Концепція душі (Стародавній Єгипет)
Конце́пція душі́ в уявленні стародавніх єгиптян визначалася філософськими і релігійними поглядами. Уявлення про душу змінювалися з часом від Давнього до Нового царств. Стародавні єгиптяни вірили, що душа складається із декількох частин і нею володіють не тільки люди, а й тварини та боги.
Стародавні єгиптяни вважали, що людина складається із фізичного та духовного тіла, серця, двійника, душі, нематеріального ефірного духу, образу й імені. Всі ці складові тісно пов’язані між собою, і стан однієї визначав стан всіх інших. Єгиптяни вірили в переродження/воскресіння в загробному світі, хоча за часів ранніх династій (відповідно до Текстів пірамід) існувало повір’я у можливість фізичного воскресіння[1]. Діти Гора відповідали за певну частину душі людини: Амсет[ru] — ка, Дуамутеф[ru] — ба, Кебексенуф[ru] — сах (мумія), Хапі[ru] — іб (серце)[2].
Ра з’явився з не менш як сімома Ба і чотирнадцятьма Ка, а останні володіли дарами, якими він міг наділити фараона: багатство, стабільність, велич, слава, перемога, сила творіння та іншими[3].
| Ка ієрогліфами | ||
|
Для позначення Ка (kꜣ, 𓂓) складно підібрати еквівалент в сучасних мовах. Масперо застосовує переклад «двійник, допельгангер». Розуміння про Ка трапляється вже в найдавніших текстах[3]. Синонімом «померти» було «відійти до Ка» або «відійти до Ка в небесах»[4], «його Ка прийшов до нього»[1].
Ка — це життєва сила, риси характеру або доля людини[5]. Ка після смерті людини покидає її тіло, блукає по землі й знову повертається[6], але живе в скульптурному зображенні в гробниці та харчується пожертвами[7], проходячи в сердаб[ru] через «хибні двері»[8].
Згідно з віруваннями давніх єгиптян, Ка мешкає в статуї людини або бога, тож фараон будував храми не для самого себе і не для богів, а для їхніх особистостей. Божественний Ка перебував до людей ближче, ніж саме божество. Тому, наприклад, в Мемфісі шанували не самого священного бика Апіса, а його Ка[6]. Осіріса назвали «Ка пірамід». Бога-творця Хнума іноді зображували за його гончарним кругом, яким він творить людину і його Ка[9].
Боги також мали «Ка», але на відміну від людей — декілька. За допомогою бога магії Хека єгиптяни могли впливати на Ка богів, домагаючись тим самим від них зцілення і захисту. Фараони також мали кілька Ка. Обожнювання фараонів і культ небіжчиків стосувався саме Ка; нерідко трапляються зображення людей, що моляться власним Ка. Ка зображували як подобу її носія, але з піднятими догори руками[8].
Існував окремий жрецький сан «служитель ка» (hem-ka), який відповідав за підношення[10].
| Ба ієрогліфами | ||
|
| Ба ієрогліфами | ||
|
Ба (bꜣ — «прояв», 𓅽) — душа, життєва сутність у вигляді птаха з головою людини, його совість, а також душа Ка[9]. За віруваннями єгиптян, Ба складалася з сукупності почуттів і емоцій людини[11].
Після смерті людини Ба покидає тіло і блукає світом, вселяючись в різних тварин[7], наприклад, у місцеву священну тварину. У Книгах мертвих Ба описувалася як сокіл (який летить в небеса), гусак, журавель (який цілує небеса) або сарана/коник (який стрибає до неба). Така душа, що переселяється у тварин, може також іменуватися альтер его[12].
Ба безпосередньо залежить від стану фізичного тіла. Ба за життя тіла мандрувала світом сновидінь і могла вільно переміщатися між світом мертвих і живих. Після смерті людини вона перебувала поруч із серцем під час його зважування, потім засинала летаргійним сном[11]. Якщо Ба досягала благодаті в потойбічному світі, то вона ставала baiu menkhu, якщо проклиналась — baiu mitu. Ба зображали на магічних предметах і амулетах (ba'apur)[9].
Первісно вважалося, що Ба володіють лише боги (їхніми Ба були сузір'я і небесні тіла), фараони й первосвященники, проте згодом склалося уявлення, що цієї «оболонкою» володіє будь-яка людина. Міста також могли мати свої Ба[13].
Ба є героєм літературного філософського твору «Бесіда розчарованого зі своїм Ба[ru]» (XXII-XXI століття до н.е.).
| Ах ієрогліфами | ||
|
Ах (ꜣḫ — «осяяний», 𓅜; У. Бадж називає khu[14]) — злиття Ба і Ка, що звільнилося від тілесної оболонки[9] чистий дух, який живе в потойбічному світі й насолоджується його радощами[7]. Для задоволення своїх потреб ах використовував залишені в гробниці ушебті. Зображався у вигляді ібіса з чубком[5]. Володарем ах (Ḥḳʒ-ʒḫw) є мерімутеф[15].
У Стародавньому Єгипті ах вважали примарами, які були схожі на їхнє колишнє «я», а взаємодії між примарами й живими людьми сприймалися не такими надприродними, як у наші дні[16]. Історію зустрічі єгиптянина з примарою описано у творі «Бесіди первосвященника Амона Хонсуемхеба з примарою[ru]» періоду Рамессидів (XIII—XII століття до н.е.).
| Хат ієрогліфами | ||||
|
Хат (єгипет. ẖt англ. khat) — тлінна оболонка людини, вмістилище Ка й Ах[18].
Практика муміфікації свідчить про важливість в розумінні стародавніх єгиптян тривалого збереження тіла і його зовнішнього, прижиттєвого вигляду, щоб встиг з'явитися Сах. Фізичне наповнення Хат називали aufu[19]. Щоб вберегти мумію від різних пошкоджень, з нею залишали амулети, а також проводили над нею магічні обряди з молитвами й заклинаннями[20]. Під час муміфікації серце зазвичай залишали в тілі. На додачу до нього, або замість нього, до мумії клали амулет скарабея. Виявлено безліч мумій з подібними амулетами[21].
| Іб ієрогліфами | ||
|
Іб (jb, ab) — серце[22], яке на суді Осіріса клали на шальку терезів Маат (істини), щоб дізнатися, чи праведно жила людина. Фізичне серце в тілі називалося hati і його залишали при муміфікації. Серце вважали вмістилищем розуму, долі й чуттєвості. З мумією залишали також скарабея, який мав допомогти на суді Осіріса[9]. У Книзі мертвих кілька розділів присвячено молитвам, покликаним запобігти смерті серця та його крадіжці в потойбічному світі[23]. У XXVI главі небіжчик каже:
Нехай моє серце буде в будинку сердець. Нехай моє хаті буде в будинку хаті.
| Сехем ієрогліфами | ||
|
Сехем (sḫm — «заволодіти чимось»/«сила», «образ»)[20] — життєва сила людської сутності у світі одвічності, але відмінна від Ба і Ка. Цим же словом у формі прикметника позначали силу або магічні здібності богів[9].
Сах/Саху (saḥ) — духовне тіло[24], «священні останки» після муміфікації[25]. Тіло людини після муміфікації також розглядали як втілення душі, яка вивільнялася з тіла під час поховальних ритуалів. Сах завдяки молитвам і літаніям досягав духовного блаженства[9]. У Книзі мертвих Сах образно показаний лотосом, що зростає з Хат[19].
Шуїт (šwt) — тінь[26]. Нагадує за значенням умбру і σκιά[ru] давніх греків і римлян. Тінь вважали здатною відокремитися від людини та існувати як їй заманеться. Подібно до Ка і Ба, Шуїт належали поховальні дари в гробниці, куди вона могла приходити. У пізніші часи Шуїт безпосередньо пов'язували з душею, за якою вона прямувала[14].
| Рен ієрогліфами | ||
|
Рен (rn) — ім'я[6]. Стародавні єгиптяни надавали велике значення імені людини, тому його знищення прирівнювали до прокляття. Безіменний не може постати перед богами. Подібно до того, як не існує предмета без назви, так не може існувати людина без імені. Позбавлена імені людина вразлива перед божественними силами. Увічненням пам'яті батьків займалися сини, чиїм обов'язком було здійснювати підношення і ремонтувати гробниці пращурів. З іншого боку, якщо покійний знав імена божественних покровителів друзів чи ворогів, він міг їх вимовляти і здобувати над ними владу для виконання своєї волі[20].
Важливість імені пояснюється способом комунікації, впливу на людину, коли вимовляється його ім'я. Також ім'я людини використовували в магічній практиці з добрими або злими намірами. Ритуальне знищення імені означало знищення його власника (навіть бога). Навпаки, незнання імені позбавляло чаклуна можливості здійснити магічний ритуал. За тяжкі злочини засудженого[ru] могли позбавити свого імені та наректи «поганим ім'ям». Відомий випадок «змови в гаремі» з Туринського судового папірусу[ru], коли обвинувачених в замаху на Рамсеса III в ході судового розгляду називали Пабеккамон («Сліпий слуга»), Меседсура («Ра його ненавидить»)[27][28], «Пентаур[ru], якого називали цим іншим ім'ям»[29][30], Бонемвез («Гидота в Фівах»)[31].
Ім'я новонародженому давала зазвичай мати (звідки вираз rn.fn mwt.f «його ім'я від його матері»)[32]. Воно складалося з одного або двох слів, які мали певне значення. Деякі імена були першими словами матері після пологів: Їх (єгипет. Jḫ «Хто це?»), Нефернен (єгипет. Nfr-nn «Який гарний»), Уарсу (єгипет. Wr-sw «Великий»); інші — побажанням здоров'я: Сенебсумаї (єгипет. Snb-sw-m-'-j «Він здоровий у моїй руці»), Джед-?-іуф-анх (єгипет. Ḏd-X-jw.f-'nḫ «бог сказав, що він буде жити»), Хедеб-?-ірет-бенеджет (єгипет. Hdb-X-jrt-bnjt «бог відганяє пристріт»). Траплялися імена, пов'язані з днем народження або якимось божеством: Сакахерка (єгипет. S3-k3-ḥr-k3 «Дитина місяця хояк»), Сепенабед (єгипет. Sp-n-3bd «Подарунок шостого місяця»), Хоремхеб (єгипет. Ḥr-m-ḥ3b «Гор у святкуванні»), Амонхерхенут («Амон перевозиться в барці»). Молячись про нащадків, батьки новонародженого часто в його імені висловлювали подяку богам: Дебехенітхаенмут (єгипет. Dbḥ.n.j-ṯ3-n-Mwt «Випрошений у Мут »), Сатамон (єгипет. S3.t Jmn «Дочка Амона»), Саптах (єгипет. S3. Ptḥ «Син Птаха»). Часто дитину називали відповідно до старшинства в сім'ї: сенен (єгипет. Sn-nw «Другий»), Хеметну (єгипет. ḫmt-nw «Третій»), або на честь когось із родичів: Сенетітес (єгипет. snt-jt.s «сестра його батька»), Ітсені (єгипет. Jt-sn(.j) «батько мого чоловіка»). Через свою статуру, характер, соціальне становище чи походження людина могла згодом дістати повсякденне ім'я: Ід (єгипет. Jd «глухий»), Табінет (єгипет. T3-bjnt «поганий»), Пен-Меннефер (єгипет. Pn-Mn-nfr «Хто з Мемфіса»), Ям (єгипет. '3m «азієць»), Пакер (єгипет. P3-qr «безхатько»), Пахеріпеджет (єгипет. P3 ḥrj pḏt «головний лучник»), Сешет (єгипет. Sšt «лотос»), Міу (єгипет. Mjw «кіт»).[33]
Фрагмент з Книги мертвих Техенени (бл. 1550—1077 роки до н.е.)
Ба і тінь. Фіванська гробниця Ірінефера TT290
Золотий апотропеїчний амулет у вигляді Ба. Художній музей Волтерс, США
Статуя Ка фараона Гора І
Скульптурне зображення покійного в очікуванні підношень, мастаба Іду в Комплексі пірамід в Гізі
Амулет серце-скарабей Хатнефер (бл. 1492—1473 років до н.е.)
Зважування серця на суді Осіріса — фрагмент Папірусу Ані
- 1 2 E. A. Wallis Budge. The Egyptian Book of the Dead: The Papyrus of Ani in the British Museum; the Egyptian Text with Interlinear Transliteration and Translation, a Running Translation, Introduction, Etc. — Cosimo, Inc., 2010. — С. lxii-lxx. — 538 с. — ISBN 9781616405113.
- ↑ Швец Н.Н. Словарь египетской мифологии / ред. Янцева Л. И.. — Центрполиграф, 2008. — 377 с. — (Загадки древнего Египта). — ISBN 978-5-9524-3466-0.
- 1 2 Alfred Wiedemann. The Ancient Egyptian Doctrine of the Immortality of the Soul. — Books on Demand, 2018. — С. 16—17, 43. — 54 с. — ISBN 9783732656936.
- ↑ Margaret Bunson. Encyclopedia of Ancient Egypt. — Infobase Publishing, 2014. — С. 1—2, 62, 163, 189, 350, 359. — 481 с. — ISBN 9781438109978.
- 1 2 Пьер Монте. Эпоха Рамсесов. Быт, религия, культура / Переводчик: Д. Шамшин. — М. : Центрполиграф, 2004. — 366 с. — ISBN 5-9524-0921-0.
- 1 2 3 Alfred Wiedemann. The Ancient Egyptian Doctrine of the Immortality of the Soul. — Books on Demand, 2018. — С. 16—17, 43. — ISBN 9783732656936.
- 1 2 3 Джон Уайт. Боги и люди Древнего Египта / Переводчик: Калашникова Л. А. — М. : Центрполиграф, 2007. — 189 с. — (Древние цивилизации) — ISBN 978-5-9524-3252-9.
- 1 2 Ка // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- 1 2 3 4 5 6 7 Margaret Bunson. Encyclopedia of Ancient Egypt. — Infobase Publishing, 2014. — С. 1—2, 62, 163, 189, 350, 359. — ISBN 9781438109978.
- ↑ Emily Teeter. Religion and Ritual in Ancient Egypt. — Cambridge University Press, 2011. — С. 19—37. — ISBN 9780521848558.
- 1 2 Žabkar L. V. — University of Chicago Press, 1968. — С. 162—162. Архівовано з джерела 12 травня 2013
- ↑ Erik Hornung. Der Eine und die Vielen - altägyptische Götterwelt. — 6. — Darmstadt : Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2005. — С. 39, 51. — ISBN 3-534-14984-X.
- ↑ Donald B. Redford. The Oxford Essential Guide to Egyptian Mythology. — Berkley Publishing Group, 2003. — С. 106. — ISBN 9780425190968.
- 1 2 E. A. Wallis Budge. — Cosimo, Inc, 2010. — С. lxii-lxx. — ISBN 9781616405113. Архівовано з джерела 28 березня 2019
- ↑ Christian Leitz. — Peeters Publishers, 2002. — 840 с. — ISBN 9789042911482. Архівовано з джерела 1 квітня 2019
- ↑ Simpson, William Kelly. he Literature of Ancient Egypt: An Anthology of Stories, Instructions, and Poetry / translations by R.O. Faulkner, Edward F. Wente, Jr., and William Kelly Simpson. — New Haven and London : Yale University Press, 1972. — С. 137–141. — ISBN 0-300-01711-1.
- ↑ E. A. Wallis Budge. Hieroglyphic Vocabulary to the Book of the Dead. — Courier Corporation, 2012. — С. 293. — 546 с. — ISBN 9780486144924.
- ↑ Sir William Matthew Flinders Petrie. The Religion of Ancient Egypt. — Library of Alexandria, 1912. — 59 с. — ISBN 9781613106167.
- 1 2 Earle de Motte. Egyptian Religion and Mysteries. — Xlibris Corporation, 2013. — С. 78—84. — ISBN 9781479761852.
- 1 2 3 E. A. Wallis Budge. — Courier Corporation, 2013. — 151 с. — ISBN 9780486158679. Архівовано з джерела 27 січня 2021
- ↑ Smith. Egyptian Mummies Hb. — Routledge, 2013. — С. 149. — ISBN 9781136188787.
- ↑ Виталий Акимов. 6 // Библейская Книга Екклезиаста и литературные памятники Древнего Египта / РПЦ. — М., 2017. — С. 179, 383. — ISBN 9785041189976.
- ↑ Уоллис Бадж. Боги египтян. Царство света, или Тайны загробного мира. — М. : Центрполиграф, 2014. — С. 59. — ISBN 9785457827882.
- ↑ E. A. Wallis Budge. An Egyptian Hieroglyphic Dictionary: With an Index of English Words, King List and Geographical List with Indexes, List of Hieroglyphic Characters, Coptic and Semitic Alphabets. — Cosimo, Inc, 2013. — С. 646. — ISBN 9781616404598.
- ↑ Швец Н.Н. Словарь египетской мифологии / ред. Янцева Л. И. — Центрполиграф, 2008. — 377 с. — (Загадки древнего Египта) — ISBN 978-5-9524-3466-0.
- ↑ Мифы и сказки Древнего Египта. — ПКФ "ОЮ-92", 1993. — С. 186.
- ↑ Пьер Монтэ. X. Гаремные интриги. — Египет Рамсесов: повседневная жизнь египтян во времена великих фараонов. — М. : Наука, 1989.
- ↑ Брэстед Д. Г. История Египта с древнейших времён до персидского завоевания / пер. с англ.: В.Викентьева. — М. : Книгоиздательство М. и С. Сабашниковых, 1915. — Т. 2. — 366 с.
- ↑ James Henry Breasted. Records of the Harem Conspiracy // Ancient Records of Egypt. — Chicago, IL : The University of Chicago Press, 1906. — Т. IV. The Twentieth Dynasty. — P. 208—209.
- ↑ Лурье И. М. Очерки древнеегипетского права XVI — X вв. до н.э. — Л. : Издательство Государственного Эрмитажа, 1960. — 354 с.
- ↑ Pascal Vernus. — Cornell University Press, 2003. — 244 с. — ISBN 9780801440786. Архівовано з джерела 28 березня 2019
- ↑ Erika Feucht. Das Kind im Alten Ägypten: Die Stellung des Kindes in Familie und Gesellschaft nach altägyptischen Texten und Darstellungen. — Campus Verlag, 1995. — С. 108. — ISBN 9783593352770.
- ↑ Wolfgang Helck, Eberhard Otto, Wolfhart Westendorf. Name, Namengebung, Namensbildung. — Lexikon der Ägyptologie. — Wiesbaden : Otto Harrassowitz Verlag, 1975. — Т. IV. — С. 320—337. — ISBN 9783447022620.
- Большаков А. О. Представление о Двойнике в Египте Старого Царства // Древний Египет. — 2009. — 29 серпня. Архівовано з джерела 30 жовтня 2009. Процитовано 5 грудня 2020.
- А. К. Шапошников. Деяние, мысль и слово. — Древнеегипетская Книга Мёртвых. Слово устремлённого к Свету. — М. : Эксмо, 2008. — С. 15—17. — ISBN 978-5-699-09113-3.
- Египетская мифология: Энциклопедия. — М. : Эксмо, 2002. — С. 435. — ISBN 5-699-00761-X.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ба
