник юному Моцарту](https://classinph.pages.dev/bl-https://uk.wikipedia.org/wiki/Файл:Брно_Пам'ятник_маленькому_Моцарту_перед_театром_"Редута".jpg)
- ↑ Jakl L. Jak stará jsou česká města? Legendy a fakta. // iDNES.cz — 2011.
- 1 2 3 Population in municipalities as at 1 January. Чеське статистичне управління. 18 травня 2026. Процитовано 3 вересня 2026.
- 1 2 3 Brněnská metropolitní oblast (чес.). Brněnská metropolitní oblast. Процитовано 3 вересня 2026.
- 1 2 Rada města Brna (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- 1 2 Přenesení zemských úřadů z Olomouce do Brna. Encyklopedie dějin Brna (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Územní plán města Brna – odůvodnění (PDF) (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- 1 2 Universities in Brno. Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- 1 2 Days of Electron Microscopy Brno 2026. Statutární město Brno. 19 лютого 2026. Процитовано 3 вересня 2026.
- 1 2 3 Tugendhat Villa in Brno. UNESCO World Heritage Centre. Процитовано 3 вересня 2026.
- 1 2 Brno. UNESCO. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Brno (чес.). Český rozhlas. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Václav Holek. Encyklopedie dějin Brna (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Čapka, František (2003). Morava (чес.). Praha: Libri. с. 30. ISBN 80-7277-186-8.
- ↑ Razim, Jakub; Šmídová Malárová, Lenka (2023). Town Law Books in East Central Europe. Legal Studies on Central Europe. Central European Academic Publishing. с. 145—170. doi:10.54171/2023.ps.loecelh_6. ISBN 978-615-6474-34-6.
- 1 2 3 4 Historie na kopci (чес.). Muzeum města Brna. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Historie brněnské diecéze (чес.). Biskupství brněnské. Процитовано 3 вересня 2026.
- 1 2 Odvaha a podnikavost měšťanů stvořila moravský Manchester (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Příjezd císaře Napoleona do Brna. Encyklopedie dějin Brna (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Příjezd prvního parního vlaku z Vídně do Brna. Encyklopedie dějin Brna (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- 1 2 O nás (чес.). Dopravní podnik města Brna. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Hartl, Daniel L. (2022). Gregor Johann Mendel: From peasant to priest, pedagogue, and prelate. Proceedings of the National Academy of Sciences. 119 (30). doi:10.1073/pnas.2121953119. PMC 9335201.
- ↑ Rozenblit, Marsha L. (2024). Jews and German Politics: The Case of Habsburg Moravia, 1867–1918. Austrian History Yearbook. 55: 155—173. doi:10.1017/S0067237824000109.
- ↑ Vznik Velkého Brna. Encyklopedie dějin Brna (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Černý, Vladimír (2020). Brněnské gestapo 1939–1945 a poválečné soudní procesy s jeho příslušníky. Masarykova univerzita. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Osvobození Brna Rudou armádou. Encyklopedie dějin Brna (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Zastupitelé Brna jednali na květnovém zasedání. Schválili Deklaraci smíření (чес.). Statutární město Brno. 19 травня 2015. Процитовано 3 вересня 2026.
- 1 2 Brno loni poprvé v historii překročilo hranici 400 tisíc obyvatel (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Vybrané demografické údaje podle krajských měst v roce 2025 (PDF) (чес.). Český statistický úřad. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ It's IN to do business in Brno. Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ About the company. Veletrhy Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Nové hlavní nádraží v Brně má schválený záměr projektu. Správa železnic. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Brno Airport welcomed almost 740,000 passengers last year. Brno Airport. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Public transport changes from 18 May 2026. Dopravní podnik města Brna. 18 травня 2026. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Mahen Theatre. Národní divadlo Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Historie muzea (чес.). Moravské zemské muzeum. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Park Lužánky (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ MotoGP back at Brno from 2025 to 2029 inclusive. MotoGP. 28 серпня 2024. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Kalina, Petr Ch.; Šalplachtová, Zuzana (2013). Hudební aktivity Ukrajinců v meziválečném Brně (PDF). Musicologica Brunensia (чес.). 48 (2): 59—72. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Kalina, Petr (2024). Hudební aktivity ukrajinské menšiny v meziválečných českých zemích. Musicologica Brunensia. 59 (2): 97—139. doi:10.5817/MB2024-2-6.
- 1 2 Vyvěšením vlajky na Nové radnici si Brno připomene 30 let nezávislosti Ukrajiny (чес.). Statutární město Brno. 24 серпня 2021. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Data a fakta o cizincích v Brně 2025 (PDF) (чес.). Statutární město Brno. 2026. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Integrace cizinců (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Akční plán na období 2024–2026: Strategie integrace cizinců ve městě Brně (PDF) (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Výroční zpráva o obecním školství ve městě Brně ve školním roce 2024/2025 (чес.). Statutární město Brno. 2026. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Školám, které navštěvují ukrajinské děti, město pomůže dvěma miliony korun (чес.). Statutární město Brno. 2025. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Ukrajinská studia – bakalářské studium (чес.). Masarykova univerzita. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Чехія (укр.). Міністерство закордонних справ України. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Důležité odkazy / Важливі посилання (чес.) (укр.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Brněnsko-olomoucký děkanát (укр.). Апостольський екзархат Греко-католицької церкви в Чеській Республіці. Процитовано 3 вересня 2026.
- 1 2 3 4 Partnerská města (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Spolupráce Brno – Charkov (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Spolupráce Brno – Lvov (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Užhorod, Ukrajina (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- ↑ Spolupráce Brno – Užhorod (чес.). Statutární město Brno. Процитовано 3 вересня 2026.
- Čapka, František (2003). Morava (чес.). Praha: Libri. ISBN 80-7277-186-8.
- Kuča, Karel (2000). Brno: vývoj města, předměstí a připojených vesnic (чес.). Praha: Baset.
- Tučková, Kateřina (2014). Fabrika: příběh textilních baronů z moravského Manchesteru (чес.). Brno: Moravská galerie. ISBN 978-80-7027-278-7.
- Kalina, Petr Ch.; Šalplachtová, Zuzana (2013). Hudební aktivity Ukrajinců v meziválečném Brně. Musicologica Brunensia (чес.). 48 (2): 59—72.
- Офіційний сайт міста Брно
- Офіційний туристичний портал
- Енциклопедія історії Брна (чес.)
- Brno Architecture Manual
- Міський інформаційний портал для українців у Брні (укр.)
| Округи |  | |
|---|---|---|
| Найбільші міста | ||
| № | Назва | Край | Населення | № | Назва | Край | Населення | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Прага  Брно |
1 | Прага | Прага | 1 259 079 | 11 | Злін | Злінський | 75 112 |  Острава  Пльзень |
| 2 | Брно | Південноморавський | 377 440 | 12 | Гавіржов | Моравсько-Сілезький | 75 049 | ||
| 3 | Острава | Моравсько-Сілезький | 294 200 | 13 | Кладно | Середньочеський | 68 552 | ||
| 4 | Пльзень | Пльзенський | 169 033 | 14 | Мост | Устецький | 67 089 | ||
| 5 | Ліберець | Ліберецький | 102 562 | 15 | Опава | Моравсько-Сілезький | 57 772 | ||
| 6 | Оломоуць | Оломоуцький | 99 806 | 16 | Фрідек-Містек | Моравсько-Сілезький | 56 945 | ||
| 7 | Усті-над-Лабем | Устецький | 93 409 | 17 | Карвіна | Моравсько-Сілезький | 55 985 | ||
| 8 | Чеські Будейовиці | Південночеський | 93 285 | 18 | Їглава | Височина | 50 521 | ||
| 9 | Градець-Кралове | Краловоградецький | 92 808 | 19 | Теплиці | Устецький | 50 079 | ||
| 10 | Пардубиці | Пардубицький | 89 693 | 20 | Дечин | Устецький | 49 833 | ||
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Енциклопедія сучасної України · Універсальна литовська енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Электронная еврейская энциклопедия · Britannica (11-th) · Brockhaus Enzyklopädie · De Agostini · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Grove Art Online · Internetowa encyklopedia PWN · Klexikon · Österreichisches Musiklexikon Online · Proleksis Encyclopedia |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | BNE: XX457486 · BNF: 119372372 · FAST: 1204954 · Freebase: /m/0fs_s · GND: 4008456-5 · ISNI: 0000000403972593 · J9U: 987007559655505171 · LCCN: n79042101 · NCF: ncf12015116 · NKC: ge134084 · NLI: 000975107 · NLW: brno-czech-republic · NSK: 000586119 · SKMASNL: vtls001657782 · SUDOC: 027300315 · SVKKL: g0001772-Brno-cesko · VcBA: 494/12099 · VIAF: 315717300 |
