Іусат
.jpg)
| Іусат ієрогліфами | ||||
|
Іусат (Іусасет) «найвеличніша серед тих, хто виходить» — одна з найдавніших богинь у давньоєгипетській міфології. Її ще називають «бабусею всіх божеств». Це епітет уживали без згадки про діда, що, ймовірно, вказує на існування давнього, нині втраченого міфу про народження божества шляхом партеногенезу в районі дельти Нілу, де існував культ цієї богині. Альтернативні варіанти написання імені Іусат: Юсаес, Осаас, Іусас і Юсас, а також давньогрецький варіант Саосіс. Ототожнювалася з богинею Хатхор.
Богиню Іусат ототожнювали з акацією[2], яка вважалася деревом життя. Зокрема, найстарішим деревом на землі вважали акацію, що росла на північ від міста Іуну (Геліополя). Тож місце, де вона зростала, вважали місцем народження всіх богів. Давні єгиптяни вірили, що це дерево належало богині Іусат. Акація славилася своєю міцністю, витривалістю, лікувальними властивостями й їстівними плодами. Єгиптяни використовували це дерево як важливу сільськогосподарську культуру.
В давньоєгипетському мистецтві Іусат зображували у вигляді жінки з рогатою короною, з уреєм і сонячним диском, закріпленим на платформі модіусі, яка своєю чергою спиралася на золотого карбованого стерв'ятника (Коршуна); в одній руці богиня тримала анкх, а в іншій — папірусний скіпетр Уаджі. Стерв'ятник був священним птахом для стародавніх єгиптян і символізував богиню Нехбет — одну з двох богинь-захисниць Єгипту. Вважалося, що стерв’ятники розмножуються шляхом партеногенезу, що, ймовірно, пояснює походження уявлень про материнство Іусат. Їх також вважали зразковими матерями, що піклуються про своїх пташенят. Коров'ячі роги, урей і сонячний диск пов'язують Іусат з такими богинями як Бат і Хатхор.
Через зв'язок Іусат зі стерв'ятником і уреєм, можна припустити, що вона таким чином пов'язує Верхній і Нижній Єгипет, як і богиня Мут, з якою її теж ототожнюють.
Хоча походження богині достеменно не з’ясоване, Іусат з'явилася досить рано в єгипетському пантеоні, що пов'язує її зі створенням світу та богів. У багатьох міфах Іусат була матір'ю першого божества і бабусею всіх наступних, яка спостерігає за народженням своїх онуків. Вона залишалася одним з головних божеств протягом усіх культурних епох Єгипту: перської, гіксосської, грецької та римської, незалежно від змін у міфології єгиптян.
За одним із міфів, Іусат і Атум були батьками перших богів — Шу і Тефнут. У цьому переказі Іусат часто називали тінню, сестрою або дружиною Атума. Згодом з Атумом почали ототожнювати й інших богинь, а в деяких переказах він сам і породив усіх божеств, однак, як вважають дослідники, цей варіант не прийняло багато культурних та релігійних центрів.
У період Стародавнього царства єгиптяни вірили, що Атум підносить душі фараонів із гробниць до зоряного неба.[3]У період Нового царства відбулося злиття міфу про Атума з культом Ра, якого згодом стали вважати творцем і сонячним божеством. Так виник культ Атум-Ра. Ра уособлював полуденне сонце, Атум — сонце, що заходить (його зображували як старця, що спирається на патерицю), а Хепрі був ранковим сонцем, що здіймається на сході. У пізніші часи богиню Іусат стали ототожнювати з Оком Ра.
- Hans Bonnet: Lexikon der ägyptischen Religionsgeschichte, Berlin 2000, ISBN 3-937872-08-6, S. 356f. → Jusas
- Adolf Erman: Die Aegyptische Religion, Verlag Georg Reimer, Berlin 1909.
- Эрик Хорнунг: Der Eine und die Vielen, Ägyptische Gottesvorstellungen, Darmstadt 1971 ISBN 0-353-40505-1, S. 61, 65, 275
- Жакуэс Вандиер[fr]: Iouâas et (Hathor)-Nébet-Hétépet, in: Revue dÉgyptologie, Nr. 16-20, 1964-1968
- ↑ Энциклопедия мифологии. Богиня Иусат. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 20 травня 2022.
- ↑ henadology.wordpress.com Iusâas. Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 19 лютого 2015.
- ↑ Information about Atem. Архів оригіналу за 20 грудня 2008. Процитовано 19 лютого 2015.
