Цесіс
Цесіс Cēsis Це́сіс Ве́нден Wenden | |
|---|---|
 | |
| Координати: 57°18′45″ пн. ш. 25°16′31″ сх. д. / 57.31250° пн. ш. 25.27528° сх. д.G O | |
| Країна | Латвія |
| Регіон | Відземе |
| Край | Цесіський край |
| Перша згадка | 1237 |
| Засновано | 1206 |
| Площа | |
| • Повна | 19,3 км² |
| Населення (2025)[1] | |
| • Усього | 17 170 |
| • Густота | 889,6/км² |
| Часовий пояс | EET (UTC+2) |
| • Літній час | EEST (UTC+3) |
| Поштовий індекс | LV-41(01-03) |
| Вебсайт | www |
  Цесіс | |
 | |
Це́сіс (латис. Cēsis) — одне з найдавніших міст Латвії, ганзейське місто та одна з резиденцій магістрів Лівонського ордену (1237—1561).
Цесіс є батьківщиною латвійського прапора, а також 14-тим за величиною населеним пунктом Латвії.
Назва Цесіс (латис. Cēsis; 
вимова), як зазначив у 1931 році в статті «Про назву Цесіс і Цесвайне» латвійський мовознавець Яніс Ендзелінс, є давнім словом балтійських народів. В околицях Цесіса, у Рауне, Турайді та в інших місцевостях Відземе трапляються подібні топоніми.
Інші назви:
Перші укріплення на території сучасного Цесіса з’явилися на початку XIII століття. У 1209 році тут було збудовано замок Лівонського ордену, який став однією з головних резиденцій ордену в регіоні Відземе. Навколо замку поступово сформувалося поселення, що відігравало важливу військово-адміністративну роль.
У 1323 році Цесіс отримав Магдебурзьке право, що сприяло розвитку міського самоврядування, ремесел і торгівлі. У середньовіччі місто було відоме під німецькою назвою Венден (нім. Wenden) і входило до торговельної мережі Ганзейського союзу. Населення складалося з латишів, балтійських німців та інших груп.
У XVI столітті Цесіс став одним із ключових центрів подій Лівонської війни. У 1577 році місто та замок зазнали значних руйнувань під час походу військ Івана IV. Після занепаду Лівонського ордену територія перейшла під владу Речі Посполитої.
У XVII столітті Цесіс входив до складу Шведської Лівонії. У цей період було проведено адміністративні реформи та часткову відбудову міста. Після поразки Швеції в Північній війні Цесіс у 1721 році відійшов до Російської імперії.
У XIX столітті місто розвивалося як повітовий центр Ліфляндської губернії. Виникли промислові підприємства, школи та культурні товариства. Цесіс став одним із осередків латиського національного відродження; саме тут у 1873 році відбулося одне з перших великих свят латиської пісні.
Під час Першої світової війни місто зазнало економічного занепаду. У 1918 році, після проголошення незалежності Латвії, Цесіс увійшов до складу нової держави. У 1919 році поблизу міста відбулися бої під Цесісом, які мали важливе значення для утвердження латвійської державності.
У 1940 році місто було включене до складу Латвійської РСР. Під час Другої світової війни Цесіс перебував під німецькою окупацією, унаслідок чого постраждало місцеве населення, зокрема євреї в ході Голокосту.
У повоєнний період місто розвивалося як промисловий і культурний центр. Після відновлення незалежності Латвії у 1991 році Цесіс став одним із важливих осередків туризму та збереження історичної спадщини, зокрема комплексу Цесійського замка та старого міста.
Після Великої Північної війни та епідемії Великої чуми у 1744 році в Цесісі проживало близько 600 мешканців. У XIX столітті чисельність населення зросла, і в 1897 році латиші в Цесісі здобули перевагу, а у 1925 році 90 % мешканців становили латиші, 3 % — німці, 3 % — євреї, 2 % — росіяни. У 1935 році Цесіс був сьомим за чисельністю населення містом Латвії, у 1990-х роках — на 11-му місці. Нині Цесіс є 14-м за величиною містом Латвії.
Однією з головних цілей муніципалітету після відновлення незалежності Латвії стало залучення молоді, що сприяло не лише поверненню мешканців до рідного міста, а й приїзду людей з інших міст.
У 2000 році з 18 137 жителів Цесіса 15 130 були латишами, 2 113 — росіянами, 225 — білорусами, 194 — поляками, а решта 475 — представниками інших національностей.
У 1889 році, під час будівництва Псково-Ризької залізниці на дільниці Рига — Валга відкрита залізнична станція під первинною назвою — Венден. У 1919 році станція перейменована на сучасну назву — Цесіс[2].
1889 року побудова перша будівля вокзалу. У 1944 році, під час Другої світової війни, будівля вокзалу була вщент зруйнована.
Станція Цесіс (1890)
_raudteejaamas_-_Water_tower_at_the_Cēsis_train_station_(12809973935).jpg)
_raudteejaam_-_Cēsis_train_station_(12810066323).jpg)
У 1946 році зведена нова будівля вокзалу в стилі «сталінського бароко»[3].
- Лайма Вайукле латвійська-радянська співачка та акторка
- Мартіньш Ципуліс — латиський хокеїст
- Древін Олександр Давидович — латиський художник
- Альфред Калниньш — радянський латвійський композитор.
- Август Матіас Хаген — німецький художник
- Леонідс Рібіцкіс — латиський науковець.
- Луція Лочмеле — латиський кінорежисер.
- Імант Судмаліс — латиський радянський активіст та підпільник-партизан.
- Смішко Роман Володимирович — український футболіст.
- Меллер Емануїл Федотович — вчений, доктор технічних наук.
- Ватаци Ніна Борисівна (1908—1997) — білоруський бібліограф.
- ↑ Latvijas iedzīvotāju skaits pašvaldībās pagastu dalījumā (PDF). Iedzīvotāju reģistra statistika uz 01.01.2016. Pilsonības un migrācijas lietu pārvalde. 1 січня 2016.
- ↑ Latvijas Dzelzceļš. Архів оригіналу за 27 грудня 2010. Процитовано 1 липня 2010.
{{cite web}}: Не збігається часова мітка у|archive-date=/|archive-url=; можливо, 2010-12-27? (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) (латис.) - ↑ Toms Altbergs, Karīna Augustāne, Ieva Pētersone. Dzelzceļi Latvijā. Rīga : Jumava, 2009, 80. lpp. ISBN 978-9984-38-698-0 (латис.)
- Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
- Baltisches historisches Ortslexikon, Teil 2: Lettland (Südlivland und Kurland). . Feldmann, Hans; Mühlen, Heinz von zur (Hg.) Köln: Böhlau, 1990, ISBN 3-412-06889-6, S. 690—693.
- Jegór von Sivers: Wenden, seine Vergangenheit und Gegenwart. Ein Beitrag zur Geschichte Livlands. Nicolai Kymmel, Riga 1857. Nachdruck: v. Hirschheydt, Hannover-Döhren 1975, ISBN 3-7777-0852-6.
- Erich Seuberlich: Notizen über Wendens Bürger bis zum Jahre 1773. Nach dem Kirchenbuch der Stadt Wenden in Livland und Pastor Heinrich Baumanns Manuskripten. Vogt, Papiermühle 1907.
- Baltische Länder — Reisehandbuch, Michael Müller Verlag, Erlangen 2008, ISBN 978-3-89953-380-4, S. 368 ff.
- Wenden // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 207. (пол.).— S. 207—208.
 | |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
