Шерсть
Шерсть — волосяний покрив тіла ссавців (за винятком людини).
Густий волосяний покрив деяких ссавців (переважно овець, кіз тощо), що використовується як сировина в текстильній промисловості, зазвичай називають вовною.
Волосяний покрив родин куницевих і зайцеподібних, а також деяких видів гризунів та псових зазвичай називають хутром.
Волосина складається з двох частин: кореня, розміщеного в шкірі, та стрижня — його видимої частини. Форма стрижня (від круглої до сплюснутої) визначає ступінь кучерявості волосся. Стрижень утворений мертвими епітеліальними клітинами і має тришарову структуру:
1. Кутикула — зовнішній шар із плоских лусочок, що захищає волосину.
2. Кора (кортекс) — основна частина волосини, що складається з кератинових клітин. Саме тут міститься пігмент, який визначає колір.
3. Мозкова речовина (медула) — центральне пухке ядро (може бути відсутнім).
Корінь розташований у волосяному фолікулі. У його основі міститься сосочок із кровоносними судинами, які забезпечують живлення та ріст. До кожного фолікула прикріплений м’яз-підіймач, скорочення якого (під дією нервової системи) змушує шерсть ставати дибки.[1]
Ягуар має великі, кільцеподібні плями (розетки), всередині яких майже завжди розташовані одна або кілька дрібних чорних точок. У леопардів ці розетки зазвичай порожні всередині.
У густій тіні тропічного лісу колір шерсті орангутана працює як чудовий камуфляж, оскільки поглинає сонячне світло, що пробивається крізь листя.
Зимова шерсть поні
- Великий тлумачний словник сучасної української мови — К.: ВТФ «Перун», 2007
- [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]
