Перейти до вмісту

Коко Ґофф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Корі Гофф)
Коко Ґофф
англ. Coco Gauff Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняДелрей-Біч
Дата народження13 березня 2004(2004-03-13)[2] (22 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняДелрей-Біч, США[3][4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Зріст175 см
Початок кар'єри2018
Робоча рукаправа
Бекхенддворучний
ТренерФранція Жан-Крістоф Форель
Призові, USD32 422 501

Одиночний розряд

Матчів в/п303-125
Титулів11
Найвища позиція2 (10 червня 2024)
Мейджори
АвстраліяПФ (2024)
Ролан ГарросП (2025)
Вімблдон4к (2019, 2021, 2024)
СШАП (2023)
Інші турніри
Підсумковий турнірП (2024)

Парний розряд

Матчів в/п149-67
Титулів10
Найвища позиція1 (15 серпня 2022)
Мейджори
АвстраліяПФ (2023)
Ролан ГарросП (2024)
ВімблдонЧФ (2024)
СШАФ (2021)
Інші парні турніри
Підсумковий турнірRR (2022, 2023)

Мікст

ВімблдонПФ (2022)
США2к (2018)
Востаннє картку оновлено: 28 травня 2026

Корі «Коко» Діонн Ґофф (англ. Cori (Coco) Gauff; [ˈɡɔːf]; нар. 13 березня 2004)  — американська професійна тенісистка. Посідала 2-ге місце у світовому рейтингу WTA в одиночному розряді та 1-ше місце у світі[en] в парному розряді. За кар'єру Ґофф здобула 11 титулів в одиночному розряді, зокрема перемогла на двох турнірах Великого шлему — Відкритому чемпіонаті США 2023 та Відкритому чемпіонаті Франції 2025, а ще виграла Підсумковий турнір WTA 2024. Крім того, вона здобула 10 титулів WTA у парному розряді, зокрема перемогла на Відкритому чемпіонаті Франції 2024 у парі з Катержиною Сіняковою.

У Турі WTA Ґофф дебютувала 2019 року, коли їй було 15 років. Того ж року на Вімблдонському турнірі вона стала наймолодшою тенісисткою в історії змагання, яка змогла пройти кваліфікацію до основної сітки, де перемогла Вінус Вільямс і дійшла до четвертого кола. Свій перший титул WTA в одиночному розряді Ґофф здобула на турнірі Linz Open 2019. Першого фіналу турніру Великого шлему в одиночному розряді вона досягла на Відкритому чемпіонаті Франції 2022. 2023 року Ґофф виграла свій перший титул Великого шлему в одиночному розряді — Відкритий чемпіонат США — , а наступного року — Підсумковий турнір WTA. 2025 року вона здобула другий титул Великого шлему в одиночному розряді на Відкритому чемпіонаті Франції[6].

У парному розряді Ґофф двічі виходила до фіналів турнірів Великого шлему: на Відкритому чемпіонаті США 2021 вона разом із Кеті Макнеллі стала фіналісткою, а на Відкритому чемпіонаті Франції 2024 здобула титул у парі із Сіняковою. Першою ракеткою світу в парному розряді вона стала в партнерстві з Джессікою Пеґулою.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Ґофф народилася 13 березня 2004 року в медичному центрі West Boca у Бока-Ратоні (Флорида)[7] в родині Кенді (до шлюбу Одом)[8] та Корі Ґоффа, які обоє походять із Делрей-Біча[9][10]. У неї є двоє молодших братів[11]. Її батько грав у студентський баскетбол за Університет штату Джорджія, а згодом працював керівником у сфері охорони здоров'я. Її мати займалася легкою атлетикою у Університеті штату Флорида й працювала педагогинею[12]. Перші роки життя Ґофф провела в Атланті[13]. Вона почала грати в теніс у шість років. Коли їй було сім років, родина повернулася до Делрей-Біча, щоб мати кращі можливості для тренувань[14][15]. Починаючи з восьмирічного віку вона тренувалася під керівництвом Жерара Лоґло в академії New Generation Tennis Academy[16][17].

Ґофф згадувала: «Я не надто любила командні види спорту. Мені подобався теніс. Спочатку я ставилася до нього так собі, бо в дитинстві зовсім не хотіла тренуватися. Я лише хотіла гратися з друзями. Коли мені виповнилося вісім, я зіграла на турнірі Little Mo, і після цього вирішила присвятити цьому все життя»[16][18].

Батьки Ґофф відмовилися від своїх кар'єр, щоб зосередитися на тренуваннях доньки. Батько згодом став її основним тренером, тоді як мати контролювала її домашнє навчання. Батько мав лише незначний досвід гри в теніс, якого він набув у дитинстві[12][16]. У десять років Ґофф почала тренуватися у французькій Тенісній академії Муратоґлу[en], якою керує Патрік Муратоґлу[en] — багаторічний тренер Серени Вільямс. Муратоґлу зазначав: «Я завжди пам'ятатиму той перший раз, коли побачив Коко. Вона приїхала до академії Муратоґлу 2014 року на перегляд і вразила мене своєю рішучістю, атлетизмом і бійцівським характером... Коли вона дивиться тобі в очі й каже, що стане першою ракеткою світу, ти просто не можеш у це не повірити»[19]. Він допомагав фінансувати Ґофф через свій фонд Champ'Seed, створений для підтримки талановитих юніорів, які не мали достатніх коштів для високорівневої підготовки[20].

У віці 10 років і трьох місяців Ґофф виграла національний ґрунтовий чемпіонат USTA серед дівчат до 12 років, ставши наймолодшою чемпіонкою в історії турніру[16].

Юніорська кар'єра

[ред. | ред. код]

Переможниця Відкритого чемпіонату Франції в одиночному розряді та Відкритого чемпіонату США в парному розряді

[ред. | ред. код]

Ґофф — колишня перша ракетка світу серед юніорок[21]. 2016 року, коли їй було 12 років, вона взяла участь у престижному турнірі Les Petits As серед спортсменок до 14 років і дійшла до півфіналу[22]. У 13 років Ґофф почала виступати в ITF Junior Circuit[en], одразу перейшовши до турнірів найвищих категорій Grade A та Grade 1. На своєму третьому турнірі в кар'єрі — Prince George's County Junior Tennis Championships категорії Grade 1 у Меріленді — вона дійшла до фіналу, де поступилася Джеймі Фурліс[en][23]. Наступним для неї став дебют на юніорському турнірі Великого шлему — Відкритому чемпіонаті США 2017. Там вона дійшла до фіналу, де програла Аманді Анісімовій[24]. До фіналу на обох турнірах вона не програла жодного сету. Маючи 13 років і 181 день, Ґофф стала наймолодшою фіналісткою юніорського одиночного розряду в історії Відкритого чемпіонату США[25].

2018 рік Ґофф розпочала з півфіналу турніру Grade 1 Traralgon Junior International в Австралії. Далі вона програла вже в першому колі Відкритого чемпіонату Австралії[21]. Після цього вона пропускала змагання в одиночному розряді до Відкритого чемпіонату Франції 2018[en], де здобула свій перший у кар'єрі титул юніорського турніру Великого шлему[26]. До фіналу вона не програла жодного сету, а у вирішальному матчі здобула вольову перемогу над Кеті Макнеллі у трьох сетах. Завдяки цьому титулу Ґофф стала п'ятою наймолодшою чемпіонкою юніорського одиночного розряду в історії Відкритого чемпіонату Франції, маючи 14 років і 89 днів[27]. Через місяць, після ще однієї перемоги над Макнеллі у фіналі турніру Grade 1 Junior International Roehampton, вона стала першою ракеткою світу серед юніорок[28][29].

На двох останніх турнірах Великого шлему року Ґофф дійшла до чвертьфіналу в одиночному розряді. Натомість у парному розряді вона виступила успішніше на обох турнірах: разом із Марією Лурдес Карле[en] дійшла до півфіналу Вімблдонського турніру, а на Відкритому чемпіонаті США 2018[en] у парі з Макнеллі здобула свій перший титул юніорського турніру Великого шлему в парному розряді[21]. У фіналі Ґофф і Макнеллі у двох сетах перемогли співвітчизниць Гейлі Баптіст[en] і Далейну Г'юїтт[en][30]. У вересні 2018 року Ґофф, разом з Алексою Ноел і Конні Ма, представляла США на Юніорському Кубку Федерації[en]. Команда вийшла до фіналу проти України. Після того як Ґофф виграла свій одиночний матч, а Ноел програла свій, Ґофф і Ноел здобули перемогу в Юніорському Кубку Федерації, перемігши Любов Костенко та Дашу Лопатецьку з рахунком 11–9 на матчевому тайбрейку[31]. Ґофф завершила рік ще одним титулом категорії Grade A в одиночному розряді на турнірі Orange Bowl[en][32]. Сезон вона завершила на 2-му місці світового юніорського рейтингу, поступившись лише Кларі Бюрель[en][33].

Професійна кар'єра

[ред. | ред. код]

2018—2019: Перші титули та входження до топ-100

[ред. | ред. код]

У Жіночому світовому тенісному турі ITF Ґофф дебютувала у травні 2018 року у віці 14 років, пройшовши кваліфікацію на турнір категорії 25k в Оспрі, де здобула свою першу перемогу на професійному рівні[34]. Вона отримала вайлдкард до кваліфікації Відкритого чемпіонату США, але програла вже у своєму стартовому матчі — через п'ять місяців після того, як їй виповнилося 14 років[35][36]. На своєму першому турнірі 2019 року, Midland Tennis Classic[en], що належав до категорії 100k, вона разом із Енн Лі дійшла до фіналу в парному розряді[37]. Через два тижні Ґофф виступила на турнірі категорії $25k у Серпрайзі та дійшла до фіналів як в одиночному, так і в парному розрядах. В одиночному розряді вона стала фіналісткою, а в парному здобула свій перший титул WTA разом із Пейдж Гуріґан[en][38]. У березні на Miami Open вона здобула свою першу перемогу в матчі WTA Tour, перемігши Кеті Макнеллі[39].

На Відкритому чемпіонаті Франції Ґофф програла в другому колі кваліфікації. На Вімблдонському турнірі вона перемогла Альону Большову та Грет Міннен. У віці 15 років і трьох місяців Ґофф стала наймолодшою тенісисткою в Відкритій ері, яка змогла пройти кваліфікацію до основної сітки Вімблдону[40]. У своєму дебютному матчі в основній сітці вона сенсаційно у двох сетах перемогла п'ятиразову чемпіонку Вімблдону Вінус Вільямс[41]. Далі Ґофф перемогла Магдалену Рибарикову та 60-ту ракетку світу Полону Герцоґ, відігравши два матчболи в поєдинку проти Герцоґ. Ажіотаж навколо її перемоги в першому колі призвів до того, що матч третього кола перенесли на Центральний корт[en][42][43]. У четвертому колі вона вибула внаслідок поразки від майбутньої чемпіонки Сімона Халеп[44]. Усі чотири матчі Ґофф стали найпопулярнішими трансляціями дня на ESPN протягом першого тижня висвітлення турніру[45]. Завдяки цьому виступу вона піднялася на 141-ше місце світового рейтингу[46].

Ґофф взяла участь в одному турнірі US Open Series[en] — Washington Open, де пройшла кваліфікацію до основної сітки, але програла в першому колі[47]. У парному розряді вона виступала разом із Макнеллі та у фіналі перемогла Фанні Штоллар і Марію Санчес, здобувши свій перший титул WTA у першому ж спільному турнірі WTA[48]. На Відкритому чемпіонаті США Ґофф отримала вайлдкард до основної сітки в одиночному та парному розрядах. Вона продовжила успішні виступи на турнірах Великого шлему, здобувши дві перемоги в трисетових матчах над Анастасією Потаповою та Тімеою Бабош, обидва матчі відбулися на стадіоні Луї Армстронґа[en][49][50]. У третьому колі вона програла першій ракетці світу та чинній чемпіонці Наомі Осаці[51]. У парному розряді Ґофф і Макнеллі виграли два матчі, зокрема сенсаційно перемогли дев'ятих сіяних Ніколь Меліхар і Квету Пешке[52]. У третьому колі вони поступилися майбутнім фіналісткам Ешлі Барті та Вікторії Азаренко[53]. Хоча Ґофф програла у кваліфікації Linz Open, вона потрапила до основної сітки як лакі-лузер[en] і зрештою виграла турнір, зокрема у чвертьфіналі перемогла першу сіяну Кікі Бертенс, здобувши свою першу перемогу над тенісисткою з топ-10[54]. У фіналі вона перемогла Олену Остапенко та у віці 15 років 214 днів стала наймолодшою тенісисткою з 2004 року, яка виграла титул WTA в одиночному розряді[55]. Завдяки цьому титулу, а ще півфіналу в парному розряді разом із Макнеллі, Ґофф уперше увійшла до топ-100 рейтингів WTA як в одиночному, так і в парному розрядах[56]. Ґофф і Макнеллі завершили рік другим спільним титулом WTA в парному розряді на Luxembourg Open, перемігши Кейтлін Крістіан[en] та Алексу Ґуарачі[57].

2020: Четверте коло Відкритого чемпіонату Австралії

[ред. | ред. код]

Розпочавши 2020 рік на Auckland Open у статусі 67-ї ракетки світу, Ґофф перемогла Вікторію Грунчакову, але в другому колі поступилася Лаурі Зіґемунд[58]. У парному розряді разом із Макнеллі вона дійшла до півфіналу.

На Відкритому чемпіонаті Австралії Ґофф у першому колі перемогла Вінус Вільямс у двох сетах[59], а в другому — Сорану Кирстю, утретє поспіль дійшовши до третього кола турніру Великого шлему[60]. У третьому колі вона перемогла чинну чемпіонку Наомі Осаку,[61][62]. ставши наймолодшою тенісисткою з часів перемоги Дженніфер Капріаті над Ґабріелою Сабатіні на Відкритому чемпіонаті США 1991, яка здолала суперницю з топ-5. У четвертому колі вона програла майбутній чемпіонці Софії Кенін. У парному розряді Ґофф і Макнеллі показали свій найкращий на той момент результат на турнірах Великого шлему, дійшовши до чвертьфіналу, де поступилися другим сіяним і майбутнім чемпіонкам Крістіні Младенович та Тімеї Бабош[63].

На Lexington Challenger Ґофф перемогла двох тенісисток із топ-50, після чого у двох сетах програла 49-й ракетці світу Дженніфер Брейді. На турнірі Western and Southern Open, який проходив у Нью-Йорку, Ґофф поступилася в першому колі 21-й ракетці світу Марії Саккарі. На Відкритому чемпіонаті США вона програла в першому колі Анастасії Севастовій[64].

У першому колі Italian Open Ґофф, яка на той момент посідала 53-тє місце у світовому рейтингу, перемогла 34-ту ракетку світу Унс Джабір, але в наступному раунді програла дворазовій чемпіонці турнірів Великого шлему Гарбінє Муґурусі. На Відкритому чемпіонаті Франції Ґофф у першому колі перемогла дев'яту сіяну та 13-ту ракетку світу Джоанну Конту, але в другому колі поступилася майбутній чвертьфіналістці Мартіні Тревізан у матчі, в якому припустилася 19 подвійних помилок. На Ostrava Open вона пройшла кваліфікацію до основної сітки й у другому колі програла 12-й ракетці світу Аріні Соболенко[65].

2021: Чвертьфінал Відкритого чемпіонату Франції, топ-20

[ред. | ред. код]
Ґофф на Відкритому чемпіонаті Франції 2021

Розпочавши рік на 48-му місці світового рейтингу, на Abu Dhabi Open вона перемогла норвежку Ульрікке Ейкері, перш ніж у наступному колі поступитися Марії Саккарі[66]. На Australian Open в одиночному розряді Ґофф знову здолала Тайхманн у першому колі, але в 1/32 фіналу програла у двох сетах п’ятій сіяній Еліні Світоліній[67]. У парному розряді вони з Макнеллі поступилися Демі Схюрс і Ніколь Меліхар у чвертьфіналі[66].

В Аделаїді вона програла другій сіяній Белінді Бенчич[68]. У парному розряді вона виступала разом із канадкою Шерон Фічмен, і вони вибули вже в першому колі, програвши Дуань Їн'їн та Чжен Сайсай[68]. Завдяки цьому виступу вона піднялася на тодішнє найвище у кар’єрі 38-ме місце в одиночному рейтингу[69][70]. Після Dubai Championships вона досягла нового особистого рекорду — 35-го місця в одиночному рейтингу[71].

На Miami Open вона вперше виступала на турнірі WTA 1000 у статусі сіяної (під 31-м номером). У травні, на Italian Open, Ґофф уперше в кар’єрі дійшла до півфіналу турніру WTA 1000, після того як тодішня перша ракетка світу Барті знялася через травму правої руки під час їхнього чвертьфінального матчу[72]. Унаслідок цього вона вперше увійшла до топ-30. Згодом вона програла майбутній чемпіонці Ізі Свьонтек.

На Emilia-Romagna Open[en] у Пармі Ґофф здобула свій другий титул в одиночному й третій у парному розряді (разом із Макнеллі) . Вона стала наймолодшою тенісисткою, яка виграла і одиночний, і парний розряди одного турніру після того, як Марія Шарапова здобула обидва титули на Birmingham Classic 2004[73]. Завдяки цьому Ґофф піднялася на нові найвищі позиції в кар’єрі — 25-те місце в одиночному та 41-ше в парному рейтингах. Вона стала наймолодшою американкою, яка дебютувала в топ-25 майже за 23 роки (після Серени Вільямс 8 червня 1998 року)[74].

Сіяна під 24-м номером на Відкритому чемпіонаті Франції (уперше в кар’єрі сіяна на турнірі Великого шлема), вона перемогла Александру Крунич та Ван Цян у двох сетах, отримала перемогу після відмови суперниці за рахунку 1:0 за сетами проти 13-ї сіяної та фіналістки Відкритого чемпіонату Австралії Дженніфер Брейді, а потім лише за 53 хвилини здолала 25-ту сіяну Унс Джабір, вийшовши до свого першого чвертьфіналу турніру Великого шлема. Унаслідок цього вона стала наймолодшою тенісисткою (17 років і три місяці), яка дійшла до чвертьфіналу мейджора після Ніколь Вайдішової на Відкритому чемпіонаті Франції 2006 року, наймолодшою американкою в чвертьфіналі Відкритого чемпіонату Франції після Дженніфер Капріаті у 1993 році та наймолодшою американкою, яка дійшла до чвертьфіналу будь-якого турніру Великого шлема після того, як Вінус Вільямс вийшла до фіналу Відкритого чемпіонату США 1997 року[75]. Згодом Ґофф вибула з турніру, програвши в двох сетах майбутній чемпіонці, несіяній Барборі Крейчиковій[76]. Завдяки цьому вона піднялася на нове найвище в кар’єрі 23-тє місце.

На Вімблдоні Ґофф вдруге поспіль дійшла до четвертого кола, перемігши Олену Весніну у двох сетах за 70 хвилин[77], а також Каю Юван[en] у двох сетах у третьому колі[78][79]. Наступний матч Ґофф програла у двох сетах Анджелік Кербер і вибула з турніру[80]. У парному розряді разом із Кеті Макнеллі вона дійшла до третього кола, а 12 липня вперше увійшла до топ-40 парного рейтингу, посівши 38-ме місце.

У 17 років її відібрали до складу збірної США на літні Олімпійські ігри 2020 в Токіо; вона стала другою наймолодшою американською тенісисткою після Дженніфер Капріаті, яка виступала на Олімпіаді у 16 років у 1992 році, а ще — наймолодшим олімпійським тенісистом незалежно від статі після Маріо Анчича у 2000 році[81]. Однак її тест на COVID-19 виявився позитивним, тож вона мусила знятися з турніру[82].

На Cincinnati Open Ґофф дійшла до другого кола, де програла другій сіяній та другій ракетці світу Наомі Осаці[83].

На US Open Ґофф перемогла Маґду Лінетт у першому колі, але в наступному поступилася Слоун Стівенс. У жіночому парному розряді Ґофф і Макнеллі вперше в кар’єрі дійшли до півфіналу турніру Великого шлема, не програвши жодного сету, а у фіналі поступилися Саманті Стосур та Чжан Шуай[84].

2022: Фінал Відкритого чемпіонату Франції, топ-5 в одиночному розряді, № 1 у парному

[ред. | ред. код]

Сіяна під 18-м номером на Australian Open, Ґофф програла в першому колі Ван Цян у двох сетах[85].

У лютому Ґофф дійшла до чвертьфіналу Qatar Open, перемігши Шелбі Роджерс, Каролін Гарсію та третю сіяну Паулу Бадосу. У чвертьфіналі Ґофф програла шостій сіяній Марії Саккарі. У парному розряді Ґофф у парі з Джессікою Пегулою здобула свій перший титул WTA 1000 у парному розряді, перемігши у фіналі третіх сіяних Вероніку Кудерметову та Елісе Мертенс[86]. Завдяки цій перемозі 28 лютого 2022 року вона піднялася на найвище в кар’єрі 10-те місце в парному рейтингу.

На French Open Ґофф уперше в кар’єрі вийшла до фіналу турніру Великого шлема в одиночному розряді. Упродовж турніру вона перемогла Ребекку Маріно[en], Алісон ван Ейтванк, Каю Канепі, 31-шу сіяну Елісе Мертенс, Слоун Стівенс і Мартіну Тревізан, а у фіналі поступилася Ізі Свьонтек у двох сетах[87][88]. У парному розряді вона також дійшла до фіналу разом із Джессікою Пеґулою, де вони поступилися Каролін Гарсії та Крістіні Младенович[89][90][91]. Завдяки цьому вона піднялася на нові найвищі позиції в кар’єрі — 13-те місце в одиночному рейтингу та місце в топ-5 парного рейтингу.

Сіяна під 11-м номером на Вімблдонському турнірі, Ґофф здобула перемоги над румунками Еленою-Габрієлою Русе та Міхаелою Бузернеску, а в третьому колі програла 20-й сіяній Аманді Анісімовій у трьох сетах[92][93]. Унаслідок цього 11 липня 2022 року вона піднялася на нове найвище в кар’єрі 11-те місце у світовому рейтингу.

Сіяна під шостим номером на Silicon Valley Classic[en], вона дійшла до чвертьфіналу, перемігши в першому колі Ангеліну Калініну, а потім Наомі Осаку, яка відіграла сім матчболів[94]. У чвертьфінальному матчі вона мала проблеми з подачею та програла в двох сетах Паулі Бадосі[95].

На Canadian Open вона стала наймолодшою тенісисткою, яка два роки поспіль виходила до чвертьфіналу цього турніру, після Дженніфер Капріаті у 1990 і 1991 роках. Вона перемогла чемпіонку Вімблдону Олену Рибакіну і шосту сіяну Аріну Сабаленку, вигравши обидва матчі на тайбрейку третього сету. У півфіналі вона програла майбутній чемпіонці Сімоні Халеп у двох сетах[96][97]. Сіяні під третім номером у парному розряді того самого турніру, вони з Пеґулою дійшли до півфіналу, перемігши п’ятих сіяних Дезіре Кравчик та Демі Схюрс. Потім вони здолали Медісон Кіз / Саня Мірза у півфіналі та Ніколь Меліхар / Еллен Перес у фіналі, здобувши свій другий спільний титул WTA 1000. Унаслідок цього Ґофф стала першою ракеткою світу в парному розряді[98].

На Відкритому чемпіонаті США вона вперше в кар’єрі дійшла до чвертьфіналу цього турніру, здобувши перемоги над 20-ю сіяною Медісон Кіз і Чжан Шуай, ставши наймолодшою американкою, якій це вдалося, після 17-річної Мелані Уден у 2009 році[99]. Унаслідок цього, вона гарантувала собі дебют після турніру в топ-10 одиночного рейтингу — на 8-му місці[100]. Зрештою Ґофф програла Каролін Гарсії у двох сетах[101]. Сіяні під другим номером у парному розряді, Ґофф і Пегула програли вже в першому колі Лейлі Фернандес та Дарії Савілл[102].

У жовтні Ґофф стала наймолодшою тенісисткою в одиночному розряді після Марії Шарапової у 2005 році, яка кваліфікувалася на підсумковий Фінал WTA. Вона та її партнерка Джессіка Пеґула ще й кваліфікувалися до підсумкового турніру в парному розряді. Ґофф і Пеґула стали першими американками після Серени та Вінус Вільямс у 2009 році, які відібралися на підсумкові чемпіонати як в одиночному, так і в парному розрядах[103].

2023: чемпіонка US Open в одиночному розряді, третя ракетка світу

[ред. | ред. код]

Сезон 2023 року Ґофф розпочала на турнірі Auckland Open, де у фіналі у двох сетах перемогла Ребеку Масарову[en]. На Australian Open Ґофф дійшла до четвертого кола, де у двох сетах поступилася Єлені Остапенко[104]. На Qatar Ladies Open Ґофф вийшла до чвертьфіналу після перемоги в другому колі над дворазовою чемпіонкою Петрою Квітовою[105]. У парному розряді того ж турніру Ґофф і Джессіка Пегула захистили титул, здолавши Людмилу Кіченок та Єлену Остапенко у трисетовому матчі[106]. На турнірі в Дубаї Ґофф дійшла до півфіналу, перемігши у чвертьфіналі Медісон Кіз, після чого поступилася Ізі Свйонтек[107]. На Indian Wells Ґофф програла у чвертьфіналі другій сіянці та майбутній фіналістці Аріні Соболенко. У Маямі Ґофф у третьому колі зазнала поразки від 27-ї сіяної Анастасії Потапової. У парному розряді цього ж турніру Ґофф здобула свій п’ятий спільний титул і третій титул WTA 1000 разом із Джессікою Пеґулою. Перемігши у фіналі Лейлу Фернандес і Тейлор Таунсенд, вони стали першим суто американським дуетом, який за 22 роки виграв парний розряд Miami Open[108].

У серпні Ґофф виграла Washington Open, перемігши у фіналі Марію Саккарі[109]. Це був перший титул Ґофф в одиночному розряді на турнірах WTA 500 і найбільший одиночний титул у її кар’єрі на той момент. Вона стала першою тенісисткою-підліткою, яка виграла цей турнір[110]. Свій перший титул WTA 1000 Ґофф здобула на Cincinnati Open 2023, перемігши у півфіналі першу ракетку світу Іґу Свйонтек, а у фіналі — десяту ракетку світу Кароліну Мухову[111].

У вересні Ґофф виграла Відкритий чемпіонат США, здобувши свій перший титул Великого шлема в одиночному розряді. У фіналі вона у трьох сетах перемогла другу ракетку світу Аріну Соболенко та стала першою американською тенісисткою-підліткою, яка виграла Відкритий чемпіонат США після Серени Вільямс у 1999 році[112]. Завдяки цьому 11 вересня 2023 року вона піднялася на третє місце світового рейтингу та була номінована на премію Laureus World Sports Awards у категорії «Прорив року»[113][114].

23 жовтня 2023 року Ґофф і Пеґула повернулися на перше місце світового рейтингу в парному розряді після того, як змогли кваліфікуватися на фінал WTA 2023 і у парі, і окремо в одиночному розряді. Вони стали першими тенісистками з часів Сари Еррані у 2012—2013 роках, які два роки поспіль кваліфікувалися в обох дисциплінах[115].

2024: титули WTA Finals в одиночному розряді та Великого шлема в парному розряді, друга ракетка світу

[ред. | ред. код]

На Italian Open вона вдруге на цьому турнірі та вдруге у сезоні на рівні WTA 1000 дійшла до півфіналу, перемігши Магдалену Френх, Жаклін Крістіан, Паулу Бадосу та сьому сіяну Чжен Ціньвень[116]. Завдяки цій перемозі вона обійшла Каролін Возняцкі за кількістю перемог на турнірах WTA 1000 до досягнення 21-річного віку. У півфіналі Ґофф у двох сетах поступилася першій ракетці світу Ізі Свйонтек[117]. У парному розряді цього ж турніру, виступаючи разом із Ерін Рутліфф, вона вдруге поспіль вийшла до фіналу[118].

На Відкритому чемпіонаті Франції 2024 разом із новою партнеркою Катержиною Сіняковою Ґофф здобула свій перший титул Великого шлема в парному розряді, перемігши у фіналі 11-х сіяних Сару Еррані та Жасмін Паоліні[119]. В одиночному розряді того ж турніру вона дійшла до півфіналу, де поступилася майбутній чемпіонці Ізі Свйонтек, однак попри поразку 10 червня 2024 року піднялася на найвище у кар’єрі друге місце світового рейтингу[120].

На Вімблдонському турнірі Ґофф вибула у четвертому колі, програвши Еммі Наварро[121]. Партнери по олімпійській збірній обрали Ґофф прапороносицею збірної США на церемонії відкриття літніх Олімпійських ігор 2024 у Парижі разом із Леброном Джеймсом. Вона стала наймолодшою спортсменкою, удостоєною такої чести[122][123]. В одиночному розряді вона програла у третьому колі Донні Векич у двох сетах[124][125].

У жовтні Ґофф виграла China Open 2024, перемігши у фіналі Кароліну Мухову. Це був другий у її кар’єрі титул WTA 1000 в одиночному розряді. Вона стала першою тенісисткою в історії тенісу, яка виграла кожен зі своїх перших семи фіналів турнірів WTA на хардовому покритті, а ще — другою американкою, що здобула цей титул після перемог Серени Вільямс у 2004 та 2013 роках[126].

9 листопада Ґофф стала переможницею WTA Finals 2024 в одиночному розряді[127], ставши наймолодшою переможницею підсумкового турніру сезону з часів Марії Шарапової у 2004 році[128] та першою американкою, яка виграла підсумковий турнір WTA після Серени Вільямс у 2014 році[129]. Вона перемогла Іґу Свйонтек — другу сіяну та чинну чемпіонку WTA Finals[130]. Після цього вона здолала Соболенку у півфіналі та Чжен Ціньвень у фіналі, здобувши свій перший титул чемпіонки підсумкового турніру сезону в одиночному розряді[131].

2025: титули United Cup, Відкритого чемпіонату Франції та Wuhan Open

[ред. | ред. код]

Сезон 2025 року Ґофф розпочала виступом на United Cup, де збірна США здобула титул, перемігши у фіналі Польщу. У фінальному матчі вона у двох сетах здолала другу ракетку світу Іґу Свйонтек. Протягом усього турніру Ґофф не зазнала жодної поразки[132].

На Відкритому чемпіонаті Австралії вона дійшла до чвертьфіналу, де у двох сетах поступилася Паулі Бадосі[133]. Після цього Ґофф програла свої стартові матчі на близькосхідних турнірах — Qatar Open та Dubai Championships, довівши серію поразок до трьох поспіль[134]. Далі вона дійшла до четвертого кола як на Indian Wells Open, так і на Miami Open.

Під час ґрунтового сезону Ґофф почала повертати свою найкращу форму. Вона дійшла до чвертьфіналу Stuttgart Open, де поступилася Жасмін Паоліні[135]. На Madrid Open вона вперше в кар’єрі вийшла до фіналу цього турніру, де програла першій ракетці світу Аріні Соболенко[136]. Згодом на Italian Open вона знову дійшла до фіналу, де поступилася Жасмін Паоліні[137]. На Відкритому чемпіонаті Франції Ґофф стала наймолодшою тенісисткою, яка в одному сезоні дійшла до фіналів трьох найбільших ґрунтових турнірів — Madrid Open, Italian Open і French Open[138][139]. У фіналі вона перемогла Аріну Соболенко та здобула свій перший титул Відкритого чемпіонату Франції й другий титул турнірів Великого шлема[140][141]. Це була перша перемога американської тенісистки в одиночному розряді Відкритого чемпіонату Франції після Серени Вільямс у 2015 році[142].

На Вімблдонському турнірі Ґофф програла матч першого кола Даяні Ястремській у двох сетах[143].

У жовтні Ґофф виграла Wuhan Open, перемігши у фіналі співвітчизницю Джессіку Пегулу. Це був третій титул WTA 1000 в одиночному розряді у її кар’єрі. Вона стала першою американкою, яка виграла цей турнір після Вінус Вільямс у 2015 році, а ще — першою тенісисткою, яка виграла свої перші дев’ять фіналів на хардовому покритті[144].

2026: фінал Miami Open

[ред. | ред. код]

Сезон 2026 року Ґофф розпочала в Австралії на United Cup, де допомогла чинним чемпіонам — збірній США — вийти до півфіналу проти Польщі, перемігши Солану Сьєрру та Марію Саккарі[145][146]. У півфіналі Ґофф у двох сетах перемогла Іґу Свйонтек, однак збірна США зрештою поступилася Польщі з рахунком 1:2[147].

На Відкритому чемпіонаті Австралії Ґофф дійшла до чвертьфіналу, де у двох сетах поступилася Еліні Світоліній[148][149].

Після цього Ґофф виступила на WTA Qatar Open 2026, де у стартовому матчі у двох сетах програла Елізабетті Коччаретто, яка потрапила до основної сітки як лакі-лузер[150]. Далі Ґофф взяла участь у Dubai Open 2026 як третя сіяна. На шляху до півфіналу вона перемогла Анну Калінську, Елізе Мертенс і Александру Еалу, після чого поступилася Еліні Світоліній — 4:6, 7:6(13), 4:6 — у матчі, що тривав трохи понад три години[151].

Потім Ґофф виступила на Indian Wells як четверта сіяна, де у третьому колі знову зустрілася з Еалою і знялася з матчу через травму руки[152]. Попри це вона зіграла на Miami Open, де у другому колі в трьох сетах взяла реванш у Коччаретто за поразку в Досі[153]. Потім Ґофф у трьох сетах перемогла співвітчизницю Алісію Паркс і вийшла до четвертого кола[154]. Попри програний другий сет, Ґофф здолала Сорану Кирстю у трьох сетах і вперше в кар’єрі вийшла до чвертьфіналу Miami Open[155]. Після цього вона перемогла 12-ту сіяну Белінда Бенчич[156]. У півфіналі Ґофф перемогла Кароліну Мухову та вперше в кар’єрі вийшла до фіналу домашнього турніру WTA 1000[157]. У фіналі Коко Ґофф поступилася Аріні Соболенко у трьох сетах[158][159].

На Italian Open Ґофф у другому колі у двох сетах перемогла Терезу Валентову. Потім у трьох наступних матчах вона здобула вольові перемоги після програного першого сету, перемігши Солану Сьєрру, Іву Йович та Мірру Андрєєву, і вийшла до півфіналу.

Суперництво

[ред. | ред. код]

Іґа Свьонтек

[ред. | ред. код]

Ґофф і Іга Свьонтек зустрічалися 16 разів починаючи з 2021 року, й у протистоянні лідирує Свьонтек — 11:5[160]. Ґофф поступилася Свьонтек у своєму першому фіналі турніру Великого шлему — на Відкритому чемпіонаті Франції 2022[88]. Вони знову зустрілися у чвертьфіналі Відкритого чемпіонату Франції 2023 та півфіналі Відкритого чемпіонату Франції 2024, і щоразу перемогу здобувала Свьонтек[161][162]. Натомість Ґофф виграла їхні останні чотири матчі, зокрема на Підсумковому турнірі WTA 2024 і, востаннє, на United Cup 2026[127][163][164].

Аріна Соболенко

[ред. | ред. код]

Між Ґофф і Соболенко виникло принципове суперництво, зокрема вони кілька разів зустрічалися у фіналах турнірів Великого шлему. Їхні контрастні манери поведінки й стилі гри яскраво проявляються в очних матчах. Починаючи з 2020 року, тенісистки провели між собою 12 матчів, і перевагу в особистому протистоянні має Соболенко — 7:6[165]. Свій перший титул турніру Великого шлему Ґофф здобула якраз завдяки перемозі над Соболенко у фіналі Відкритого чемпіонату США 2023[112]. Згодом Соболенко перемогла Ґофф в півфіналі Відкритого чемпіонату Австралії 2024, на шляху до захисту титулу[166]. Ґофф узяла реванш у півфіналі Підсумкового турніру WTA 2024, після чого виграла сам турнір[127]. Своє друге звання чемпіонки турніру Великого шлему Ґофф здобула на Відкритому чемпіонаті Франції 2025, де у фіналі в трьох сетах перемогла Соболенко[6]. На Підсумковому турнірі WTA 2025 Соболенко вибила чинну чемпіонку Ґофф, перемігши її у двох сетах і взявши реванш за поразку у Франції[167]. Ґофф і Соболенко знову зустрілися у фіналі Miami Open 2026, де Соболенко перемогла в трьох сетах[159].

Стиль гри та тренери

[ред. | ред. код]

Хоча улюбленим покриттям Ґофф є хард, своїх найкращих результатів вона досягла на ґрунті. Хоча багато аналітиків називають її «контратакувальною тенісисткою, яка вміє скористатися шансом», сама Ґофф характеризує свій стиль як дуже агресивний і відзначає потужну подачу, тоді як у захисті покладається на атлетизм і швидкість, щоб довше залишатися в розіграші[168].

З липня 2023 до вересня 2024 року її тренером був Бред Ґілберт[169]. Ґілберт заохочував Ґофф надавати м’ячу високого й сильного верхнього обертання та боротися за м’ячі в кожному куті корту[170]. У вересні 2024 року Ґофф запросила до тренерського штабу Метта Дейлі[171], який зосередився на вдосконаленні її подачі та форгенду, використовуючи хват ракетки, ближчий до східного бекгенд-хвату[en], а не до поширенішого континентального хвату[170]. 20 серпня 2025 року Ґофф замінила Дейлі на Ґевіна Макміллана — фахівця з біомеханіки, який допоміг поліпшити подачу першої ракетки світу Аріни Соболенко[172].

Спонсорські контракти

[ред. | ред. код]

Ґофф користується ракеткою Head Boom MP 2022[173] із 16 поздовжніми та 19 поперечними струнами. Вона носить одяг і тенісне взуття New Balance[174]. У жовтні 2018 року Ґофф підписала із New Balance свій перший багаторічний спонсорський контракт[175]. На Відкритому чемпіонаті Франції 2021 Ґофф виступала в яскравому комплекті New Balance з асиметричними кольоровими плямами, що контрастував із повністю білим вбранням її партнерки у парному розряді Вінус Вільямс[176]. Починаючи з 2019 року, вона є амбасадоркою Rolex і часто носить годинник Oyster Perpetual[177]. У березні 2019 року Ґофф оголосила про багаторічну спонсорську угоду з італійською харчовою компанією Barilla, яка співпрацює ще й з Роджером Федерером[175][178]. У січні 2023 року Ґофф стала амбасадоркою бренду консалтингової CPA-фірми Baker Tilly US, LLP[179]. У січні 2024 року на Australian Open Ґофф представила нову пару взуття New Balance з географічними координатами, спеціально нанесеними на підошви. В післяматчевому інтерв’ю вона пояснила, що координати (26 28 0.75" N 80 5' 1.4" W) вказують на громадські тенісні корти в Делрей-Біч, де вона виросла й тренувалася[180].

2025 року Ґофф стала обличчям спільної колекції Miu Miu[en] та New Balance, яка поєднувала елементи високої моди й спортивного одягу та підкреслювала її популярність як за межами тенісу, так і в ньому[181].

Вона є амбасадоркою Rolex.

Особисте життя

[ред. | ред. код]
Ґофф у 2022 році

Ґофф є християнкою. Починаючи з восьми років, перед кожним матчем вона молиться разом із батьком за те, щоб і вона, і її суперниця залишилися неушкодженими. Після перемоги на Cincinnati Open у серпні 2023 року вона сказала: «…Я хотіла б подякувати моєму Господу і Спасителю Ісусу Христу. Я провела багато ночей наодинці, плачучи й намагаючись у всьому розібратися. Мені ще багато що треба зрозуміти, але я дякую Йому за те, що Він мене оберігає». Після здобуття свого першого титулу турніру Великого шлему у вересні 2023 року вона заявила: «…Я не молюся за результат, я лише прошу сил віддати все, що я маю, на корті, а далі хай що буде. Я дуже благословенна в цьому житті»[182].

Тенісними кумирами Ґофф є Серена та Вінус Вільямс. «Серена Вільямс завжди була моїм кумиром… і Вінус теж, — казала вона. — Саме вони спонукали мене взяти до рук тенісну ракетку»[19]. Уперше Ґофф зустріла Серену після того, як у вісім років перемогла на національному турнірі Little Mo, а згодом вони знову побачилися під час знімання реклами для Delta Air Lines та в академії Муратоґлу[16]. Після перемоги над Вінус Вільямс на Вімблдоні 2019 року Ґофф висловила їй свою повагу під час рукостискання біля сітки. «Я просто сказала їй “дякую” за все, що вона зробила для цього спорту, — зазначила Ґофф. — Вона надихнула багатьох людей. Я просто щиро подякувала їй»[41].

2020 року Ґофф розповіла, що переживала депресію та стрес, пов’язані зі спортивною кар’єрою, хоча її батьки уточнили, що в клінічному сенсі депресію їй не діагностували й вона не зверталася по психологічну медичну допомогу[183].

Ґофф є прихильницею аніме, зокрема Boku no Hero Academia[184].

Ґофф також є шанувальницею популярних ютуберів і стримерів: Людвіґа Аґрена[en], Valkyrae та Кай Сенат[185].

У липні 2023 року Ґофф та акторка Сторм Рейд допомогли профінансувати новий дитячий майданчик і тенісні корти, пофарбовані у фіолетовий колір, у Парку Браунвуд[en] в Іст-Атланті[186].

Статистика

[ред. | ред. код]

Виступи на турнірах Великого шолома

[ред. | ред. код]
Легенда
W  Ф  ПФ ЧФ #Р КТ К# DNQ A NH
(W) переможець; (Ф) фіналіст; (ПФ) півфіналіст; (ЧФ) чвертьфіналіст; (#Р) раунди 4, 3, 2, 1; (КТ) стадія колового турніру; (К#) кваліфікаційний раунд; (DNQ) не кваліфікувався; (A) відсутній; (NH) не відбувся; ТУ (SR) титули/участі (strike rate); (W–L, В-П) відношення виграшів до поразок.
Щоб уникнути плутанини й подвійного нарахування, ці графіки оновлюються після завершення турніру або ж коли гравець завершив свій виступ.

Одиночний розряд

[ред. | ред. код]
Турнір 2018 2019 2020 2021 2022 2023 2024 У В–П % В
Australian Open A A 4к 2к 1к 4к ПФ 0 / 5 12–5 64%
French Open A К2 2к ЧФ Ф ЧФ 0 / 4 15–4 79%
Wimbledon A 4к NH 4к 3к 1к 0 / 4 8–4 67%
US Open К1 3к 1к 2к ЧФ П 1 / 5 14–4 78%
Виграші-Поразки 0–0 5–2 4–3 9–4 12–4 14–3 5-1 1 / 18 49–17 74%

Парний розряд

[ред. | ред. код]
Турнір 2019 2020 2021 2022 2023 У В–П % В
Australian Open A ЧФ ЧФ 1к ПФ 0 / 4 10–4 71%
French Open 1к 3к 1к Ф ПФ 0 / 5 11–5 64%
Wimbledon A NH 3к A 3к 0 / 2 4–2 67%
US Open 3к 2к Ф 1к ЧФ 0 / 5 8–4 67%
Виграші-Поразки 2–2 6–3 10–4 5–3 10–3 0 / 15 33–15 69%

Фінали турнірів Великого шолома

[ред. | ред. код]

Одиночний розряд: 3 (2 титули)

[ред. | ред. код]
Результат Рік Турнір Поверхня Супротивниця Рахунок
Поразка 2022 Відкритий чемпіонат Франції з тенісу Ґрунт Польща Іга Свьонтек 1–6, 3–6
Перемога 2023 Відкритий чемпіонат США з тенісу Хард Білорусь Арина Соболенко 2–6, 6–3, 6–2
Перемога 2025 Відкритий чемпіонат Франції з тенісу Ґрунт   Аріна Соболенко 6–7(5–7), 6–2, 6–4

Парний розряд: 3 фінали (1 титул)

[ред. | ред. код]
Результат Рік Турнір Покриття Партнерка Супротивниці Рахунок
Поразка 2021 Відкритий чемпіонат США з тенісу Тверде США Кеті Макнеллі Австралія Саманта Стосур
КНР Чжан Шуай		 3–6, 6–3, 3–6
Поразка 2022 Відкритий чемпіонат Франції з тенісу Ґрунт США Джессіка Пегула Франція Каролін Гарсія
Франція Крістіна Младенович		 6–2, 3–6, 2–6
Перемога 2024 French Open Ґрунт Чехія Катержина Сінякова Італія Сара Еррані
Італія Жасмін Паоліні		 7–6(7–5), 6–3

Фінали турнірів WTA

[ред. | ред. код]

Одиночний розряд: 17 (12 титулів, 5 поразок)

[ред. | ред. код]
Легенда
Турніри Великого шлему (2–1)
Турніри WTA 1000 (4-4)
Турніри WTA 500 (1-0)
Турніри WTA 250 (4–0)
Фінали за покриттям
Тверде (10–1)
Ґрунт (2–4)
Трава (0-0)
Результат В–П    Дата    Турнір Категорія Покриття Опонент Рахунок
Перемога 1–0 2019 Linz Open, Австрія International[a] Тверде (i) Латвія Олена Остапенко 6–3, 1–6, 6–2
Перемога 2–0 2021 Emilia-Romagna Open, Італія WTA 250 Ґрунт КНР Ван Цян 6–1, 6–3
Поразка 2–1 2022 Відкритий чемпіонат Франції з тенісу, Франція Grand Slam Ґрунт Польща Іга Свьонтек 1–6, 3–6
Перемога 3–1 Січ 2023 ASB Classic, Нова Зеландія WTA 250 Тверде Іспанія Ребека Масарова 6–1, 6–1
Перемога 4–1 Сер 2023 Washington Open, США WTA 500 Хард Греція Марія Саккарі 6–2, 6–3
Перемога 5–1 Сер 2023 Cincinnati Open, США WTA 1000 Хард Чехія Кароліна Мухова 6–3, 6–4
Перемога 6–1 Вер 2023 US Open, США Grand Slam Хард   Орина Соболенко 2–6, 6–3, 6–2
Перемога 7–1 Січ 2024 Auckland Open, Нова Зеландія (2) WTA 250 Тверде Україна Еліна Світоліна 6–7(4–7), 6–3, 6–3
Перемога 8–1 Жов 2024 China Open, КНР WTA 1000 Тверде Чехія Karolina Muchová 6–1, 6–3
Перемога 9–1 Лис 2024 Фінал WTA, Саудівська Аравія Фінали Тверде (i) КНР Чжен Ціньвень 3–6, 6–4, 7–6(7–2)
Поразка 9–2 Кві 2025 Mutua Madrid Open WTA 1000 Ґрунт   Аріна Соболенко 6–3, 7–6(7–3)
Поразка 9–3 Тра 2025 Italian Open WTA 1000 Ґрунт Італія Жасмін Паоліні 6–4, 6–2
Перемога 10–3 Тра 2025 Відкритий чемпіонат Франції з тенісу Grand Slam Ґрунт   Аріна Соболенко 6–7(5–7), 6–2, 6–4
Перемога 11–3 Жов 2025 Wuhan Open, КНР WTA 1000 Тверде США Джессіка Пегула 6–4, 7–5
Поразка 11–4 Бер 2026 Miami Open, США WTA 1000 Тверде   Аріна Соболенко 6–2, 4–6, 6–3
Поразка 11–5 Тра 2026 Мастерс Рим, Італія WTA 1000 Ґрунт Україна Еліна Світоліна 6–4, 6–7(3–7), 6–2
Перемога 12–5 Сер 2026 Мастерс Цинциннаті, США WTA 1000 Тверде США Джессіка Пегула 6–2, 6–4

Парний розряд: 16 (10 титулів)

[ред. | ред. код]
Результат В–П    Дата    Турнір Tier Покриття Партнерка Опоненти Рахунок
Перемога 1–0 2019 Washington Open, США International Тверде США Кеті Макнеллі США Марія Санчес
Угорщина Фанні Штоллар		 6–2, 6–2
Перемога 2–0 2019 BGL Luxembourg Open, Люксембург International Тверде (i) США Кейті Макнеллі США Кейтлін Крістіан
Чилі Алекса Гуарачі		 6–2, 6–2
Перемога 3–0 2021 Emilia-Romagna Open, Італія WTA 250 Ґрунт США Кейті Макнеллі Хорватія Дарія Юрак
Словенія Андрея Клепач		 6–3, 6–2
Поразка 3–1 2021 Відкритий чемпіонат США з тенісу, США Grand Slam Тверде США Кейті Макнеллі Австралія Саманта Стосур
КНР Чжан Шуай		 3–6, 6–3, 3–6
Перемога 4–1 Лют 2022 Qatar Ladies Open, Катар WTA 1000 Тверде США Джессіка Пегула Росія Вероніка Кудерметова
Бельгія Елісе Мертенс		 3–6, 7–5, [10–5]
Поразка 4–2 Кві 2022 Porsche Tennis Grand Prix, Німеччина WTA 500 Ґрунт (i) КНР Чжан Шуай США Дезіре Кравчик
Нідерланди Демі Схюрс		 3–6, 4–6
Поразка 4–3 2022 Відкритий чемпіонат Франції з тенісу, Франція Grand Slam Ґрунт США Джессіка Пегула Франція Каролін Гарсія
Франція Крістіна Младенович		 6–2, 3–6, 2–6
Перемога 5–3 Сер 2022 Мастерс Канада, Канада WTA 1000 Тверде США Джессіка Пегула США Ніколь Меліхар
Австралія Еллен Перес		 6–4, 6–7(5–7), [10–5]
Перемога 6–3 Жов 2022 Southern California Open, США WTA 500 Тверде США Джессіка Пегула Канада Габріела Дабровскі
Мексика Джуліана Ольмос		 1–6, 7–5, [10–4]
Перемога 7–3 Лют 2023 Qatar Open, Катар (2) WTA 500 Хард США Джессіка Пегула Україна Людмила Кіченок
Латвія Єлєна Остапенко		 6–4, 2–6, [10–7]
Перемога 8–3 Бер 2023 Miami Open, США WTA 1000 Хард США Джессіка Пегула Канада Лейла Фернандес
США Тейлор Таунсенд		 7–6(8–6), 6–2
Поразка 8–4 Тра 2023 Madrid Open, Іспанія WTA 1000 Ґрунт США Джессіка Пегула   Вікторія Азаренко
Бразилія Беатріс Аддад Мая		 1–6, 4–6
Поразка 8–5 Тра 2023 Italian Open, Італія WTA 1000 Ґрунт США Джессіка Пегула Австралія Сторм Гантер
Бельгія Elise Mertens		 4–6, 4–6
Поразка 8–6 Тра 2024 Italian Open, Італія WTA 1000 Ґрунт Нова Зеландія Ерін Рутліфф Італія Сара Еррані
Італія Жасмін Паоліні		 3–6, 6–4, [8–10]
Перемога 9–6 Чер 2024 French Open, Франція Grand Slam Ґрунт Чехія Катержина Сінякова Італія Сара Еррані
Італія Джасмін Паоліні		 7–6(7–5), 6–3
Перемога 10–6 Лип 2025 Мастерс Канада, Канада WTA 1000 Тверде США Маккартні Кесслер США Тейлор Таунсенд
КНР Чжан Шуай		 6–4, 1–6, [13–11]

Юніорські фінали турнірів Великого шолома

[ред. | ред. код]

Одиночний розряд: 2 (1 титул)

[ред. | ред. код]
Результат Рік Турнір Поверхня Супротивниця Рахунок
Поразка 2017 US Open Хард США Аманда Анісімова 0–6, 2–6
Перемога 2018 French Open Ґрунт США Кейті Макнеллі 1–6, 6–3, 7–6(7–1)

Пари: 1 титул

[ред. | ред. код]
Результат Рік Турнір Поверхня Партнерка Супротивниці Рахунок
Перемога 2018 US Open Хард США Кейті Макнеллі США Гейлі Баптіст
США Далайна Г'юїтт		 6–3, 6–2

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.usopen.org/en_US/players/overview/wdd002236.html
  2. ↑ https://www.billiejeankingcup.com/en/player/800504325
  3. ↑ https://www.tennisworldusa.org/tennis-player/1436/coco-gauff/
  4. ↑ https://www.wtatennis.com/players/328560/name#bio
  5. ↑ https://www.nbcolympics.com/news/coco-gauff-meet-athlete
  6. 1 2 A champion's heart: Gauff defeats Sabalenka to win French Open. Women's Tennis Association (англ.). Архів оригіналу за 7 червня 2025. Процитовано 7 червня 2025.
  7. ↑ Baltz, Holly (12 червня 2025). Coco Gauff makes it 7 French Open champs tied to Palm Beach County; 1 hid out at Mar-a-Lago. Yahoo Sports (амер.). Процитовано 30 січня 2026.
  8. ↑ McBride, Jessica (8 липня 2019). Candi Gauff, Coco Gauff's Mother: 5 Fast Facts You Need to Know. Heavy. Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 10 липня 2019.
  9. ↑ Persak, Mike (21 червня 2018). Delray's Coco Gauff, 14, stays grounded with family after winning French Open girls' title. Sun-Sentinel. Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 7 липня 2019.
  10. ↑ Cohen, Claire (3 липня 2019). So who is Wimbledon wunderkind, Cori 'Coco' Gauff?. The Telegraph. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 10 липня 2019.
  11. ↑ Rothenberg, Ben (3 липня 2019). Cori Gauff: 10 Things to Know About the Newest Tennis Phenom. The New York Times. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  12. 1 2 Bembry, Jerry (5 липня 2019). Coco Gauff and family following familiar path to greatness. Andscape. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 7 липня 2019.
  13. ↑ Maine, D'Arcy (8 липня 2019). Coco Gauff's Wimbledon run is over, but her future remains bright. ESPN. Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  14. ↑ Admin (16 липня 2018). Coco Gauff Bio. WTA Tennis. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  15. ↑ McGrogan, Ed (21 березня 2019). Cori Gauff, 13, Has Great Potential And A Greater Goal: Be The Goat. Tennis.com. Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 24 вересня 2017.
  16. 1 2 3 4 5 Garber, Greg (3 січня 2017). Why 12-year-old Cori Gauff hopes she'll be the greatest of all time. ESPN. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 11 вересня 2017.
  17. ↑ Kane, Portia. Interview with Coach Corey Gauff. Black Tennis Magazine. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  18. ↑ Marshall, Ashley (5 вересня 2017). American teen Gauff impresses in junior Slam debut. US Open. Архів оригіналу за 23 серпня 2023. Процитовано 10 вересня 2023.
  19. 1 2 Butler, Alex (1 липня 2019). Cori Gauff, 15, makes historic Wimbledon debut. UPI. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  20. ↑ Cori Gauff, the Revelation of Champ'Seed. Champ'Seed Foundation. 18 вересня 2017. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  21. 1 2 3 Cori Gauff. ITF World Tennis Tour. Архів оригіналу за 3 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  22. ↑ Fitzgerald, Matt (13 жовтня 2019). Andreescu to Gauff: Ngounoue joins rich tradition at Les Petits As. Tennis.com. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 26 жовтня 2019.
  23. ↑ Lewis, Colette (26 серпня 2017). Fourlis Sweeps Girls Titles, Mejia Wins Both Boys Championships at ITF Grade 1 Prince George's County International Hard Courts. ZooTennis.com. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  24. ↑ Lewis, Colette (10 вересня 2017). Anisimova Downs Gauff for US Open Girls Championship; Wu Makes History with Boys Title; Danilovic and Kostyuk Claim Girls Doubles Crown. ZooTennis.com. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  25. ↑ Lewis, Colette (9 вересня 2017). Americans Gauff and Anisimova Meet for US Open Girls Title; Geller and Wu to Decide Boys Championship; Wu and Hsu Claim Boys Doubles Crown; Stephens Beats Keys for Women's Title. ZooTennis.com. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  26. ↑ Gauff wins all-U.S. girls' final at French Open. USTA. Процитовано 9 червня 2018.
  27. ↑ Gauff edges McNally in all-American girls' final in Paris. WTA Tennis. 9 червня 2018. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  28. ↑ Lewis, Colette (6 липня 2018). June Aces; Gauff, Nakashima Win Grade 1 Roehampton Titles; Nanda, Mayo and Stearns Qualify for Wimbledon Junior Championships; McDonald and Isner into Wimbledon's Second Week. ZooTennis.com. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  29. ↑ Lewis, Colette (16 липня 2018). Kodat, Vallabhaneni, Bicknell and Wiersholm Win ITF Junior Circuit Titles; Gauff Moves to Top Spot in ITF Junior Rankings; Altamirano, Pegula Take Early Lead in US Open Wild Card Race; Liu, Aragone Qualify for WTA and ATP Events. ZooTennis.com. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  30. ↑ Lewis, Colette (9 вересня 2018). Seyboth Wild and Wang Make History at US Open Junior Championships; McNally and Gauff Capture Girls Doubles Title. ZooTennis.com. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 7 липня 2019.
  31. ↑ Lewis, Colette (30 вересня 2018). US Girls Win Second Straight Junior Fed Cup Title, Spain Claims Junior Davis Cup; Muhammad and Mmoh Capture Titles in Templeton and Tiburon. ZooTennis.com. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  32. ↑ Lewis, Colette (9 грудня 2018). Gauff Comeback Ends with Another Orange Bowl Title; Finland's Virtanen Makes History with Victory over Khan. ZooTennis.com. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  33. ↑ Lewis, Colette (10 грудня 2018). Burel and Tseng Named 2018 ITF World Junior Champions; Cressy Wins Tallahassee Futures; Racquet Club of Memphis, Site of USTA Girls Clay Courts, to Close. ZooTennis.com. Архів оригіналу за 7 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  34. ↑ 14-year-old Cori Gauff sets another milestone in her GOAT quest!. Tennis World USA. 24 травня 2018. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  35. ↑ Cori Gauff. ITF World Tennis Tour. Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 6 липня 2019.
  36. ↑ Americans struggle on Day 2 of US Open qualifying. Baseline. 23 серпня 2018. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 12 липня 2019.
  37. ↑ Lewis, Colette (2 лютого 2019). McNally Upsets Top Seed Peterson to Reach Midland $100K Final; Cressy Advances to Cleveland Challenger Final; Forbes Wins Grade 1 in Ecuador. ZooTennis.com. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  38. ↑ Lewis, Colette (17 лютого 2019). Wake Forest, Ohio State Advance to Men's D-I ITA Team Indoor Final; Redlicki Wins Tucson Title, Gauff Comes Up Short in Surprise; Opelka Captures New York Open. ZooTennis.com. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  39. ↑ 2019 Miami Open: Gauff 'controls the controllables,' marvels in first WTA win. WTA Tennis. 21 березня 2019. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 2 липня 2019.
  40. ↑ American Cori 'Coco' Gauff becomes youngest Wimbledon qualifier in Open Era history. The Sydney Morning Herald. 28 червня 2019. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  41. 1 2 Clarey, Christopher (Липень 2019). Cori Gauff, 15, Seizes Her Moment, Upsetting Venus Williams at Wimbledon. The New York Times. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  42. ↑ Tignor, Steve (3 липня 2019). Coco Gauff is the youngest at Wimbledon, but she plays a grown-up game. Tennis.com. Архів оригіналу за 6 липня 2019. Процитовано 6 липня 2019.
  43. ↑ 'It's pretty surreal how life changes': Gauff halts Hercog, sets Halep battle at Wimbledon. WTA Tennis. 5 липня 2019. Архів оригіналу за 8 вересня 2023. Процитовано 6 липня 2019.
  44. ↑ Ingle, Sean (8 липня 2019). The Coco bubble pops at Wimbledon as Simona Halep ousts Cori Gauff. Гардіан. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
  45. ↑ Nagle, Dave (10 липня 2019). Wimbledon Viewership up 29%; Coco, Sport's Legends Provide Compelling Action. ESPN Press Room. Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 13 липня 2019.
  46. ↑ Macpherson, Alex (15 липня 2019). WTA rankings Update 2019: Halep returns to Top 5, Gauff soars. WTA Tennis. Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 16 липня 2019.
  47. ↑ Gauff cruises into Citi Open main draw. WTA Tennis. 28 липня 2019. Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 30 липня 2019.
  48. ↑ Gauff, McNally win Citi Open doubles: 'The way we're playing, we can go as far as we want'. WTA Tennis. 3 серпня 2019. Архів оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 4 серпня 2019.
  49. ↑ Clarey, Christopher (28 серпня 2019). Coco Gauff Delivers Again, in an Electric U.S. Open Win. The New York Times. Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 28 серпня 2019.
  50. ↑ Tignor, Steve (30 серпня 2019). In A Tenacious Tug of War, Coco Gauff Brings Armstrong House Down. Tennis.com. Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 29 серпня 2019.
  51. ↑ Livaudais, Stephanie (1 вересня 2019). 'Coco, I think you're amazing' – Naomi Osaka and Coco Gauff's emotional moment after US Open clash. WTA Tennis. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 3 вересня 2019.
  52. ↑ Streeter, Kurt (1 вересня 2019). Team 'McCoco' Takes a Turn in the Spotlight. The New York Times. Архів оригіналу за 16 вересня 2019. Процитовано 23 жовтня 2019.
  53. ↑ Di Costanzo, Diane (2 вересня 2019). Victoria Azarenka and Ashleigh Barty end Gauff, McNally run. US Open. Архів оригіналу за 11 жовтня 2021. Процитовано 3 вересня 2019.
  54. ↑ Livaudais, Stephanie (10 жовтня 2019). Bertens dodges Van Uytvanck, gets Gauff next in Linz quarterfinals. WTA Tennis. Архів оригіналу за 11 жовтня 2019. Процитовано 11 жовтня 2019.
  55. ↑ 'It's been an unbelievable week for me' – Gauff grabs first title, defeats Ostapenko in Linz. WTA Tennis. 13 жовтня 2019. Архів оригіналу за 8 вересня 2023. Процитовано 27 жовтня 2019.
  56. ↑ Admin (16 липня 2018). Cori Gauff Rankings History. WTA Tennis. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 27 жовтня 2019.
  57. ↑ Chiesa, Victoria (19 жовтня 2019). Gauff, McNally win second doubles title in Luxembourg. WTA Tennis. Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 20 жовтня 2019.
  58. ↑ Long, David (9 січня 2020). Teen star Coco Gauff fights back tears after losing at ASB Classic. Stuff. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 23 січня 2020.
  59. ↑ Listen: Djokovic reaches Australian Open second round. BBC News. 19 січня 2020. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 20 січня 2020.
  60. ↑ Tennis: Live updates: Australian Open tennis, day three at Melbourne Park. The New Zealand Herald. 22 січня 2020. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  61. ↑ Staggering awkwardness in Naomi Osaka's Australian Open 'implosion'. The New Zealand Herald. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 25 березня 2021.
  62. ↑ Tennis: Coco Gauff sets up showdown with Naomi Osaka at Australian Open. The New Zealand Herald. 23 січня 2021. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 19 липня 2021.
  63. ↑ Babos, Mladenovic prove too good for Gauff, McNally in Melbourne doubles. WTA Tennis. 28 січня 2020. Архів оригіналу за 4 листопада 2022. Процитовано 28 січня 2020.
  64. ↑ Cori Gauff loses in first round at US Open – 'I've still got a lot to learn'. eurosport.com. 1 вересня 2020. Архів оригіналу за 9 вересня 2023. Процитовано 1 вересня 2020.
  65. ↑ Cori Gauff's GS Performance Timeline & Stats. www.db4tennis.com (англ.). Процитовано 13 лютого 2026.
  66. 1 2 Cori Gauff – Matches. wta.com. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 22 березня 2021.
  67. ↑ Dunn, Carrie (11 лютого 2021). Coco Gauff's Game Too Big–And So is the Expectation Around Her. eurosport.com. Архів оригіналу за 9 вересня 2023. Процитовано 22 березня 2021.
  68. 1 2 Cori Gauff – Matches. wta.com. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  69. ↑ Singles Rankings – 03/01/2021. wta.com. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 23 березня 2021.
  70. ↑ Doubles Rankings – 03/01/2021. wta.com. Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  71. ↑ Singles Rankings – 03/15/2021. wta.com. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 23 березня 2021.
  72. ↑ Gauff through to Rome semifinals as Barty retires. Women's Tennis Association. 14 травня 2021. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  73. ↑ Gauff sweeps singles and doubles titles in Parma. Women's Tennis Association. 22 травня 2021. Архів оригіналу за 22 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021.
  74. ↑ WTA Rankings Watch: Gauff, Badosa reach career highs. Жіноча тенісна асоціація. 24 травня 2021. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
  75. ↑ Gauff, Sakkari clinch first Slam quarterfinal showings at French Open. Women's Tennis Association. 7 червня 2021. Архів оригіналу за 7 червня 2021. Процитовано 7 червня 2021.
  76. ↑ Kerber wins generation game to knock Gauff out at Wimbledon. Reuters. 5 липня 2021. Архів оригіналу за 25 червня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
  77. ↑ Maine, D'Arcy (1 липня 2021). Two years after bursting onto the scene at Wimbledon, 17-year-old Coco Gauff advances to third round. ESPN. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
  78. ↑ Coco Gauff matches 2019 breakout by reaching 4th round at Wimbledon again. ESPN. 3 липня 2021. Архів оригіналу за 11 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
  79. ↑ Kane, David (3 липня 2021). Fast and furious: Coco Gauff's exponential improvements on display through a stunning first week at Wimbledon. Tennis.com. Архів оригіналу за 4 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
  80. ↑ Kerber wins generation game to knock Gauff out at Wimbledon. Рейтер. 9 червня 2021. Архів оригіналу за 5 липня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
  81. ↑ U.S. Olympic tennis team named, including Coco Gauff. NBC Sports. 1 липня 2021. Архів оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
  82. ↑ McGrogan, Ed (13 липня 2021). Coco Gauff, Roger Federer, Matteo Berretini and more withdraw from Tokyo Olympic Games. Tennis.com. Архів оригіналу за 18 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
  83. ↑ Osaka overcomes Gauff in three sets; Kerber, Barty win in Cincinnati. Women's Tennis Association (англ.). 18 серпня 2021. Процитовано 13 лютого 2026.
  84. ↑ Sam Stosur-Zhang Shuai top Coco Gauff-Caty McNally in US Open women's doubles final. ESPN. 12 вересня 2021. Архів оригіналу за 30 вересня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
  85. ↑ Australian Open 2022 – Coco Gauff Hits 38 Unforced Errors as She's Stunned by Wang Qiang in Straight Sets. Eurosport. 17 січня 2021. Архів оригіналу за 9 вересня 2023. Процитовано 17 січня 2022.
  86. ↑ Gauff, Pegula charge to doubles title in Doha. WTA. 25 лютого 2022. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 28 лютого 2022.
  87. ↑ Gauff beats Stephens, reaches first Slam semi. ESPN. 31 травня 2022. Архів оригіналу за 31 травня 2022. Процитовано 31 травня 2022.
  88. 1 2 Ruthless Swiatek crushes Gauff to clinch 2nd French Open title. Рейтер. 4 червня 2022. Архів оригіналу за 15 червня 2022. Процитовано 7 червня 2022.
  89. ↑ Sias, Van (1 червня 2022). Doubles Take: Roland Garros draws winding down. Tennis.com. Архів оригіналу за 21 грудня 2022. Процитовано 1 червня 2022.
  90. ↑ Gauff, Pegula to meet Garcia, Mladenovic in French Open doubles final. WTA. 3 червня 2022. Архів оригіналу за 3 червня 2022. Процитовано 3 червня 2022.
  91. ↑ Reid, Andrew (5 червня 2022). Coco Gauff suffers double devastation in French Open drama. Yahoo!Sport. Архів оригіналу за 7 червня 2022. Процитовано 7 червня 2022.
  92. ↑ Livie, Alex (2 липня 2022). Wimbledon 2022: Amanda Anisimova rallies from a set down to stun Coco Gauff and reach fourth round. Eurosport. Архів оригіналу за 9 вересня 2023. Процитовано 13 серпня 2022.
  93. ↑ Maine, D'Arcy (4 липня 2022). Coco Gauff's first Grand Slam title will have to wait ... But for how much longer?. ESPN. Архів оригіналу за 13 серпня 2022. Процитовано 13 серпня 2022.
  94. ↑ Nguyen, Courtney (5 серпня 2022). Three takeaways: Gauff comes through wild finish to beat Osaka in San Jose. WTA. Архів оригіналу за 5 серпня 2022. Процитовано 5 серпня 2022.
  95. ↑ Tennis.com (6 серпня 2022). Paula Badosa defeats Coco Gauff in San Jose quarterfinals; Shelby Rogers tops Amanda Anisimova. Tennis.com. Архів оригіналу за 7 серпня 2022. Процитовано 12 серпня 2022.
  96. ↑ Rooke, Sam (12 серпня 2022). 'A great match' – Simona Halep beats tired Coco Gauff in straight sets to advance to Canadian Open semi-final. Eurosport. Архів оригіналу за 9 вересня 2023. Процитовано 13 серпня 2022.
  97. ↑ By the numbers: Halep stays perfect vs. Gauff to reach Toronto semifinals. WTA. 12 серпня 2022. Архів оригіналу за 12 серпня 2022. Процитовано 13 серпня 2022.
  98. ↑ Coco Gauff captures World No.1 doubles ranking with Toronto title. WTA. 14 серпня 2022. Архів оригіналу за 15 серпня 2022. Процитовано 15 серпня 2022.
  99. ↑ @espn (4 вересня 2022). Coco Gauff (18) becomes the youngest American woman to reach the US Open quarterfinals since 2009 👏 @CocoGauff (Твіт) — через Твіттер.
  100. ↑ Garber, Greg (4 вересня 2022). Gauff, Garcia set for quarterfinal clash at US Open. WTA. Архів оригіналу за 4 вересня 2022. Процитовано 4 вересня 2022.
  101. ↑ Gray, James (6 вересня 2022). US Open results 2022: Coco Gauff destroyed by 'fearless' Caroline Garcia to set up semi-final against Jabeur. inews.co.uk. Архів оригіналу за 7 вересня 2022. Процитовано 7 вересня 2022.
  102. ↑ Fernandez and Saville make doubles debut dumping out Gauff and Pegula at US Open. tennisuptodate. 2 вересня 2022. Архів оригіналу за 7 вересня 2022. Процитовано 7 вересня 2022.
  103. ↑ WTA Finals: Coco Gauff becomes youngest player since 2005 to qualify. BBC Sport. 20 жовтня 2022. Архів оригіналу за 24 жовтня 2022. Процитовано 24 жовтня 2022.
  104. ↑ Dzevad Mesic (23 січня 2023). 'Dejected' Cori Gauff after surprise AO loss to Jelena Ostapenko: I had no answers. TennisWorldUSA.com. Архів оригіналу за 7 лютого 2023. Процитовано 23 січня 2023.
  105. ↑ Gauff bests Kvitova in Doha; Bencic pulls off comeback vs. Azarenka. Women's Tennis Association. 15 лютого 2023. Архів оригіналу за 24 лютого 2023. Процитовано 25 лютого 2023.
  106. ↑ Gauff, Pegula successfully defend Doha doubles title. Women's Tennis Association. 17 лютого 2023. Архів оригіналу за 18 лютого 2023. Процитовано 25 лютого 2023.
  107. ↑ Swiatek improves to 6–0 vs. Gauff to reach Dubai final. Women's Tennis Association. 24 лютого 2023. Архів оригіналу за 25 лютого 2023. Процитовано 25 лютого 2023.
  108. ↑ Gauff, Pegula win Miami Open doubles; fifth team title. WTA. 2 квітня 2023. Архів оригіналу за 2 квітня 2023. Процитовано 2 квітня 2023.
  109. ↑ Gauff defeats Sakkari to win Washington D.C. title. WTA Tennis. 6 серпня 2023. Архів оригіналу за 7 серпня 2023. Процитовано 7 серпня 2023.
  110. ↑ @OptaAce (6 серпня 2023). 19,146 – At 19 years and 146 days – Coco Gauff is the first teenager to win the title in the women's draw at Mubadala Citi DC Open, Washington. Champion (Твіт). Архів оригіналу за 6 серпня 2023. Процитовано 6 серпня 2023 — через X (раніше знана як Твіттер).
  111. ↑ Coco Gauff bests Muchova in Cincinnati to win first WTA 1000 title. Women's Tennis Association (англ.). 20 серпня 2023. Архів оригіналу за 21 серпня 2023. Процитовано 7 вересня 2023.
  112. 1 2 Futterman, Matthew (9 вересня 2023). U.S. Open Women's Final: Live Updates: Coco Gauff Wins First Grand Slam Title. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 9 вересня 2023. Процитовано 9 вересня 2023.
  113. ↑ Rankings Watch: Sabalenka, Gauff-Pegula duo headline historic shakeup. WTA. 11 вересня 2023. Архів оригіналу за 2 жовтня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
  114. ↑ Novak Djokovic, Iga Swiatek and Coco Gauff nominated at the 25th Laureus World Sports Awards : All you need to know. Tennis Clubhouse (англ.). 8 квітня 2024. Архів оригіналу за 9 квітня 2024. Процитовано 9 квітня 2024.
  115. ↑ Road to the WTA Finals: Gauff and Pegula. WTA Tennis. 23 жовтня 2023. Архів оригіналу за 26 жовтня 2023. Процитовано 25 жовтня 2023.
  116. ↑ Gauff holds off Badosa in three sets; advances to Rome quarterfinals. WTAtennis.com. 13 травня 2024.
  117. ↑ Swiatek ousts Gauff in Rome; into second consecutive WTA 1000 final. WTAtennis.com. 16 травня 2024. Архів оригіналу за 16 травня 2024. Процитовано 16 травня 2024.
  118. ↑ Gauff, Routliffe to meet Italian hopes Errani, Paolini in Rome doubles fina. WTAtennis.com. 17 травня 2024. Архів оригіналу за 18 травня 2024. Процитовано 19 травня 2024.
  119. ↑ Coco Gauff is a Grand Slam champion in singles and doubles, exceeding her own expectations. WTAtennis.com. 9 червня 2024. Архів оригіналу за 13 червня 2024. Процитовано 13 червня 2024.
  120. ↑ Rankings Watch: Gauff overtakes Sabalenka at No.2; Paolini into the Top 10. WTAtennis.com. 10 червня 2024. Архів оригіналу за 13 червня 2024. Процитовано 13 червня 2024.
  121. ↑ Gauff's Wimbledon woes continue in Navarro defeat. BBC Sport. 7 липня 2024. Архів оригіналу за 7 липня 2024. Процитовано 7 липня 2024.
  122. ↑ Tennis player Gauff to be US women's flagbearer. BBC Sport. 24 липня 2024. Архів оригіналу за 24 липня 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  123. ↑ Liddell, James (24 липня 2024). Coco Gauff picked as Team USA flag bearer joining LeBron James at Olympics opening ceremony. The Independent. Архів оригіналу за 24 липня 2024. Процитовано 24 липня 2024.
  124. ↑ Allenby, Charlie (30 липня 2024). Paris 2024 Olympic Games: Coco Gauff suffers controversial loss to Donna Vekic to exit women's singles. Eurosport. Архів оригіналу за 31 липня 2024. Процитовано 30 липня 2024.
  125. ↑ Gauff storms past Muchova to win China Open, second title of 2024. Women's Tennis Association. 6 жовтня 2024. Архів оригіналу за 7 жовтня 2024. Процитовано 6 жовтня 2024.
  126. ↑ Coco Gauff coasts past Karolina Muchova to win China Open final. usatoday.com. Архів оригіналу за 7 жовтня 2024. Процитовано 9 червня 2025.
  127. 1 2 3 Coco Gauff completes dream run to become youngest to win WTA Finals in 20 years. CNN (англ.). 9 листопада 2024. Архів оригіналу за 10 листопада 2024. Процитовано 9 листопада 2024.
  128. ↑ Coco Gauff wins WTA Finals, youngest since Sharapova. The North West Star (англ.). 10 листопада 2024. Архів оригіналу за 10 листопада 2024. Процитовано 10 листопада 2024.
  129. ↑ Coco Gauff wins Women's Tennis Association Finals, first American to do so since Serena Williams. WUSA9 (англ.). 9 листопада 2024. Процитовано 9 листопада 2024.
  130. ↑ Carayol, Tumaini (5 листопада 2024). Gauff storms to second-ever win over Swiatek at WTA Finals in Riyadh. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 6 листопада 2024.
  131. ↑ Gauff wins WTA Finals after epic battle with Zheng. BBC Sport. 9 листопада 2024. Архів оригіналу за 9 листопада 2024. Процитовано 9 листопада 2024.
  132. ↑ ATP Staff. Gauff, Fritz deliver second United Cup title for United States. unitedcup.com. United Cup. Архів оригіналу за 11 січня 2025. Процитовано 11 січня 2025.
  133. ↑ Shintaro Kano (21 січня 2025). Coco Gauff shown the door by Paula Badosa in Australian Open quarterfinals. olympics.com.
  134. ↑ Benson, Pat (18 лютого 2025). Coco Gauff suffers another early exit in Dubai. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 18 лютого 2025. Процитовано 18 лютого 2025.
  135. ↑ Benson, Pat (19 квітня 2025). Coco Gauff's Serve Struggles Continue Against Jasmine Paolini. Sports Illustrated. Архів оригіналу за 19 квітня 2025. Процитовано 19 квітня 2025.
  136. ↑ Wynne, Ffion (3 травня 2025). Sabalenka beats spirited Gauff to win Madrid Open. BBC Sport. Архів оригіналу за 3 травня 2025. Процитовано 3 травня 2025.
  137. ↑ Barton, Jamie (18 травня 2025). Jasmine Paolini beats Coco Gauff in Italian Open final to become first home winner in 40 years. CNN. Архів оригіналу за 19 травня 2025. Процитовано 18 травня 2025.
  138. ↑ Guinhawa, Angelo. Coco Gauff Makes History Amid French Open. AthlonSports. Архів оригіналу за 7 червня 2025. Процитовано 5 червня 2025.
  139. ↑ French Open final 2025: Aryna Sabalenka and Coco Gauff set for showdown in Roland Garros showpiece. 6 червня 2025. Архів оригіналу за 10 червня 2025. Процитовано 10 червня 2025.
  140. ↑ Matthews, Max (7 червня 2025). Coco Gauff beats Aryna Sabalenka to win French Open 2025 women's final: Live updates and reaction. New York Times. Архів оригіналу за 7 червня 2025. Процитовано 7 червня 2025.
  141. ↑ Gauff is Roland-Garros champion – Roland-Garros 2025 – The official site. www.rolandgarros.com (амер.). Архів оригіналу за 7 червня 2025. Процитовано 7 червня 2025.
  142. ↑ Coco Gauff beats Aryna Sabalenka to win first French Open women's title. CBS News. 7 червня 2025. Архів оригіналу за 7 червня 2025. Процитовано 7 червня 2025.
  143. ↑ Coco Gauff crashes out of Wimbledon 2025 on day of first round shocks. The Independent. 1 липня 2025.
  144. ↑ Gauff beats Pegula to win Wuhan Open title. BBC. 12 жовтня 2025.
  145. ↑ Highlights: Gauff, Harrison win thriller to advance U.S. into United Cup semifinals. Women's Tennis Association (англ.). Процитовано 22 березня 2026.
  146. ↑ read, Associated Press·1 min (9 січня 2026). Poland advances to face US in the semifinals of the United Cup. Yahoo Sports (амер.). Процитовано 22 березня 2026.
  147. ↑ Coco Gauff extends winning streak over Iga Swiatek but Poland advance at United Cup. The Independent (англ.). 10 січня 2026. Процитовано 22 березня 2026.
  148. ↑ Ben Church (27 січня 2026). Coco Gauff smashes racket in frustration after 59-minute collapse in Australian Open quarterfinal. cnn.com.
  149. ↑ Arthur Millot (27 січня 2026). Svitolina crushes Gauff 6–1 6–2 to reach first Australian Open semifinal. en.tennistemple.com.
  150. ↑ Hansen, James (12 лютого 2026). Coco Gauff’s forehand unravels again in Qatar Open defeat to Elisabetta Cocciaretto. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 22 березня 2026.
  151. ↑ Tennis.com. Elina Svitolina “fights like Ukraine,” wins three-hour Dubai tussle vs. Coco Gauff. Tennis.com (англ.). Процитовано 22 березня 2026.
  152. ↑ Hansen, James (9 березня 2026). Coco Gauff retires injured for only second time in her career against Alex Eala at Indian Wells. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 22 березня 2026.
  153. ↑ Tennis.com. Coco Gauff avenges Doha loss to Elisabetta Cocciaretto in Miami. Tennis.com (англ.). Процитовано 22 березня 2026.
  154. ↑ Gauff beats Parks to reach fourth round in Miami. Women's Tennis Association (англ.). Процитовано 22 березня 2026.
  155. ↑ Gauff ousts Cirstea to reach first Miami Open quarterfinal. Women's Tennis Association (англ.). 23 березня 2026. Процитовано 23 березня 2026.
  156. ↑ Coco Gauff battles impostor syndrome on way into Miami Open semi-finals. Гардіан. 25 березня 2026.
  157. ↑ Six for Six: Gauff breaks down Muchova to reach first Miami Open final. WTATennis. 26 березня 2026.
  158. ↑ Mackey, Ryan; Journalist, Digital (28 березня 2026). Sabalenka defeats Gauff to defend Miami Open crown, earns Sunshine Double. wplg (англ.). Процитовано 28 березня 2026.
  159. 1 2 Sabalenka wins Miami title to become first to complete Sunshine Double since 2022. Women's Tennis Association (англ.). 28 березня 2026. Процитовано 28 березня 2026.
  160. ↑ Tennis Head-to-Head | Compare Stats & Match History – WTA Tennis. Women's Tennis Association (англ.). Процитовано 3 листопада 2025.
  161. ↑ Zagoria, Adam. Coco Gauff Loses To Iga Swiatek At French Open For 2nd Straight Year. Forbes (англ.). Процитовано 3 листопада 2025.
  162. ↑ Coco Gauff loses at French Open to reigning champion Iga Swiatek. NBC News (англ.). 6 червня 2024. Процитовано 3 листопада 2025.
  163. ↑ Gauff bests Swiatek as United States vs. Poland semifinal heads to mixed doubles. Women's Tennis Association (англ.). 10 січня 2026. Процитовано 10 січня 2026.
  164. ↑ Tennis.com. Coco Gauff becomes first player ever to beat Iga Swiatek four times in a row in straight sets. Tennis.com (англ.). Процитовано 10 січня 2026.
  165. ↑ Tennis Head-to-Head | Compare Stats & Match History – WTA Tennis. Women's Tennis Association (англ.). Процитовано 3 листопада 2025.
  166. ↑ Ramsay, George (25 січня 2024). Coco Gauff knocked out of Australian Open by defending champion Aryna Sabalenka. CNN (англ.). Процитовано 3 листопада 2025.
  167. ↑ Tennis.com. Aryna Sabalenka eliminates Coco Gauff from WTA Finals, joins Jessica Pegula in semifinals. Tennis.com (англ.). Процитовано 6 листопада 2025.
  168. ↑ Coco Gauff Bio. Hologic WTA Tour. Архів оригіналу за 23 квітня 2023. Процитовано 11 липня 2024.
  169. ↑ Coco Gauff and coach Brad Gilbert part ways. Women's Tennis Association. 18 вересня 2024. Архів оригіналу за 18 вересня 2024. Процитовано 18 вересня 2024.
  170. 1 2 Futterman, Matthew (12 січня 2025). How Coco Gauff came to the Australian Open with a new serve and forehand. New York Times./
  171. ↑ Coco Gauff adds Matt Daly to coaching team, aims to work on serve ahead of China Open. Tennis.com. Архів оригіналу за 26 вересня 2024. Процитовано 28 вересня 2024.
  172. ↑ Futterman, Matthew (25 серпня 2025). Coco Gauff splits with key coach on eve of U.S. Open, practices with serve expert. New York Times. Архів оригіналу за 25 серпня 2025. Процитовано 25 серпня 2025./
  173. ↑ Tennis Racquet Reviews | Tennis String Reviews | ATP & WTA Tennis Racquets & Strings List. TennisThis.com. Архів оригіналу за 5 липня 2019. Процитовано 5 липня 2019.
  174. ↑ Newcomb, Tim (29 липня 2019). Breakout Star Coco Gauff Gives New Balance Fresh Momentum. Forbes. Архів оригіналу за 1 серпня 2019. Процитовано 20 січня 2020.
  175. 1 2 Tennis prodigy, 14, signs multi-year sponsor deal. CNN. 31 жовтня 2018. Архів оригіналу за 31 жовтня 2018. Процитовано 1 листопада 2018.
  176. ↑ Jones, Cheryl; Mark Winters (4 червня 2021). Roland Garros...Fashion Palette. WLM Tennis. Архів оригіналу за 18 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
  177. ↑ Watch Spotting: Coco Gauff Wearing A Rolex Oyster Perpetual After Winning The 2023 U.S. Open. Hodinkee (англ.). Процитовано 29 березня 2026.
  178. ↑ Badenhausen, Kurt (21 березня 2019). This 15-Year-Old Tennis Phenom Will Earn $1 Million In 2019. Forbes. Архів оригіналу за 5 березня 2020. Процитовано 20 січня 2020.
  179. ↑ Coco Gauff and Baker Tilly: Game, Set, Match. bakertilly.com (англ.). 12 січня 2023. Архів оригіналу за 4 червня 2023. Процитовано 8 вересня 2023.
  180. ↑ Kaufman, Michelle (17 березня 2025). Coco Gauff celebrated 21st birthday with a new shoe that honors her Delray Beach roots. Miami Herald. Процитовано 1 вересня 2025.
  181. ↑ Remsen, Nick (23 квітня 2025). Wake Up—Coco Gauff Just Debuted a Designer Collaboration. Vogue (амер.). Архів оригіналу за 15 травня 2025. Процитовано 18 червня 2025.
  182. ↑ Claybourn, Cole (10 вересня 2023). Coco Gauff claims first U.S. Open title, kneels in prayer to give thanks to God. Sports Spectrum. Архів оригіналу за 10 жовтня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
  183. ↑ Clarey, Christopher (19 квітня 2020). Coco Gauff's Emotional Struggles: What Her Parents Saw. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 21 квітня 2020. Процитовано 20 квітня 2020.
  184. ↑ US Open Tennis [@usopen] (8 вересня 2023). Coco has a simple plan to get ready for her next match: watch some anime (Твіт). Процитовано 10 вересня 2023 — через X (раніше знана як Твіттер).
  185. ↑ Complex Pop Culture [@complexpop] (2 березня 2025). Coco Gauff showed love to her favorite streamers @Valkyrae @KaiCenat and @LudwigAhgren on the #Oscars red carpet (Твіт). Процитовано 13 червня 2025 — через X (раніше знана як Твіттер).
  186. ↑ Atlanta park gets an upgrade thanks to tennis star Coco Gauff, actress Storm Reid. wsbtv.com. 24 липня 2023. Архів оригіналу за 7 червня 2024. Процитовано 7 червня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коко_Ґофф&oldid=48615401