Перейти до вмісту

Лід

Редагувати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лід
Зображення
Молекулярна модель Редагувати інформацію у Вікіданих
Наступникрідка водаd Редагувати інформацію у Вікіданих
З матеріалувода Редагувати інформацію у Вікіданих
Хімічна формулаH₂O Редагувати інформацію у Вікіданих
Густина0,9167 г/см³, 917,5 кілограм на кубічний метр[1], 918,9 кілограм на кубічний метр[1], 919,4 кілограм на кубічний метр[1], 919,4 кілограм на кубічний метр[1], 919,6 кілограм на кубічний метр[1], 920 кілограм на кубічний метр[1], 920,4 кілограм на кубічний метр[1], 920,8 кілограм на кубічний метр[1], 921,6 кілограм на кубічний метр[1], 922,4 кілограм на кубічний метр[1], 923,3 кілограм на кубічний метр[1], 924,1 кілограм на кубічний метр[1], 924,9 кілограм на кубічний метр[1] і 925,7 кілограм на кубічний метр[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Температура плавлення0 °C Редагувати інформацію у Вікіданих
Фазова точкапотрійна точка[2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Швидкість звуку3000 метр на секунду[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Кристалічна системагексагональна сингонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Точкова група симетріїдітетрагональна-біпірамідальнаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Просторова групаspace group P4₂/nmcd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Твердість за шкалою Мооса1,5[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Лід у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Лід, кри́га — вода в твердому кристалічному або аморфному стані; замерзла вода.[7][8] Зазвичай утворюється за температури 0 °C (32 °F або 273,15 К) або нижче. Зустрічається в природі на Землі, на інших планетах, в об'єктах хмари Оорта та у вигляді міжзоряного льоду. Як природна кристалічна неорганічна тверда речовина з упорядкованою структурою, лід вважається мінералом. Залежно від наявності домішок, як-от частинок ґрунту або бульбашок повітря, може виглядати прозорим або більш чи менш непрозорим блакитно-білого кольору.

Практично весь лід на Землі має гексагональну кристалічну структуру, що позначається як лід Ih. Залежно від температури та тиску може існувати щонайменше 19 фаз (геометрій пакування) льоду. Найпоширеніший фазовий перехід до льоду Ih відбувається, коли рідка вода охолоджується нижче 0 °C за стандартного атмосферного тиску. Коли вода швидко охолоджується (гартується), може утворюватися до трьох типів аморфного льоду. Міжзоряний лід переважно аморфний низької густини (LDA), що робить лід LDA, ймовірно, найпоширенішим типом у Всесвіті. Під час повільного охолодження, нижче −253,15 °C (20 К) відбувається корельоване тунелювання протонів, що приводить до макроскопічних квантових явищ[en].

На поверхні Землі є багато льоду, особливо в полярних регіонах та вище від снігової лінії, де він може агрегуватися зі снігу, утворюючи льодовики та льодовикові щити. Як сніжинки та град, лід є поширеною формою опадів, а також може осідати безпосередньо з водяної пари у вигляді інею. Перехід від льоду до води — це танення, а від льоду безпосередньо до водяної пари — це сублімація. Ці процеси відіграють ключову роль у кругообігу води та кліматі Землі. В останні десятиліття[коли?] обсяг льоду на Землі зменшується через зміну клімату. Найбільше скорочення відбулося в Арктиці та в горах, розташованих за межами полярних регіонів. Втрата ґрунтового льоду (на відміну від плавучого морського льоду) є основним фактором підвищення рівня моря.

Протягом тисячоліть люди використовують лід для різних цілей. Деяким історичним спорудам, призначеним для зберігання льоду для охолодження, понад 2000 років. До винайдення холодильної технології єдиним способом безпечно зберігати продукти харчування без модифікації їх консервантами було використання льоду. Достатньо твердий поверхневий лід робить взимку водні шляхи доступними для наземного транспорту, також можна підтримувати спеціальні льодові переправи[en]. Лід також відіграє важливу роль у зимових видах спорту.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Назва крига походить від давньоруського кра, від праслов'янського *jьkrà з подальшим додаванням зменшувального суфікса -ига. Слово лід походить з давньоруського лед, від праслов'янського *ledъ, споріднено з литовською, латвійською і пруською назвами[9].

Основні характеристики

[ред. | ред. код]

Нині відомо три аморфних різновиди (за густиною) та 18[10] кристалічних модифікацій льоду. На Землі природний лід представлений переважно одним кристалічним різновидом. Проте в міжзоряному середовищі переважає аморфний лід, що робить його, ймовірно, найпоширенішою формою води у Всесвіті.[8] Під дією власної ваги лід набуває пластичних властивостей і плинності.

Зустрічається в природі у вигляді власне льоду (материкового, плаваючого, підземного), а також у вигляді снігу, інею тощо.

Природний лід звичайно значно чистіший, ніж вода, тому що розчинність речовин у льоду вкрай низька. Лід може містити механічні домішки — тверді частинки, крапельки концентрованих розчинів, бульбашки газу. Наявністю кристаликів солі й крапельок розсолу пояснюється солонуватість морського льоду.

Загальні запаси льоду на Землі становлять близько 30 млн км³. Є дані про наявність льоду на планетах Сонячної системи та в кометах. Основні запаси льоду на Землі зосереджені в полярних країнах (переважно в Антарктиді, де товщина льодового покриву досягає 4 км).

Штучний лід отримують охолодженням, якого досягають розчиненням деяких солей у воді чи кислотах або випаровуванням рідин у розрідженому просторі.

Лід — це тверда фаза оксиду водню хімічної будови Н2О. Містить: Н — 11,2 %; О — 88,8 %. Сингонія гексагональна. Вид дигексагонально-пірамідальний. Штучно одержано ще три модифікації льоду: лід-II; лід-III і лід-IV. Густина — 917,5 кг/м³. Твердість — 1,5 (при +4 °С), 4,0 (– 44 °С) і 6,5 (–78,5 °С). Зазвичай утворює агрегатні скупчення дрібнокристалічних зерен. Відомі також кристалічні утворення, які виникають внаслідок сублімації. Вони мають вигляд скелетних форм і фігур росту (дендрити), а також променистих агрегатів. Безбарвний, прозорий, у значних скупченнях синюватий. Блиск скляний. Крихкий. Утворюється у кріосфері при зниженні температури нижче 0 °С (льодовики, підземний лід тощо). За температури 0 °С плавиться, перетворюючись на воду.

Дослідженням льоду займається кріологія. Найбільш вивченим є лід 1-ї модифікації — єдиної модифікації, виявленої в природі.

Лід — одна з найпоширеніших твердих речовин на земній поверхні. У природі є багато видів льоду різного віку. Тривалість існування одних видів визначається годинами, вік інших — сотні тисяч років.

Властивість Значення Примітка
Теплоємність, кал/(г··°C)0,51 (0 °C)Сильно зменшується зі зниженням температури
Теплота танення, кал/г79,69 
Теплота паротворення, кал/г677 
Коефіцієнт термічного розширення, 1/°C9,1·10−5 (0 °C) 
Теплопровідність, кал/(див сек··°C)4,99·10-3 
Показник заломлення для звичайного променя1,309 (-3 °C) 
Показник заломлення для незвичайного променя1,3104 (-3 °C) 
Питома електрична провідність, ом−1·см−110−9(0 °C)Гадана енергія активації 11 ккал/моль
Поверхнева електропровідність, ом−110−10 (-11 °C)Гадана енергія активації 32 ккал/моль
Модуль Юнга, дин/см9·1010 (-5 °C)Полікристалічний лід
Опір, Мн/м²
роздавлюванню
розриву
зрізу		  
2,5
1,11
0,57		  
Полікристалічний лід
Полікристалічний лід
Полікристалічний лід
Середня ефективна в'язкість, пз1014Полікристалічний лід
Показник ступеня статичного закону плину3 
Енергія активації при деформуванні й механічній релаксації, ккал/моль11,44-21,3Лінійно росте на 0,0361 ккал/(моль·°C) від 0 до 273,16 К

Фізичні властивості

[ред. | ред. код]
Тривимірна кристалічна структура льоду H₂O Ih (c) складається з базисів, утворених молекулами води H₂O (b), розташованих у вузлах двовимірної гексагональної ґратки (a).[11][12]

Лід має правильну кристалічну[en] структуру на основі молекули води, яка складається з одного атома кисню, ковалентно зв'язаного з двома атомами водню — H–O–H. Однак багато фізичних властивостей води та льоду спричинені утворенням водневих зв'язків між сусідніми атомами кисню та водню; хоча це слабкий зв'язок, він, тим не менш, має вирішальне значення для утворення структури як води, так і льоду.[13]

замерзла вода зроблена в склянкі

Незвичайна властивість води полягає в тому, що густина її твердої форми — льоду, замерзлого за атмосферного тиску — приблизно на 8,3 % менша за густину рідкої форми; це еквівалентно об'ємному розширенню на 9 %. Густина льоду становить 0,9167[14]–0,9168 г/см³ за 0 °C та стандартного атмосферного тиску (101 325 Па), тоді як вода має густину 0,9998[14]–0,999863 г/см³ за тих самих температури та тиску. Рідка вода має найвищу густину, по суті 1,00 г/см³, за 4 °C і починає втрачати густину, колипри досягненні точки замерзання молекули води починають формувати гексагональні кристали льоду. Це пов'язано з тим, що водневі зв'язки домінують над міжмолекулярними силами, що призводить до менш компактного упакування молекул у твердому тілі. Густина льоду дещо зростає зі зниженням температури та при −180 °C (93 К) має значення 0,9340 г/см³.

Лід з дистильованої води

Коли вода замерзає, її об'єм збільшується (близько 9 % для прісної води).[15] Вплив розширення під час замерзання може бути разючим: розширення льоду є основною причиною морозного[en] вивітрювання гірських порід у природі та пошкодження фундаментів будівель і доріг унаслідок морозного випинання[en]. Воно також є поширеною причиною затоплення будинків, коли водопровідні труби розриваються через тиск води, яка розширюється під час замерзання.[16]

Оскільки густина льоду менша, ніж рідкої води, він плаває, і це запобігає промерзанню водойм до дна. Натомість під плавучим льодом утворюється середовище для тваринного та рослинного життя, яке захищає нижню частину від короткочасних погодних екстремумів, як-от охолодження вітром[en]. Досить тонкий плавучий лід пропускає світло, підтримуючи фотосинтез колоній бактерій та водоростей.[17] Коли морська вода замерзає, лід пронизаний каналами, заповненими розсолом, які підтримують симпагічні організми[en], як-от бактерії, водорості, веслоногі та кільчасті черви. У свою чергу, вони забезпечують їжею таких тварин, як криль, та спеціалізованих риб, як-от Pagothenia borchgrevinki[en], якими, у свою чергу, харчуються більші тварини, як-от імператорські пінгвіни та малий смугач.[18]

Замерзлий водоспад на південному сході Нью-Йорку

Коли лід тане, він поглинає стільки ж енергії, скільки знадобилося б для нагрівання еквівалентної маси води на 80 °C.[19] Під час плавлення температура залишається постійною на 0 °C. Під час плавлення вся додана енергія йде на розривання водневих зв'язків між молекулами льоду (води). Енергія стає доступною для збільшення теплової енергії (температури) лише після того, як розірвано достатню кількість водневих зв'язків, щоб лід можна було вважати рідкою водою. Кількість енергії, що витрачається на розрив водневих зв'язків під час переходу від льоду до води, відома як теплота плавлення.[19][15]

Як і вода, лід поглинає світло переважно в червоному кінці спектра в результаті обертону розтягування зв'язку кисень-водень (O–H). Порівняно з водою, це поглинання зміщене в бік дещо нижчих енергій. Завдяки цьому лід виглядає синім, з дещо зеленішим відтінком, ніж рідка вода. Оскільки поглинання є кумулятивним, колірний ефект посилюється зі збільшенням товщини або якщо внутрішні відбиття змушують світло проходити довший шлях крізь лід.[20] За наявності домішок, що поглинають світло, можуть з'являтися інші кольори, при цьому колір визначають домішки, а не сам лід. Наприклад, айсберги, що містять домішки (як-от осади, водорості, бульбашки повітря), можуть виглядати коричневими, сірими або зеленими.[20]

Оскільки лід у природному середовищі зазвичай має температуру, близьку до температури плавлення, його твердість демонструє помітні температурні коливання. У точці плавлення лід має твердість за шкалою Мооса 2 або менше, але за температури −44 °C (−47 °F) вона зростає приблизно до 4, а за температури −78,5 °C (−109,3 °F) (точка випаровування твердого вуглекислого газу (сухого льоду)) — до 6.[21]

Фази льоду

[ред. | ред. код]
Фазова діаграма тиск-температура води з логарифмічною шкалою тиску. Римські цифри відповідають деяким фазам льоду, переліченим нижче.
Альтернативна форма фазової діаграми для деяких видів льоду та інших фаз води[22]

Більшість рідин за підвищеного тиску замерзають за вищих температур, оскільки тиск сприяє утриманню молекул разом. Однак міцні водневі зв'язки у воді змінюють це: для деяких тисків вище 1 атм (0,10 МПа), вода замерзає за температури нижче 0 °C. Лід, вода та водяна пара можуть співіснувати в потрійній точці, яка дорівнює рівно 273,16 К (0,01 °C) за тиску 611,657 Па.[23][24] За різницею між цією потрійною точкою та абсолютним нулем було визначено кельвін,[25] хоча у травні 2019 року це визначення змінено.[26] На відміну від більшості інших твердих тіл, лід важко перегріти. В експерименті лід за температури −3 °C перегріто приблизно до 17 °C протягом приблизно 250 пс.[27]

Під впливом вищого тиску та різних температур лід може утворювати дев'ятнадцять окремих відомих кристалічних фазах різної густини, також запропоновано гіпотетичні фази льоду, які ще не спостерігалися.[28] Щонайменше п'ятнадцять із цих фаз (один із відомих винятків — лід X) можна відтворити в метастабільній формі за атмосферного тиску та низької температури.[29][30] Типи відрізняються кристалічною структурою та упорядкуванням протонів[31]. Також існують дві метастабільні фази льоду під тиском — лід IV та Лід XII — із цілком невпорядкованим воднем. Лід XII відкрито 1996 року. 2006 року відкрито Лід XIII та Лід XIV.[32] Льоди XI, XIII та XIV — це воднево-впорядковані форми льодів Ih, V та XII відповідно. 2009 року за надзвичайно високого тиску та температури −143. °C знайдено лід XV.[33] За прогнозами, за ще вищого тиску лід перетвориться на метал (за різними оцінками, при 1,55 ТПа[34] або 5,62 ТПа[35]).

Окрім кристалічних форм, тверда вода може існувати в аморфних станах як аморфна тверда вода (АТВ) різної густини. В космічному просторі гексагональний кристалічний лід присутній у крижаних вулканах[en],[36] але в інших випадках зустрічається вкрай рідко. Навіть крижані супутники, як-от Ганімед, ймовірно, складаються переважно з інших кристалічних форм льоду.[37][38] Вода в міжзоряному середовищі переважно існує у вигляді аморфного льоду, що робить його, ймовірно, найпоширенішою формою води у Всесвіті.[8] АТВ низької густини (НАЛ), також відома як гіперзагартована склоподібна вода, може бути причиною виникнення сріблястих хмар на Землі та зазвичай утворюється через осадження[en] водяної пари в умовах холоду або вакууму.[39] АТВ високої густини (ВАЛ) утворюється шляхом стиснення звичайного льоду Ih або НАЛ за гігапаскалевого тиску. АТВ дуже високої густини (НВАЛ) — це ВАЛ, злегка нагрітий до 160 К за тиску 1–2 ГПа.[40]

Лід з теоретично припущеної суперіонної води може мати дві кристалічні структури. За тиску понад 500 000 барів (7 300 000 psi) такий суперіонний лід набув би об'ємно-центрованої кубічної структури. Однак за тиску понад 1 000 000 барів (15 000 000 psi) структура може перейти до стабільнішої гранецентрованої кубічної ґратки. Припускають, що зі суперіонного льоду складаються внутрішні частини крижаних гігантів, як-от Уран і Нептун.[41]

Фаза Характеристики[42][43]
Аморфний лід Аморфний лід не має кристалічної структури. Він існує в трьох формах: аморфний лід низької щільності (LDA), що утворюється при атмосферному тиску і нижче, аморфний лід високої щільності (HDA) і аморфний лід дуже високої щільності (VHDA), що утворюється при високому тиску. Лід LDA отримують дуже швидким охолодженням рідкої води («надохолоджена склоподібна вода», HGW), або конденсацією водяної пари на дуже холодної підкладці («аморфна тверда вода», ASW), або шляхом нагрівання високощільних форм льоду при нормальному тиску(«LDA»).
Лід Ih Звичайний гексагональний кристалічний лід. Практично весь лід на Землі належить до льоду Ih, і тільки дуже мала частина — до льоду Ic.
Лід Ic Метастабільний кубічний кристалічний лід. Атоми кисню розташовані як у кристалічній решітці алмазу. Його отримують при температурі в діапазоні від −133 °C до −123 °C, він залишається стійким до -73 °C, а при подальшому нагріванні переходить в лід Ih. Він зрідка зустрічається у верхніх шарах атмосфери.
Лід II Тригональний кристалічний лід з високовпорядкованою структурою. Утворюється з льоду Ih при стисненні температурах від −83 °C до −63 °C. При нагріванні він перетворюється у лід III.
Лід III Тетрагональний кристалічний лід, який виникає при охолодженні води до −23 °C і тиску 300 МПа. Його щільність більше, ніж у води, але він найменш щільний з усіх різновидів льоду в зоні високих тисків.
Лід IV Метастабільний тригональний лід. Його важко отримати без затравки.
Лід V Моноклінний кристалічний лід. Виникає при охолодженні води до −20 °C і тиску 500 МПа. Має найбільш складну структури у порівнянні з усіма іншими модифікаціями.
Лід VI Тетрагональний кристалічний лід. Виникає при охолодженні води до −3 °C і тиску 1,1 ГПа. У ньому проявляється дебаївська релаксація.
Лід VII Кубічна модифікація. Порушено розташування атомів водню; у речовині проявляється дебаївська релаксація. Водневі зв'язки утворюють дві взаємопроникні решітки.

У 2018 лід VII виявлено у включеннях у натуральних алмазах[44], внаслідок чого був визнаний окремим мінералом.

2025 року відкрито пластичний лід VII, молекули якого обертаються, проте зберігають упорядковану кристалічну структуру.[45]

Лід VIII Більш упорядкований варіант льоду VII, де атоми водню займають, очевидно, фіксовані положення. Утворюється із льоду VII при його охолодженні нижче 5 °C.
Лід IX Тетрагональна метастабільна модифікація. Поступово утворюється з льоду III при его охолоджені від −65 °C до −108 °C, стабільний при температурі нижче −133 °C і тиску між 200 та 400 МПа. Його щільність 1,16 г/см³.
Лід X Симетричний лід з упорядкованим розташуванням протонів. Утворюється за тиску близько 70 ГПа.
Лід XI Ромбічна низькотемпературна рівноважна форма гексагонального льоду. Є сегнетоелектриком.
Лід XII Тетрагональна метастабільна щільна кристалічна модифікація. Спостерігається у фазовому просторі льоду V і льоду VI. Може бути отримана нагріванням аморфного льоду високої щільності від −196 °C до приблизно −90 °C при тиску 810 МПа.
Лід XIII Моноклінний кристалічний різновид. Може бути отриманий при охолодженні води нижче −143 °C і тиску 500 МПа. Різновид льоду V з упорядкованим розташуванням протонів.
Лід XIV Ромбічнийкристалічний різновид. Може бути отриманий при температурі нижче −155 °C і тиску 1,2 ГПа. Різновид льоду XII з упорядкованим розташуванням протонів.
Лід XV Псевдоромбічний кристалічний різновид льоду VI з упорядкованим розташуванням протонів. Може бути отриманий шляхом повільного охолодження льоду VI приблизно до −143 °C і тиску 0,8-1,5 ГПа[46].
Лід XVI Кристалічний різновид льоду з найменшою густиною (0,81 г/см3)[47] серед усіх експериментально отриманих форм льоду. Має побудову топологічно еквівалентну полостній структурі газових гідратів.
Лід XVII Кристалічний різновид льоду з меншою кристалографічною густиною (0,85 г/см3)[48], ніж у інших експериментально отриманих форм льоду. Його структура, як і в льоду XVI, схожа до клатратної структури газових гідратів. Отримується при температурі 280 К і тиску ~400 МПа. Його номінальний склад (Н2О)2Н2 з трьома формульними одиницями на елементарну комірку.
Лід XVIII Суперіонізований лід, що утворюється під впливом екстремальних тисків, що перевищують 100 ГПа і високих температур вище 2000 К. Отриманий експериментально при використанні лазерних ударних хвиль для одночасного стиснення та нагрівання зразків рідкої води до 100—400 ГПа і 2000–3000 К та зафіксований при вимірювання рентгенівської дифракції протягом кількох наносекунд. Такий лід отриманий як перехід від кубічно-кубічної льодової фази (ймовірно льоду X) до нової орієнтованої кубічної та суперіонізованої льодової фази[49].

Нові дослідження формування водяного льоду на рівній поверхні міді при температурах від −173 °C до −133 °C показали, що спочатку на поверхні виникають ланцюжки молекул шириною близько 1 нм не гексагональної, а пентагональної структури[50].

Фрикційні властивості

[ред. | ред. код]
Фігурне катання Івана Шмуратка — виступ, можливий лише завдяки низькому тертю льоду

Лід слизький, оскільки має низький коефіцієнт тертя. Науково цю тему вперше досліджено в XIX столітті. На той час переважним поясненням було «плавлення під тиском»[en], тобто лезо ковзанів, чинячи тиск на лід, розплавляє тонкий шар, забезпечуючи достатнє змащення для ковзання леза по льоду.[51] Однак дослідження, яке 1939 року провели Френк П. Боуден та Т. П. Г'юз, показало, що ковзанярі відчували б значно більше тертя, ніж насправді, якби це було єдиним поясненням. Крім того, оптимальна температура для фігурного катання становить −5,5 °C (268 К) та −9 °C (264 К) для хокею; проте, згідно з теорією плавлення під тиском, катання на ковзанах нижче −4 °C (269 К) було б абсолютно неможливим.[52] Натомість Боуден і Г'юз стверджували, що причиною нагрівання та танення шару льоду є тертя. Однак ця теорія не пояснює достатньо, чому лід слизький, коли на ньому стояти на місці, навіть за від'ємних температур.[51]

Подальші дослідження показали, що молекули льоду на поверхні не можуть належним чином зв'язуватися з молекулами маси льоду під ними (і тому вільно рухаються, як молекули рідкої води). Ці молекули залишаються в напіврідкому стані, забезпечуючи змащення незалежно від тиску на лід з боку будь-якого об'єкта. Однак значення цієї гіпотези оспорюють експериментами, які показують високий коефіцієнт тертя для льоду за допомогою атомно-силової мікроскопії.[52] Таким чином, механізм, що поляснює фрикційні властивості льоду, все ще є активною галуззю наукових досліджень.[53] Комплексна теорія тертя льоду для оцінки коефіцієнта тертя льоду об різні матеріали як функції температури та швидкості ковзання має враховувати всі згадані вище механізми. Дослідження 2014 року показують, що за більшості типових умов найважливішим процесом є фрикційне нагрівання.[54]

Лід у природі

[ред. | ред. код]
Замерзлий ландшафт на Північно-Західних територіях Канади. Чітко видно велике крижане коло, що плаває на воді.[55][56]

Термін, який узагальнює всі частини поверхні Землі, де вода перебуває в замерзлому стані, — кріосфера. Лід є важливим компонентом глобального клімату, особливо як складник кругообігу води. Льодовики та снігові покриви є важливим механізмом зберігання прісної води; з часом вони можуть сублімувати або танути. Танення снігу — важливе джерел сезонної прісної води.[57][58] Всесвітня метеорологічна організація визначає кілька видів льоду залежно від походження, розміру, форми, впливу тощо.[59] Клатратні гідрати — форми льоду, що містять молекули газу, захоплені в їхній кристалічній решітці.[60][61]

В океанах

[ред. | ред. код]

Лід, що міститься в морі, може мати вигляд дрейфуючого льоду, що плаває у воді, припаю, прикріпленого до берегової лінії, або донного льоду, прикріпленого до морського дна. Лід, який відколюється від шельфового льодовика або прибережного льодовика, може стати айсбергом.[62] Внаслідок відколювання утворюється пухка суміш снігу та льоду, відома як льодовий меланж[en] (ice mélange).[63]

Морський лід формується в кілька стадій. Спочатку на поверхні води накопичуються дрібні кристали міліметрового розміру, що утворюють так званий шуговий лід[en]. Коли вони стають дещо більшими та більш однорідними за формою та покривом, поверхня води зверху починає виглядати «маслянистою», тому цю стадію називають крижаним салом.[64] Потім лід продовжує злипатися й тверднути, утворюючи плоскі згуртовані шматки — крижини. Крижини є основними будівельними блоками морського льодового покриву, і їхні горизонтальні розміри (визначені як половина діаметра) дуже відрізняються: найменші вимірюються в сантиметрах, а найбільші — в сотнях кілометрів.[65] Про ділянку, понад 70 % поверхні якої вкриває лід, кажуть, що вона покрита паковим льодом.[66]

Повністю сформований морський лід може бути зібраний разом течіями та вітрами, утворюючи тороси заввишки до 12 метрів (39 фт).[67] З іншого боку, активна хвильова діяльність може покришити морський лід на дрібні шматочки правильної форми, відомі як млинцевий лід.[68] Іноді вітер і хвильова діяльність «полірують» морський лід до ідеально сферичних шматків — крижаних куль(інші мови).[69][70]

На суші

[ред. | ред. код]
Антарктичний льодовиковий щит (зображення NASA)

Найбільшими льодовиковими утвореннями на Землі є два льодовикові щити, які майже повністю покривають найбільший острів світу, Гренландію, та континент Антарктиду. Ці льодовикові щити мають середню товщину понад 1 км та існують вже мільйони років.[71][72]

Інші великі льодові утворення на суші це льодовикові шапки, льодовикові поля, льодовикові потоки[en] та льодовики. Зокрема, регіон Гіндукуш, через велику кількість льодовиків, які там містяться, відомий як «третій полюс» Землі. Вони покривають площу близько 80 000 км2 та мають загальний об'єм від 3000 до 4700 км3.[57] Ці льодовики називають «азійськими водонапірними вежами», оскільки їхні талі води потрапляють у річки, які забезпечують водою близько двох мільярдів людей.[58]

Багаторічна мерзлота — це ґрунтові або підводні осади, які постійно перебувають за температури нижче 0 °C протягом двох років або більше.[73] Лід у межах багаторічної мерзлоти поділяється на чотири категорії: поровий лід, жильний лід (також відомий як крижані клини), похований поверхневий лід та внутрішньоосадовий лід (від замерзання підземних вод).[74] Одним із прикладів утворення льоду в районах багаторічної мерзлоти є полій — шаруватий лід, що утворюється в арктичних та субарктичних долинах річок. Лід, замерзлий у руслі річки, блокує нормальний скид ґрунтових вод і призводить до підняття місцевого рівня ґрунтових вод, що призводить до скидання води поверх замерзлого шару. Потім ця вода замерзає, що призводить до подальшого підняття рівня ґрунтових вод і повторення циклу. Результатом є стратифікований крижаний відклад, часто завтовшки кілька метрів.[75] Снігова лінія та сніжник — це два взаємопов'язані поняття, оскільки в льодовику сніжникм накопичуються вище та зменшуються внаслідок абляції до точки рівноваги — снігової лінії.[76]

На річках та струмках

[ред. | ред. код]
Невеликий замерзлий струмок

Лід, що утворюється на рухомій воді, як правило, менш однорідний і стабільений, ніж на спокійній воді. Крижані затори (іноді їх називають «крижаними дамбами») з накопичених уламків льоду є найбільшою небезпекою від льоду на річках. Крижаний затор може спричинити повінь, пошкодити споруди в річці або поблизу неї, а також пошкодити річкові судна. Крижані затори можуть призвести до повної зупинки деяких промислових гідроелектростанцій. Крижана дамба — це блокування внаслідок руху льодовика, яке може привести до утворення моренного озера. Значні потоки льоду в річках також можуть пошкодити судна та вимагати використання криголамного судна для забезпечення судноплавства.[77][78]

Крижані диски[en] — це круглі утворення з льоду, що плавають у річковій воді. Вони формуються всередині вихрових течій, а їх положення призводить до асиметричного танення, що змушує їх безперервно повільно обертатися.[79][80]

На озерах

[ред. | ред. код]
Свічковий лід на озері Отелнюк, Квебек, Канада

Лід утворюється на спокійній воді починаючи від берегів, тонким шаром «розтікаючись» поверхнею, а потім спускаючись униз. Лід на озерах зазвичай буває чотирьох типів: первинний, вторинний, накладений та агломератний.[81][82] Спочатку утворюється первинний лід. Вторинний лід утворюється під первинним льодом у напрямку, паралельному до напрямку теплового потоку. Накладений лід утворюється поверх поверхні льоду від дощу або води, яка просочується через тріщини в льоду, який часто осідає, коли навантажений снігом. Льодовий насув[en] виникає, коли лід, переміщуючись унаслідок теплового розширення та/або дії вітру, насувається на береги озер, нерідко зміщуючи донні й берегові відклади, з яких сформована берегова лінія.[83]

Шельфовий лід[en] утворюється, коли під дією вітру плавучі шматки льоду накопичуються на навітряному березі. Такий тип льоду може містити під тонким поверхневим шаром великі повітряні кишені, тому ходити по ньому особливо небезпечно.[84] Ще однією небезпечною для пішого пересування формою гнилого льоду[en] є свічкоподібний лід, який формується стовпцями, перпендикулярними до поверхні озера. Оскільки йому бракує твердої горизонтальної структури, людина, яка провалилася, не має за що вхопитися, щоб витягнутися.

Як опади

[ред. | ред. код]
Докладніше: Атмосферні опади

Сніг та крижаний дощ

[ред. | ред. код]
Докладніше: Сніг та Сніжинка
Сніжинки, Вілсон Бентлі, 1902

Снігові кристали утворюються, коли замерзають крихітні переохолоджені краплі хмари (діаметром близько 10 мкм). Ці краплі здатні залишатися рідкими за температур нижче −18 °C (255 К), оскільки для замерзання кілька молекул у краплі мають випадково зібратися разом, утворюючи розташування, подібне до того, яке є в ґратці льоду; тоді крапля замерзає навколо цього «ядра». Експерименти показують, що «однорідне» замерзання крапельок хмари відбувається лише за температур нижче −35 °C (238 К).[85] У тепліших хмарах у краплі має бути (чи контактувати з нею) аерозольна частинка або «крижане ядро», яка стає центром кристалізації. Наше розуміння того, які частинки є ефективними крижаними ядрами, недостатньо чітке. – що ми знаємо точно, так це те, що вони дуже рідкісні порівняно з ядрами конденсації хмар, на яких утворюються краплі рідини. Ефективними можуть бути глина, пустельний пил та біологічні частинки,[86] хоча якою мірою, неясно. Для засіву хмар використовують штучні ядра.[87] Потім крапля росте завдяки конденсації водяної пари на поверхні льоду.[88]

Крижана буря — це тип зимової бурі, що характеризується крижаним дощем, який утворює крижаний шар на дорогах, деревах, лініях електропередач тощо. У США чверть зимових погодних явищ призводить до утворення крижаного шару, і комунальні служби мають бути готові мінімізувати збитки.[89]

Тверді форми

[ред. | ред. код]
Докладніше: Кристали льоду
Велика градина, діаметром близько 6 см

Град утворюється у грозових хмарах, коли переохолоджені краплі води замерзають при контакті з ядрами конденсації, як-от пил або бруд. Грозовий висхідний потік повітря зносить градини у верхню частину хмари. Потік розсіюється, і градини падають назад у висхідний потік і знову піднімаються вгору. Град має діаметр 5 мм або більше.[90] У коді METAR більший град діаметром щонайменше 6,4 мм (0,25 дюйм) позначають GR, а менший — GS.[91] У Північній Америці найчастіше повідомляють пр градини розміром 19 мм (0,75 дюйм), 25 мм (1,0 дюйм) та 44 мм (1,75 дюйм).[92] Градини можуть виростати до 15 см (6 дюйм) та важити більше ніж 0,5 кг (1,1 фнт).[93] У великих градинах прихована теплота, що вивільняється внаслідок подальшого замерзання, може розтопити зовнішню оболонку. Потім градина може зазнати «вологого росту», коли рідка зовнішня оболонка збирає інші, менші градини.[94] Градина набуває шару льоду та стає все більшою з кожним підняттям. Коли градина стає занадто важкою, щоб її підтримував висхідний грозовий потік, вона падає з хмари.[95]

М'який град, або граупель, у Неваді

Град утворюється в сильних грозових хмарах, особливо тих, що мають інтенсивні висхідні потоки повітря, високий вміст рідкої води, велику вертикальну протяжність, великі краплі води та там, де значна частина хмарного шару охолоджена нижче нуля 0 °C.[90] Хмари, що утворюють град, часто можна розпізнати за їх зеленим забарвленням.[96][97] Швидкість зростання найбільша приблизно за −13 °C і стає зникаюче малою значно нижче −30 °C, оскільки переохолоджені краплі води стають рідкістю. З цієї причини град найчастіше зустрічається в континентальних внутрішніх районах середніх широт, оскільки утворення граду значно більш імовірне, коли рівень замерзання лежить нижче від висоти 11 000 футів (3 400 м).[98] Захоплення[en] сухого повітря потужними грозами над суходолом може збільшувати частоту випадання граду, оскільки воно посилює охолодження внаслідок випаровування. Це знижує рівень замерзання в грозових хмарах, надаючи граду більший об'єм для росту. Відповідно, град менш поширений у тропіках, попри значно вищу частоту гроз, ніж у середніх широтах, оскільки атмосфера над тропіками, як правило, тепліша на значно більшій глибині. Град у тропіках виникає переважно на великих висотах.[99]

Скупчення крижаних гранул

Крижані гранули (англ. pellets; код METAR PL[91]) — це вид опадів, що складаються з маленьких, напівпрозорих кульок льоду, які зазвичай менші за град.[100] Національна погодна служба США називає також цей вид опадів «мокрим снігом» (англ. sleet).[101] (У британській англійській мові «sleet» означає суміш дощу та снігу.) Крижані гранули зазвичай утворюються разом із крижаним дощем, коли вологий теплий фронт опиняється між холоднішими та сухішими атмосферними шарами. Там краплі дощу замерзають і зменшуються через випаровувальне охолодження.[102] Так звані снігова крупа, або граупель, утворюються, коли кілька крапель води замерзають на сніжинках, доки не утвориться м'яка куляста форма.[103] Так званий «алмазний пил»[en] (код METAR IC[91]), також відомий як крижані голки або крижані кристали, утворюється за температур, що наближаються до −40 °C, коли повітря з дещо вищою вологістю згори змішується з холоднішим повітрям біля поверхні.[104]

На поверхнях

[ред. | ред. код]

Коли вода капає та знову замерзає, вона може утворювати висячі бурульки або сталагмітоподібні структури на землі.[105] На похилих дахах накопичення льоду може створити крижану дамбу[en], яка перешкоджає належному стоку талої води та потенційно призводить до шкідливих протікань.[106] Загалом, водяна пара, що осідає на поверхнях через високу відносну вологість, а потім замерзає, призводить до різних форм атмосферного обмерзання або інею. Всередині будівель на поверхні неізольованих вікон може утворитися лід.[107] Іній поширений у довкіллі, особливо в низовинних районах, долинах.[108] В Антарктиді температура може бути настільки низькою, що електростатичне притягання посилюється до такої міри, що іній на снігу, коли його здуває вітром, злипається в кульки, схожі на перекотиполе, відомі як юкімарімо[en].[109]

Іноді краплі води кристалізуються на холодних предметах у вигляді паморозі, а не глазурі. Через високу частку захопленого повітря, м'яка паморозь має густину від чверті до двох третин густини чистого льоду,[110] що також робить її білою. Тверда паморозь щільніша, прозоріша і частіше з'являється на кораблях і літаках.[111] Холодний вітер, стикаючись із предметами, викликає адвекційний іній (англ. advection frost). Виникаючи на рослинах, він часто завдає їм шкоди.[112] Існують різні методи захисту сільськогосподарських культур від заморозків — від простого їх накриття до використання вітрових машин.[113][114] В останні десятиліття[коли?] зрошувальні дощувальні системи калібрують для розпилення достатньої кількості води, щоб превентивно створити шар льоду, який, утворюючись повільно, дав би змогу уникнути раптового температурного шоку для рослини, і не був би настільки товстим, щоб завдати шкоди своєю вагою.[113]

Лід як мінерал та гірська порода

[ред. | ред. код]
Льодовик «Періто Морено», Аргентина
Сніжинки

Лід також є найлегшим мінералом з класу оксидів[115], який існує лише за низьких температур. В умовах Землі він перебуває в стані, близькому до фазового переходу його у воду. Тому лід зустрічається тільки у верхніх шарах літосфери і гідросфери. Лід вельми стійкий відносно чужорідних домішок, не вступає з ними в хімічні взаємодії і не утворює твердих розчинів та зростків з кристалами інших речовин.

Лід може розглядатися і як низькотемпературна мономінеральна гірська порода[116]. Фізико-генетичні і петрографо-генетичні основи формування крижаних порід дозволяють поділити їх на конжеляційні, сегрегаційні осадові і метаморфічні.

  • Конжеляційний лід утворюється внаслідок замерзання вільної води. Це крижане покривало морських і прісних водойм, лід швидко рухомих вод, внутрішньоводний або донний, крижане покривало відносно спокійних вод, крижані утворення у вигляді ефузивних порід, полою, натічних утворень, лід-цемент в мерзлих дисперсних гірських породах, тріщинний і поровий в гірських породах з жорсткими зв'язками, крижані ядра ін'єкційних горбів здимання, сталактитів і сталагмітів, вторинно-жильний лід в дисперсних мерзлих гірських породах, крижані шліри та інтрузивні пласти в мерзлих відкладах.
  • Сегрегаційний лід утворюється в промерзлих пилувато-глинистих гірських порід у процесі міграції зв'язаної води під впливом градієнтів температури і вологи. Він утворює шліри (прошарки, лінзи і включення, інші форми), які зумовлюють кріогенну текстуру дисперсних гірських порід, і мономінеральні пластові поклади (потужністю до декількох метрів), ядра міграційних горбів здимання.
  • Розрізнюють п'ять видів осадового льоду: пухнастий сніг, хуртовинний сніг, дрібнозернистий сніг, зернистий сніг і сніг-пливун.
  • Метаморфічний лід формується в процесі зміни внутрішньої енергії або під впливом тиску і температури. До нього належить: фірн, первинний осадовий метаморфічний, динамометаморфічний (виникає під впливом високого різновекторного або орієнтованого тиску) і термометаморфічний лід (формується під впливом теплових процесів, що виникають у крижаній породі). За місцем розташування розрізняють поверхневий і підземний лід. Останній впливає на властивості мерзлих порід.

Абляція

[ред. | ред. код]
Докладніше: Абляція
Різні стадії танення льоду у ставку
Танення плавучого льоду

Абляція льоду стосується як його танення, так і розчинення.[117]

Танення льоду тягне за собою розрив водневих зв'язків між молекулами води. Розташування молекул у твердому тілі порушується до менш упорядкованого стану, і тверде тіло плавиться, перетворюючись на рідину. Це досягається завдяки збільшенню внутрішньої енергії льоду вище точки плавлення. Коли лід тане, він поглинає стільки ж енергії, скільки потрібно для нагрівання еквівалентної кількості води на 80 °C. Під час танення температура поверхні льоду залишається постійною на рівні 0 °C. Швидкість процесу танення залежить від ефективності процесу енергообміну. Крижана поверхня у прісній воді тане виключно за рахунок вільної конвекції зі швидкістю , яка лінійно залежить від температури води, T∞, коли T∞ менше від 3,98 °C, та надлінійно, коли T∞ дорівнює або перевищує 3,98 °C, при цьому швидкість пропорційна (T∞ − 3,98 °C)α, де α = 5/3 для T∞ значно більшого за 8 °C та α = 4/3 для проміжних температур T∞.[118]

У солоних умовах навколишнього середовища саме розчинення, а не танення, часто призводить до абляції льоду. Наприклад, температура Північного Льодовитого океану зазвичай нижча за температуру плавлення морського льоду, що аблятується. Фазовий перехід із твердого стану в рідкий досягається змішуванням молекул солі та води, подібно до розчинення цукру у воді, навіть якщо температура води значно нижча за температуру плавлення цукру. Однак швидкість розчинення обмежена концентрацією солі і тому воно повільніше за танення.[119]

Роль у діяльності людини

[ред. | ред. код]

Охолодження

[ред. | ред. код]
Схема якчала, де лід використовується для радіаційного охолодження

Лід здавна цінували як засіб охолодження. 400 року до н. е. в Ірані перські інженери розробили методи зберігання льоду в пустелі протягом літніх місяців. Взимку лід транспортували з водойм та сусідніх гір у великих кількостях для зберігання у спеціально розроблених холодильниках із природним охолодженням — якчалах (що означає сховище льоду). Якчали були великими підземними просторами (до 5000 м³) з товстими стінами (принаймні 2 м біля основи), зробленими з особливого типу розчину, який називався сародж[fa], виготовлюваного з піску, глини, яєчних білків, вапна, козячої шерсті та попелу. Розчин мав погану теплопровідність, що захищало лід від танення; також він був непроникним для води. Якчали часто включали кяриз та систему вітровловлювачів, які могли знижувати внутрішню температуру навіть у літню спеку. Лід зокрема застосовували для приготування охолоджених ласощів для королівської родини.[120][121]

Заготівля

[ред. | ред. код]
Докладніше: Торгівля льодом

У XVI—XVII століттях в Англії існувала розвинена галузь заготівлі льоду: узимку низовинні ділянки вздовж естуарію Темзи навмисно затоплювали, після чого лід збирали на вози й зберігали між сезонами в утеплених дерев'яних спорудах як запас для льодовень, які часто розташовувалися при великих заміських маєтках і широко використовувалися для зберігання свіжості риби, виловленої у віддалених водах. Це нібито скопіював англієць, який бачив таку ж діяльність у Китаї. Ще 1823 року лід у значних масштабах імпортували до Англії з Норвегії.

У США перший вантаж льоду відправлено з Нью-Йорка до Чарльстона (штат Південна Кароліна) 1799 року, і до першої половини XIX століття видобуток льоду став великим бізнесом. Фредерік Тюдор, який став відомим як «Крижаний король», працював над розробкою найкращих ізоляційних матеріалів для перевезення льоду на великі відстані, особливо в тропіки; це стало відомим як торгівля льодом.[122]

Збір льоду на озері Сент-Клер у Мічигані (близько 1905 року)

Трієст відправляв лід до Єгипту, на Корфу та Занте; Швейцарія — до Франції; а Німеччина іноді постачалася з баварських озер. З 1930-х років і до 1994 року будівля угорського парламенту використовувала лід, зібраний взимку з озера Балатон, для кондиціонування повітря.[123]

Для зберігання утвореного зимою льоду протягом року використовували льодівні, а ранній тип холодильника, відомий як холодна шафа[en], охолоджувався за допомогою поміщеного всередину блока льоду. В багатьох містах влітку діяла регулярна служба доставки льоду. З появою технології штучного охолодження доставка льоду застаріла.[124]

Лід досі видобувають для проведення заходів зі створення крижаних та снігових скульптур. Наприклад, для щорічного Харбінського міжнародного фестивалю крижаних та снігових скульптур[en] лід із замерзлої поверхні річки Сунгарі добувають за допомогою маятникової пилки[en].[125]

Штучне виробництво

[ред. | ред. код]
Планування льодової фабрики кінця XIX століття

Найдавніший відомий письмовий опис процесу штучного створення льоду належить до праць арабського історика Ібн Абу Усайбії XIII століття: у книзі «Кітаб Уюн аль-анба фі табакат-аль-атібба» про медицину він приписує цей процес ще давнішому автору, Ібн Бахтавайхі, про якого нічого не відомо.[126]

Нині лід виробляють у промислових масштабах для зберігання та переробки харчових продуктів, хімічного виробництва, змішування та затвердіння бетону, а також для виробництва споживчого або упакованого льоду.[127] Більшість комерційних льодогенераторів виробляють три основні типи фрагментованого льоду: пластівчастий, трубчастий та пластинчастий, використовуючи різні технології.[127] Великі льодогенератори можуть виробляти до 75 тонн льоду на добу.[128] 2002 року в США було 426 комерційних компаній із виробництва льоду, загальна вартість поставок яких становила 595 487 000 доларів США.[129] Домашні холодильники за допомогою вбудованого льодогенератора також можуть виробляти лід (кубики або подрібнений лід). Перший такий пристрій представила 1965 року компанія Frigidaire[en].[130]

Наземні подорожі

[ред. | ред. код]
Утворення льоду на зовнішній стороні вітрового скла автомобіля

Ожеледиця на дорогах є поширеною зимовою небезпекою, а ожеледь особливо небезпечна, оскільки її дуже важко побачити. Вона дуже прозора і часто утворюється саме в затінених (а отже, прохолодніших і темніших) місцях, наприклад, під естакадами.[131]

Коли йде крижаний дощ або сніг, температура якого близька до точки плавлення, на вікнах транспортних засобів часто утворюється лід. Сніг, що тане й повторно замерзає, утворює фрагментований шар льоду, який добре «приклеює» сніг до вікна. У цьому випадку замерзлу масу зазвичай видаляють скребками для льоду.[132] У досить холодну погоду тонкий шар кристалів льоду також може утворюватися на внутрішній поверхні вікон автомобілів. У 1970-х і 1980-х роках деякі автомобілі, як-от Ford Thunderbird, можна було модернізувати підігрівом лобового скла. Ця технологія вийшла з моди, оскільки була занадто дорогою та схильною до пошкоджень, але дешевші в обслуговуванні обігрівачі[en] заднього скла набули більшого поширення.[133]

Американський пропагандистський[en] фільм 1943 року, що пояснює, як лід Ладозького озера став Дорогою життя під час Другої світової війни

У досить холодному місці шар льоду на поверхні води може стати достатньо товстими для будівництва льодової переправи[en]. Деякі правила вказують, що найменша безпечна товщина льоду становить 4 дюйм (10 см) для людини, 7 дюйм (18 см) для снігохода та 15 дюйм (38 см) для автомобіля масою до 5 тонн. Для вантажівок ефективна товщина залежить від навантаження — наприклад, транспортному засобу загальною масою 9 тонн потрібна товщина 20 дюйм (51 см). Також є обмеження швидкості: для транспортного засобу, що рухається дорогою найменшої безпечної товщини, становить 25 км/год (16 миля/год), зростаючи до 35 км/год (22 миля/год), якщо товщина дороги в 2 або більше разів більша за найменше безпечне значення. Відомий випадок, коли на льоду було побудовано залізницю.[134]

Взимку 1941—1942 та 1942—1943 років діяла Дорога життя через Ладозьке озеро, єдиний сухопутний шлях, доступний Радянському Союзу для полегшення блокади Ленінграда німецькою групою армій «Північ».[135]:76–80 Вантажівки перевезли сотні тисяч тонн припасів до міста та евакуювали сотні тисяч мирних жителів.[136] Нині вона належить до Всесвітньої спадщини.[137]

Водні подорожі

[ред. | ред. код]
Канал крізь лід для судноплавства на озері Гурон з криголамами на задньому плані

Для суден лід небезпечний із двох причин. По-перше, бризки та крижаний дощ можуть призвести до утворення льоду на надбудові судна, достатнього для того, щоб зробити судно нестійким, аж до перекидання.[138] Раніше члени екіпажу регулярно мусили вручну зрізати льодяні відклади. Після 1980-х років поширенішим стало розпилення хімікатів для боротьби з льодом або розтоплення льоду гарячою водою/парою за допомогою шлангів.[139] По-друге, айсберг – велика маса льоду, що плаває у воді (зазвичай утворюються, коли льодовики досягають моря) – може бути небезпечним, якщо корабель зіткнеться з ним під час руху. Айсберги стали причиною затоплення багатьох кораблів, зокрема «Титаніка».[140]

Для гаваней поблизу полюсів відсутність льоду, в ідеалі цілий рік, є важливою перевагою. Прикладами є Мурманськ (Росія), Петсамо (Росія, раніше Фінляндія) та Варде (Норвегія). Гавані, не вільні від льоду, відкривають за допомогою спеціалізованих суден, які називають криголамами.[141] Криголами також використовують для відкриття шляхів крізь морський лід для інших суден, оскільки єдиною альтернативою є пошук прогалин, які називають ополонками або розводдями[en]. Широке виробництво криголамів розпочалося в XIX столітті. Раніші конструкції просто мали для ефективного подрібнення льоду посилені носові частини ложкоподібної або діагональної форми. У пізніших конструкціях під виступною носовою частиною встановлювали носовий гвинт, оскільки звичайні кормові гребні гвинти не могли ефективно керувати судном під час руху в кризі.[141]

Подорожі літаком

[ред. | ред. код]
Іній на передній кромці крила літака. Коли його накопичиться занадто багато, чорний захисний чохол[en] надувається і струшує його.[142][143]

Для літаків лід може становити низку небезпек. Під час набору висоти літак проходить крізь шари повітря різної температури та вологості, деякі з яких можуть сприяти утворенню льоду. Якщо лід утворюється на крилах або керувальних поверхнях, це може негативно вплинути на льотні якості літака. 1919 року під час першого безпосадкового перельоту через Атлантику британські авіатори капітан Джон Олкок[en] та лейтенант Артур Віттен Браун[en] зіткнулися з такими умовами обмерзання – Браун кілька разів виходив із кабіни пілота та вилазив на крило, щоб видалити лід, який закривав повітрозабірники двигунів літаків Vickers Vimy[en], на яких вони літали.[144]

У поршневих двигунах внутрішнього згоряння може обмерзати карбюратор. Коли повітря всмоктується через карбюратор у двигун, місцевий тиск повітря знижується, що призводить до адіабатичного охолодження. Отже, за вологих умов і близької до 0 °C температури карбюратор буде холоднішим і матиме тенденцію до обмерзання. Це може блокувати подачу повітря до двигуна та призвести до його відмови. Між 1969 і 1975 роками зареєстровано 468 таких випадків, що призвели до втрати 75 літаків, 44 смертельних випадків та 202 серйозних травм.[145] Тому розроблено підігрівачі повітрязабірника карбюратора[en]. Крім того, поршневі двигуни зі впорскуванням палива взагалі не потребують карбюраторів.[146]

Реактивні двигуни не стикаються з обмерзанням карбюратора, але на них може впливати волога, яка неминуче є в реактивному паливі: її замерзання та утворення кристалів льоду потенційно може засмітити впуск палива у двигун. Для розв'язання цієї проблеми використовують підігрівачі палива та/або добавки для боротьби з обмерзанням.[147]

Відпочинок та спорт

[ред. | ред. код]
«Веселе катання на ковзанах» голландського художника XVII століття Гендрика Аверкампа

Лід посідає центральну роль у зимовому відпочинку та в багатьох видах спорту, як-от катання на ковзанах, ковзанярський спорт, хокей із шайбою, хокей з м'ячем, підлідна риболовля, льодолазіння, керлінг, брумбол[en] та перегони на санках у бобслеї, санному спорті та скелетоні. Багато видів спорту, що проводяться на льоду, привертають міжнародну увагу кожні чотири роки під час зимових Олімпійських ігор.[148]

Якщо невелике човноподібне судна встановити на ковзани, то його можна пересувати по льоду за допомогою вітрила. Цей вид спорту відомий як буєрний спорт і його практикували століттями.[149][150] Ще одним видом транспортного спорту є крижані перегони[en], де водії мають мчати льодом озера, одночасно контролюючи занос транспортного засобу (дещо схоже на перегони на ґрунтовому треку[en]). Цей вид спорту навіть модифіковано для ковзанок.[151]

Інші способи використання

[ред. | ред. код]
Різьблення крижаної скульптури

Як тепловий баласт

[ред. | ред. код]
  • Лід досі використовують для охолодження та зберігання їжі в портативних холодильниках[en].[124]
  • Для охолодження напоїв використовують кубики льоду або покришений лід. Коли лід тане, він поглинає тепло та підтримує температуру напою близькою до 0 °C.[152]
  • Лід можна використовувати як частину системи кондиціонування повітря[en], продуваючи повітря за допомогою вентиляторів на батарейках або сонячних батареях над льодом. Це зручно під час спеки, коли немає електроенергії і електричні кондиціонери не працюють.[153]
  • Лід можна використовувати (як і інші холодні компреси) для зменшення набряку (завдяки зменшенню кровотоку) та болю, притискаючи його до певної ділянки тіла.[154]

Як конструкційний матеріал

[ред. | ред. код]
Крижаний пірс під час вантажних операцій 1983 року. Станція Мак-Мердо, Антарктида.
  • 1973 року в Антарктиді інженери використали значну міцність пакового льоду і побудували перший плавучий крижаний пірс[en].[155] Такі пірси використовують для завантаження та розвантаження суден. Плавучий пірс будують взимку на природній замерзлій морській воді в затоці Мак-Мердо, доки глибина пірсу не досягне близько 22 фути (6,7 м). Крижані пірси по суті є тимчасовими спорудами, хоча деякі з них можуть прослужити до 10 років. Коли пірс стає непридатним для використання, його буксирують у море криголамом.[156]
Крижана їдальня крижаного готелю Сніговий замок[en] у Кемі, Фінляндія
  • З великих шматків льоду або розпилюючи воду будують споруди та крижані скульптури.[134] Ці споруди здебільшого декоративні (як у випадку з крижаними палацами[en]) і непрактичні для тривалого проживання. В деяких холодних районах сезонно діють крижані готелі.[157] Іглу — ще один приклад тимчасової споруди, зробленої переважно зі снігу.[158]
  • Інженери також можуть використовувати лід для руйнування. У гірничій справі буріння отворів у скельних структурах із заливанням у них води в холодну погоду є може замінити використання динаміту, оскільки внаслідок розширення льоду порода тріскається.[16]
  • Під час Другої світової війни союзники в межах проєкту «Хабаккук» досліджувала використання пайкериту (деревних волокон, змішаних з льодом) як матеріалу для військових кораблів, особливо авіаносців, зважаючи на легкість побудови стійкого до торпед судна з великою палубою. Було побудовано невеликий прототип,[159] але незабаром виявилося, що проєкт коштуватиме набагато дорожче, ніж звичайний авіаносець, і водночас буде значно повільнішим і вразливим до танення.[160]
  • Іноді лід використовують як матеріал для різноманітних музичних інструментів (наприклад, перкусіоніст Тер'є Ісунґсет[en]).[161]

Вплив зміни клімату

[ред. | ред. код]

Історичний

[ред. | ред. код]
Між 1994 і 2017 роками Земля втратила 28 трлн тонн льоду, а танення ґрунтового льоду (льодовикових щитів і льодовиків) підвищило рівень світового океану на 34,6±3,1 мм. З 1990-х років темпи втрати льоду зросли на 57 % — від 0,8 до 1,2 трлн тонн на рік.[162]
В середньому, зміна клімату з кожним роком зменшує товщину наземного льоду і площу морського крижаного покриву

Викиди парникових газів унаслідок діяльності людини порушують енергетичний баланс Землі та спричиняють накопичення тепла.[163] Близько 90 % цього тепла додається до тепломісткості океану, 1 % затримується в атмосфері, а 3–4 % йде на танення основних частин кріосфери.[163] У період із 1994 до 2017 рік внаслідок цього по всій земній кулі втрачено 28 трлн тонн льоду.[162] Найбільшою втратою є танення арктичного морського льоду[en] (7,6 трлн тонн), далі йде танення шельфових льодовиків Антарктиди (6,5 трлн тонн), відступання гірських льодовиків (6,1 трлн тонн), танення Гренландського льодовикового щита (3,8 трлн тонн) і, нарешті, танення Антарктичного льодовикового щита (2,5 трлн тонн) та обмежені втрати морського льоду в Південному океані (0,9 трлн тонн).[162]

Окрім морського льоду (який вже витісняє воду завдяки принципу Архімеда), ці втрати є основною причиною підвищення рівня моря (ПРМ), і очікується, що вони зростуть у майбутньому. Зокрема, танення Західноантарктичного льодовикового щита може значно прискоритися, оскільки плавучі шельфові льодовики втрачаються і більше не зможуть підтримувати льодовиків. Це спровокує погано вивчені процеси нестабільності морського льодовикового щита, що на кінець століття може збільшити ПРМ на десятки сантиметрів (від 30 см до 1 м, залежно від подальшого потепління).[164]:1302

Втрата льоду в Гренландії та Антарктиді також призводить до утворення великої кількості прісної талої води, що порушує Атлантичну меридіональну циркуляцію (AMOC) та циркуляцію Південного океану відповідно.[165] Ці два складники термогалінної циркуляції дуже важливі для глобального клімату. Подальший високий притік талої води може серйозно порушити (аж до точки «колапсу») будь-яку з цих циркуляцій або навіть обидві. Будь-яку з цих подій слід розглядати як переломний момент у кліматичній системі[en], оскільки це буде надзвичайно важко повернути назад.[165] Загалом не очікується, що AMOC зникне протягом XXI століття, тоді як про циркуляцію Південного океану відомо мало.[164]:1214

Ще один приклад переломного моменту, пов'язаного з льодом, — танення багаторічної мерзлоти. Хоча органічний вміст у багаторічній мерзлоті після її танення та розкладання спричиняє викиди CO2 та метану,[165] танення льоду розріджує ґрунт, що призводить до руйнування будь-чого, побудованого над колишньою багаторічною мерзлотою. Очікується, що на 2050 рік економічні збитки від таких втрат інфраструктури становитимуть десятки мільярдів доларів.[166]

Прогнози

[ред. | ред. код]
Потенційне регіональне потепління, спричинене втратою всього сухопутного льоду за межами Східної Антарктиди та зникненням арктичного морського льоду щороку, починаючи з червня.[167] Хоча це правдоподібно, послідовна втрата морського льоду, ймовірно, вимагатиме відносно високого потепління,[168] а для втрати всього льоду в Гренландії знадобиться кілька тисячоліть.[169][170]

У майбутньому Північний Льодовитий океан, ймовірно, фактично втрачатиме весь свій морський лід принаймні у вересні (кінець сезону танення льоду), хоча частина води знову замерзатиме протягом зими. Тобто, якщо глобальне потепління становитиме 1,5 °C, то вересень без льоду, ймовірно, траплятиметься раз на 40 років, але це траплятиметься раз на 8 років при 2 °C та раз на 1,5 року при 3 °C.[168] Через зворотний зв'язок між льодом та альбедо[en] це вплине на регіональний та глобальний клімат. Оскільки лід сильно відбиває сонячну енергію, стійкий морський крижаний покрив знижує місцеві температури. Якщо ж цей крижаний покрив тане, темніші океанські води починають поглинати більше тепла, що також допомагає розтопити решту льоду.[171]

Глобальні втрати морського льоду між 1992 і 2018 роками, майже всі з яких припадають на Арктику, вже мали такий самий вплив, як і 10 % викидів парникових газів за той самий період.[172] Якби щороку між червнем і вереснем (полярний день, коли Сонце постійно світить) зникав весь арктичний морський лід, то температура в Арктиці зросла б більш ніж на 1,5 °C, тоді як глобальна температура зросла б приблизно на 0,19 °C.[167]

Можливі рівноважні стани Гренландського льодовикового щита у відповідь на різні рівноважні концентрації вуглекислого газу в частинах на мільйон. Другий та третій стани призвели б до підвищення рівня моря на 1,8 м (6 фт) та 2,4 м (8 фт), тоді як четвертий стан еквівалентний 6,9 м (23 фт).[173]

До 2100 року щонайменше чверть гірських льодовиків за межами Гренландії та Антарктиди розтане,[174] і після того, як глобальне потепління досягне 2 °C, приблизно через 200 років, ймовірно, буде втрачено фактично всі льодовикові шапки на неполярних горах.[169][170] Західноантарктичний льодовиковий щит дуже вразливий і, ймовірно, зникне, навіть якщо потепління не продовжуватиметься,[175][176][177][178] хоча його повна втрата може зайняти близько 2000 років.[169][170] Гренландський льодовиковий щит, найімовірніше, буде втрачено за сталого потепління між 1,7 °C та 2,3 °C,[179] хоча для його повної втрати потрібно близько 10 000 років.[169][170] Зрештою, для повного розтанення Східноантарктичного льодовикового щита знадобиться щонайменше 10 000 років, що вимагає потепління від 5 °C та 10 °C.[169][170]

Якби весь лід на Землі розтанув, це призвело б до підвищення рівня моря приблизно на 70 м,[180] з яких приблизно 53,3 м надійшло б зі Східної Антарктиди.[72] Через ізостатичний відскок вільна від льоду суша зрештою підніметься, в середньому, на 301 м у Гренландії та 494 м в Антарктиді. Ділянки в центрі кожного масиву суші піднімуться на 783 м та 936 м відповідно.[181] Вплив на глобальну температуру від втрати Західної Антарктиди, гірських льодовиків та Гренландського льодовикового щита оцінюють у 0,05 °C (0,090 °F), 0,08 °C (0,14 °F) та 0,13 °C (0,23 °F) відповідно,[167] тоді як відсутність Східно-Антарктичного льодовикового щита підвищила б температуру на 0,6 °C (1,1 °F).[169][170]

Не водяний лід

[ред. | ред. код]
Докладніше: Леткі речовини

Тверді фази деяких інших летких речовин також називають льодами; зазвичай летку речовину класифікують як лід, якщо її точка плавлення або сублімації лежить вище або близько 100 К (−173 °C) (за стандартного атмосферного тиску). Найвідомішим прикладом є сухий лід, тверда форма вуглекислого газу. Точка його сублімації/осадження досягається при 194,7 К (−78,5 °C; −109,2 °F).[182]

«Магнітний аналог» льоду також реалізується в деяких магнітних діелектриках, у яких магнітні моменти імітують розташування протонів у водяному льоді та підпорядковуються енергетичним обмеженням, подібним до правил льоду[en] Бернала — Фаулера, що виникають унаслідок геометричної фрустрації конфігурації протонів у водяному льоді. Ці матеріали називаються спіновим льодом.[183]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 http://thermalinfo.ru/svojstva-materialov/materialy-raznye/plotnost-lda-i-snega-teploprovodnost-teploemkost-lda
  2. ↑ CRC Handbook of Chemistry and Physics: A Ready-Reference Book of Chemical and Physical Data / H. P. R. Frederikse — 78 — Boca Raton: CRC Press, 1997. — P. 6–62. — ISBN 978-0-8493-0478-1
  3. ↑ The revision of the SI—the result of three decades of progress in metrology
  4. ↑ https://www.isover.ee/ru/osnovnye-ponyatiya-svyazannye-so-zvukom
  5. ↑ (unspecified title) — doi:10.1107/S2052252522006662
  6. ↑ Петрушевский Ф. Ф., Гершун А. Л. Лед, в физике // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVII. — С. 471–473.
  7. ↑ Лід // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  8. 1 2 3 Debennetti, Pablo G.; Stanley, H. Eugene (2003). Supercooled and Glassy Water (PDF). Physics Today. 56 (6): 40—46. Bibcode:2003PhT....56f..40D. doi:10.1063/1.1595053. Архів (PDF) оригіналу за 1 листопада 2018. Процитовано 19 вересня 2012.
  9. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 88, 89, 257, 258. — ISBN 5-12-001263-9.
  10. ↑ Sandwiching water between graphene makes square ice crystals at room temperature. ZME Science. 27 березня 2015. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 2 травня 2018.
  11. ↑ Physics of Ice, V. F. Petrenko, R. W. Whitworth, Oxford University Press, 1999, ISBN 9780198518945
  12. ↑ Bernal, J. D.; Fowler, R. H. (1933). A Theory of Water and Ionic Solution, with Particular Reference to Hydrogen and Hydroxyl Ions. The Journal of Chemical Physics. 1 (8): 515. Bibcode:1933JChPh...1..515B. doi:10.1063/1.1749327.
  13. ↑ Bjerrum, N (11 квітня 1952). Structure and Properties of Ice. Science. 115 (2989): 385—390. Bibcode:1952Sci...115..385B. doi:10.1126/science.115.2989.385. PMID 17741864.
  14. 1 2 Harvey, Allan H. (2017). Properties of Ice and Supercooled Water. У Haynes, William M. (ред.). CRC Handbook of Chemistry and Physics (вид. 97th). Boca Raton, FL: CRC Press. ISBN 978-1-4987-5429-3.
  15. 1 2 Richardson, Eliza (20 червня 2021). Ice, Water, and Vapor. LibreTexts Geosciences (англ.). Архів оригіналу за 26 квітня 2024. Процитовано 26 квітня 2024.
  16. 1 2 Akyurt, M.; Zaki, G.; Habeebullah, B. (15 травня 2002). Freezing phenomena in ice–water systems. Energy Conversion and Management. 43 (14): 1773—1789. Bibcode:2002ECM....43.1773A. doi:10.1016/S0196-8904(01)00129-7.
  17. ↑ Tyson, Neil deGrasse. Water, Water. haydenplanetarium.org. Архів оригіналу за 26 липня 2011.
  18. ↑ Sea Ice Ecology [Архівовано 21 March 2012 у Wayback Machine.]. Acecrc.sipex.aq. Retrieved 30 October 2011.
  19. 1 2 Ice – a special substance (англ.). European Space Agency. 16 квітня 2013. Архів оригіналу за 26 квітня 2024. Процитовано 26 квітня 2024.
  20. 1 2 Lynch, David K.; Livingston, William Charles (2001). Color and light in nature. Cambridge University Press. с. 161–. ISBN 978-0-521-77504-5.
  21. ↑ Walters, S. Max (Січень 1946). Hardness of Ice at Low Temperatures. Polar Record. 4 (31): 344—345. Bibcode:1946PoRec...4..344.. doi:10.1017/S003224740004239X.
  22. ↑ David, Carl (8 серпня 2016). Verwiebe's '3-D' Ice phase diagram reworked. Chemistry Education Materials.
  23. ↑ Wagner, Wolfgang; Saul, A.; Pruss, A. (Травень 1994). International Equations for the Pressure Along the Melting and Along the Sublimation Curve of Ordinary Water Substance. Journal of Physical and Chemical Reference Data. 23 (3): 515—527. Bibcode:1994JPCRD..23..515W. doi:10.1063/1.555947.
  24. ↑ Murphy, D. M. (2005). Review of the vapour pressures of ice and supercooled water for atmospheric applications. Quarterly Journal of the Royal Meteorological Society. 131 (608): 1539—1565. Bibcode:2005QJRMS.131.1539M. doi:10.1256/qj.04.94. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 10 березня 2026.
  25. ↑ SI base units. Bureau International des Poids et Mesures. Архів оригіналу за 16 липня 2012. Процитовано 31 серпня 2012.
  26. ↑ Information for users about the proposed revision of the SI (PDF). Bureau International des Poids et Mesures. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2018. Процитовано 6 січня 2019.
  27. ↑ Iglev, H.; Schmeisser, M.; Simeonidis, K.; Thaller, A.; Laubereau, A. (2006). Ultrafast superheating and melting of bulk ice. Nature. 439 (7073): 183—186. Bibcode:2006Natur.439..183I. doi:10.1038/nature04415. PMID 16407948.
  28. ↑ Metcalfe, Tom (9 березня 2021). Exotic crystals of 'ice 19' discovered. Live Science (англ.). Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 9 березня 2021.
  29. ↑ La Placa, S. J.; Hamilton, W. C.; Kamb, B.; Prakash, A. (1972). On a nearly proton ordered structure for ice IX. Journal of Chemical Physics. 58 (2): 567—580. Bibcode:1973JChPh..58..567L. doi:10.1063/1.1679238.
  30. ↑ Klotz, S.; Besson, J. M.; Hamel, G.; Nelmes, R. J.; Loveday, J. S.; Marshall, W. G. (1999). Metastable ice VII at low temperature and ambient pressure. Nature. 398 (6729): 681—684. Bibcode:1999Natur.398..681K. doi:10.1038/19480.
  31. ↑ Dutch, Stephen. Ice Structure. University of Wisconsin Green Bay. Архів оригіналу за 16 жовтня 2016. Процитовано 12 липня 2017.
  32. ↑ Salzmann, Christoph G.; Radaelli, Paolo G.; Hallbrucker, Andreas; Mayer, Erwin; Finney, John L. (24 березня 2006). The Preparation and Structures of Hydrogen Ordered Phases of Ice. Science. 311 (5768): 1758—1761. Bibcode:2006Sci...311.1758S. doi:10.1126/science.1123896. PMID 16556840.
  33. ↑ Sanders, Laura (11 вересня 2009). A Very Special Snowball. Science News. Архів оригіналу за 14 вересня 2009. Процитовано 11 вересня 2009.
  34. ↑ Militzer, Burkhard; Wilson, Hugh F. (2 листопада 2010). New Phases of Water Ice Predicted at Megabar Pressures. Physical Review Letters. 105 (19). arXiv:1009.4722. Bibcode:2010PhRvL.105s5701M. doi:10.1103/PhysRevLett.105.195701. PMID 21231184.
  35. ↑ MacMahon, J. M. (1970). Ground-State Structures of Ice at High-Pressures. Physical Review B. 84 (22). arXiv:1106.1941. Bibcode:2011PhRvB..84v0104M. doi:10.1103/PhysRevB.84.220104.
  36. ↑ Chang, Kenneth (9 грудня 2004). Astronomers Contemplate Icy Volcanoes in Far Places. The New York Times. Архів оригіналу за 9 травня 2015. Процитовано 30 липня 2012.
  37. ↑ Prockter, Louise M. (2005). Ice in the Solar System (PDF). Johns Hopkins APL Technical Digest. 26 (2): 175. Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2015. Процитовано 21 грудня 2013.
  38. ↑ Showman, A. (1997). Coupled Orbital and Thermal Evolution of Ganymede (PDF). Icarus. 129 (2): 367—383. Bibcode:1997Icar..129..367S. doi:10.1006/icar.1997.5778. Архів (PDF) оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 26 квітня 2024.
  39. ↑ Lübken, F.-J.; Lautenbach, J.; Höffner, J.; Rapp, M.; Zecha, M. (Березень 2009). First continuous temperature measurements within polar mesosphere summer echoes. Journal of Atmospheric and Solar-Terrestrial Physics. 71 (3—4): 453—463. Bibcode:2009JASTP..71..453L. doi:10.1016/j.jastp.2008.06.001.
  40. ↑ Loerting, Thomas; Salzmann, Christoph; Kohl, Ingrid; Mayer, Erwin; Hallbrucker, Andreas (2001). A second distinct structural "state" of high-density amorphous ice at 77 K and 1 bar. Physical Chemistry Chemical Physics. 3 (24): 5355—5357. Bibcode:2001PCCP....3.5355L. doi:10.1039/b108676f.
  41. ↑ Zyga, Lisa (25 квітня 2013). New phase of water could dominate the interiors of Uranus and Neptune. Phys.org. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 10 березня 2026.
  42. ↑ Фази льоду (англ.). Архів оригіналу за 25 березня 2009. Процитовано 15 лютого 2016.
  43. ↑ Льодові візерунки високого тиску. Архів оригіналу за 18 лютого 2009. Процитовано 15 лютого 2016.
  44. ↑ Pockets of water may lie deep below Earth's surface (англ.). 28 березня 2021. doi:10.1126/science.aat5630. Процитовано 22 жовтня 2025.
  45. ↑ Наука 314, Sci314 | (12 березня 2025). Вчені відкрили четверту форму води — Sci314 | Наука 314. sci314.com (укр.). Процитовано 13 березня 2025.
  46. ↑ Впервые получен лёд XV. Архів оригіналу за 27 березня 2013. Процитовано 15 лютого 2016.
  47. ↑ Falenty, Andrzej; Hansen, Thomas C.; Kuhs, Werner F. (2014–12). Formation and properties of ice XVI obtained by emptying a type sII clathrate hydrate. Nature (англ.). 516 (7530): 231—233. doi:10.1038/nature14014. ISSN 0028-0836.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  48. ↑ Strobel, Timothy A.; Somayazulu, Maddury; Sinogeikin, Stanislav V.; Dera, Przemyslaw; Hemley, Russell J. (26 жовтня 2016). Hydrogen-Stuffed, Quartz-like Water Ice. Journal of the American Chemical Society (англ.). 138 (42): 13786—13789. doi:10.1021/jacs.6b06986. ISSN 0002-7863.
  49. ↑ Millot, M.; Coppari, F.; Rygg, J.; Barrios, A. C; Hamel, S.; Swift, D. C; Eggert, J. H (08 травня 2019). Nanosecond X-ray diffraction of shock-compressed superionic water ice. Nature. 569 (7755): 251—255. Bibcode:s41586-019-1114-6. doi:10.1038/s41586-019-1114-6. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 19 лютого 2021. {{cite journal}}: Перевірте довжину |bibcode= (довідка)
  50. ↑ Carrasco, Javier; Michaelides, Angelos; Forster, Matthew; Haq, Sam; Raval, Rasmita; Hodgson, Andrew (2009–05). A one-dimensional ice structure built from pentagons. Nature Materials (англ.). 8 (5): 427—431. doi:10.1038/nmat2403. ISSN 1476-4660.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
  51. 1 2 Rosenberg, Robert (2005). Why Is Ice Slippery?. Physics Today. 58 (12): 50—54. Bibcode:2005PhT....58l..50R. doi:10.1063/1.2169444.
  52. 1 2 Chang, Kenneth (21 лютого 2006). Explaining Ice: The Answers Are Slippery. The New York Times. Архів оригіналу за 11 грудня 2008. Процитовано 8 квітня 2009.
  53. ↑ Canale, L. (4 вересня 2019). Nanorheology of Interfacial Water during Ice Gliding. Physical Review X. 9 (4). arXiv:1907.01316. Bibcode:2019PhRvX...9d1025C. doi:10.1103/PhysRevX.9.041025.
  54. ↑ Makkonen, Lasse; Tikanmäki, Maria (Червень 2014). Modeling the friction of ice. Cold Regions Science and Technology. 102: 84—93. Bibcode:2014CRST..102...84M. doi:10.1016/j.coldregions.2014.03.002.
  55. ↑ Dorbolo, S. (2016). Rotation of melting ice disks due to melt fluid flow. Physical Review E. 93 (3). arXiv:1510.06505. Bibcode:2016PhRvE..93c3112D. doi:10.1103/PhysRevE.93.033112. PMID 27078452.
  56. ↑ Stepanova, E. V.; Chaplina, T. O. (Грудень 2019). Vortex Flow Formation by a Melting Ice Block. Fluid Dynamics (англ.). 54 (7): 1002—1008. Bibcode:2019FlDy...54.1002S. doi:10.1134/S0015462819070140. ISSN 0015-4628.
  57. 1 2 Bolch, Tobias; Shea, Joseph M.; Liu, Shiyin; Azam, Farooq M.; Gao, Yang; Gruber, Stephan та ін. (5 січня 2019). Status and Change of the Cryosphere in the Extended Hindu Kush Himalaya Region. The Hindu Kush Himalaya Assessment. с. 209—255. doi:10.1007/978-3-319-92288-1_7. ISBN 978-3-319-92287-4.
  58. 1 2 Scott, Christopher A.; Zhang, Fan; Mukherji, Aditi; Immerzeel, Walter; Mustafa, Daanish; Bharati, Luna (5 січня 2019). Water in the Hindu Kush Himalaya. The Hindu Kush Himalaya Assessment. с. 257–299. doi:10.1007/978-3-319-92288-1_8. ISBN 978-3-319-92287-4.
  59. ↑ «WMO Sea-Ice Nomenclature» [Архівовано 5 June 2013 у Wayback Machine.] (Multi-language [Архівовано 14 April 2012 у Wayback Machine.]) World Meteorological Organization / Arctic and Antarctic Research Institute. Retrieved 8 April 2012.
  60. ↑ Englezos, Peter (1993). Clathrate hydrates. Industrial & Engineering Chemistry Research. 32 (7): 1251—1274. doi:10.1021/ie00019a001.
  61. ↑ Gas Hydrate: What is it?. U.S. Geological Survey. 31 серпня 2009. Архів оригіналу за 14 червня 2012. Процитовано 28 грудня 2014.
  62. ↑ Benn, D.; Warren, C.; Mottram, R. (2007). Calving processes and the dynamics of calving glaciers (PDF). Earth-Science Reviews. 82 (3—4): 143—179. Bibcode:2007ESRv...82..143B. doi:10.1016/j.earscirev.2007.02.002. Архів (PDF) оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 11 квітня 2024.
  63. ↑ Robel, Alexander A. (1 березня 2017). Thinning sea ice weakens buttressing force of iceberg mélange and promotes calving. Nature Communications (англ.). 8. Bibcode:2017NatCo...814596R. doi:10.1038/ncomms14596. ISSN 2041-1723. PMC 5339875. PMID 28248285.
  64. ↑ Smedsrud, Lars H.; Skogseth, Ragnheid (2006). Field measurements of Arctic grease ice properties and processes. Cold Regions Science and Technology. 44 (3): 171—183. Bibcode:2006CRST...44..171S. doi:10.1016/j.coldregions.2005.11.002.
  65. ↑ Roach, Lettie A.; Horvat, Christopher; Dean, Samuel M.; Bitz, Cecilia M. (6 травня 2018). An Emergent Sea Ice Floe Size Distribution in a Global Coupled Ocean-Sea Ice Model. Journal of Geophysical Research: Oceans. 123 (6): 4322—4337. Bibcode:2018JGRC..123.4322R. doi:10.1029/2017JC013692.
  66. ↑ Zhang, Qin; Skjetne, Roger (13 лютого 2018). Sea Ice Image Processing with MATLAB. CRC. с. 43. ISBN 978-1-351-06918-2.
  67. ↑ Leppäranta, Matti; Hakala, Risto (25 квітня 1991). The structure and strength of first-year ice ridges in the Baltic Sea. Cold Regions Science and Technology. 20 (3): 295—311. doi:10.1016/0165-232X(92)90036-T.
  68. ↑ Squire, Vernon A. (2020). Ocean Wave Interactions with Sea Ice: A Reappraisal. Annual Review of Fluid Mechanics. 52 (1): 37—60. Bibcode:2020AnRFM..52...37S. doi:10.1146/annurev-fluid-010719-060301. ISSN 0066-4189.
  69. ↑ 'Ice eggs' cover Finland beach in rare weather event. BBC News (брит.). 7 листопада 2019. Архів оригіналу за 5 січня 2023. Процитовано 22 квітня 2022.
  70. ↑ geographyrealm (14 листопада 2019). How Ice Balls Form. Geography Realm (амер.). Архів оригіналу за 5 січня 2023. Процитовано 23 квітня 2022.
  71. ↑ How Greenland would look without its ice sheet. BBC News. 14 грудня 2017. Архів оригіналу за 7 грудня 2023. Процитовано 7 грудня 2023.
  72. 1 2 Fretwell, P.; Pritchard, H. D.; Vaughan, D. G.; Bamber, J. L.; Barrand, N. E.; Bell, R. та ін. (28 лютого 2013). Bedmap2: improved ice bed, surface and thickness datasets for Antarctica. The Cryosphere. 7 (1): 375—393. Bibcode:2013TCry....7..375F. doi:10.5194/tc-7-375-2013. hdl:1808/18763.
  73. ↑ McGee, David; Gribkoff, Elizabeth (4 серпня 2022). Permafrost. MIT Climate Portal. Архів оригіналу за 27 вересня 2023. Процитовано 27 вересня 2023.
  74. ↑ Lacelle, Denis; Fisher, David A.; Verret, Marjolaine; Pollard, Wayne (17 лютого 2022). Improved prediction of the vertical distribution of ground ice in Arctic-Antarctic permafrost sediments. Communications Earth & Environment. 3 (31): 31. Bibcode:2022ComEE...3...31L. doi:10.1038/s43247-022-00367-z.
  75. ↑ Huryn, Alexander D.; Gooseff, Michael N.; Hendrickson, Patrick J.; Briggs, Martin A.; Tape, Ken D.; Terry, Neil C. (13 жовтня 2020). Aufeis fields as novel groundwater-dependent ecosystems in the arctic cryosphere. Limnology and Oceanography. 66 (3): 607—624. doi:10.1002/lno.11626. ISSN 0024-3590.
  76. ↑ Johnson, Chris; Affolter, Matthew D.; Inkenbrandt, Paul; Mosher, Cam (1 липня 2017). Chapter 14. Glaciers. An Introduction to Geology.
  77. ↑ Ice Jams. NOAA. 13 березня 2013. Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 11 січня 2014.
  78. ↑ Staff writer (7 лютого 2006). Ice Dams: Taming An Icy River. Popular Mechanics (амер.). Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 27 березня 2018.
  79. ↑ Crop Circles in the Ice: How Do Ice Circles Form?. Modern Notion (амер.). 22 грудня 2015. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 16 січня 2019.
  80. ↑ Dorbolo, S; Adami, N.; Dubois, C.; Caps, H.; Vandewalle, N.; Barbois-Texier, B. (2016). Rotation of melting ice disks due to melt fluid flow. Physical Review E. 93 (3): 1—5. arXiv:1510.06505. Bibcode:2016PhRvE..93c3112D. doi:10.1103/PhysRevE.93.033112. PMID 27078452. Архів оригіналу за 1 квітня 2024. Процитовано 11 квітня 2024.
  81. ↑ Petrenko, Victor F.; Whitworth, Robert W. (1999). Physics of Ice. Oxford: Oxford University Press. с. 27–29. ISBN 0-19-158134-8.
  82. ↑ Eranti, E.; Lee, George C. (1986). Cold Region Structural Engineering. New York: McGraw-Hill. с. 51. ISBN 0-07-037034-6.
  83. ↑ Dionne, J. (Листопад 1979). Ice action in the lacustrine environment. A review with particular reference to subarctic Quebec, Canada. Earth-Science Reviews. 15 (3): 185—212. Bibcode:1979ESRv...15..185D. doi:10.1016/0012-8252(79)90082-5.
  84. ↑ Schwarz, Phil (19 лютого 2018). Dangerous shelf ice forms along Lake Michigan. ABC7 Chicago. Процитовано 5 лютого 2020.
  85. ↑ Mason, Basil John (1971). Physics of Clouds. Clarendon Press. ISBN 978-0-19-851603-3.
  86. ↑ Christner, Brent C.; Morris, Cindy E.; Foreman, Christine M.; Cai, Rongman; Sands, David C. (29 лютого 2008). Ubiquity of Biological Ice Nucleators in Snowfall. Science. 319 (5867): 1214. Bibcode:2008Sci...319.1214C. CiteSeerX 10.1.1.714.4002. doi:10.1126/science.1149757. PMID 18309078.
  87. ↑ Cloud seeding. Glossary of Meteorology. American Meteorological Society. 2009. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 28 червня 2009.
  88. ↑ Pelley, Janet (30 травня 2016). Does cloud seeding really work?. Chemical and Engineering News. 94 (22): 18—21. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 26 травня 2024.
  89. ↑ Sanders, Kristopher J.; Barjenbruch, Brian L. (1 серпня 2016). Analysis of Ice-to-Liquid Ratios during Freezing Rain and the Development of an Ice Accumulation Model. Weather and Forecasting. 31 (4): 1041—1060. Bibcode:2016WtFor..31.1041S. doi:10.1175/WAF-D-15-0118.1.
  90. 1 2 Hail. Glossary of Meteorology. American Meteorological Society. 2009. Архів оригіналу за 25 липня 2010. Процитовано 15 липня 2009.
  91. 1 2 3 Alaska Air Flight Service Station (10 квітня 2007). SA-METAR. Federal Aviation Administration. Архів оригіналу за 1 травня 2008. Процитовано 29 серпня 2009.
  92. ↑ Jewell, Ryan; Brimelow, Julian (17 серпня 2004). P9.5 Evaluation of an Alberta Hail Growth Model Using Severe Hail Proximity Soundings in the United States (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 7 травня 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  93. ↑ National Severe Storms Laboratory (23 квітня 2007). Aggregate hailstone. National Oceanic and Atmospheric Administration. Архів оригіналу за 10 серпня 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  94. ↑ Brimelow, Julian C.; Reuter, Gerhard W.; Poolman, Eugene R. (2002). Modeling Maximum Hail Size in Alberta Thunderstorms. Weather and Forecasting. 17 (5): 1048—1062. Bibcode:2002WtFor..17.1048B. doi:10.1175/1520-0434(2002)017<1048:MMHSIA>2.0.CO;2.
  95. ↑ Marshall, Jacque (10 квітня 2000). Hail Fact Sheet. University Corporation for Atmospheric Research. Архів оригіналу за 15 жовтня 2009. Процитовано 15 липня 2009.
  96. ↑ Hail storms rock southern Qld. ABC News. Australian Broadcasting Corporation. 19 жовтня 2004. Архів оригіналу за 6 березня 2010. Процитовано 15 липня 2009.
  97. ↑ Bath, Michael; Degaura, Jimmy (1997). Severe Thunderstorm Images of the Month Archives. Australia Severe Weather. Архів оригіналу за 13 липня 2011. Процитовано 15 липня 2009.
  98. ↑ Wolf, Pete (16 січня 2003). Meso-Analyst Severe Weather Guide. University Corporation for Atmospheric Research. Архів оригіналу за 20 березня 2003. Процитовано 16 липня 2009.
  99. ↑ Downing, Thomas E.; Olsthoorn, Alexander A.; Tol, Richard S. J. (1999). Climate, change and risk. Routledge. с. 41—43. ISBN 978-0-415-17031-4.
  100. ↑ Hail (glossary entry). National Oceanic and Atmospheric Administration's National Weather Service. Архів оригіналу за 27 листопада 2007. Процитовано 20 березня 2007.
  101. ↑ Sleet (glossary entry). National Oceanic and Atmospheric Administration's National Weather Service. Архів оригіналу за 18 лютого 2007. Процитовано 20 березня 2007.
  102. ↑ What causes ice pellets (sleet)?. Weather Questions. Архів оригіналу за 30 листопада 2007. Процитовано 8 грудня 2007.
  103. ↑ Rime and Graupel. U.S. Department of Agriculture Electron Microscopy Unit, Beltsville Agricultural Research Center. Архів оригіналу за 11 липня 2017. Процитовано 23 березня 2020.
  104. ↑ Diamond Dust. Glossary of Meteorology. American Meteorological Society. Червень 2000. Архів оригіналу за 3 квітня 2009. Процитовано 21 січня 2010.
  105. ↑ Makkonen, Lase (15 листопада 2000). Models for the growth of rime, glaze, icicles and wet snow deposits on structures. Philosophical Transactions of the Royal Society of London A. 358 (1776): 2913—2939. doi:10.1098/rsta.2000.0690.
  106. ↑ Dealing with and preventing ice dams. University of Minnesota Extension. Процитовано 10 квітня 2024.
  107. ↑ What causes frost?. Weather Questions. Архів оригіналу за 10 грудня 2007. Процитовано 5 грудня 2007.
  108. ↑ Weather Facts: Frost hollow. Weather Online UK. Архів оригіналу за 12 лютого 2013.
  109. ↑ Kameda, T.; Yoshimi, H.; Azuma, N.; Motoyama, H. (1999). Observation of 'yukimarimo' on the snow surface of the inland plateau, Antarctic ice sheet. Journal of Glaciology (англ.). 45 (150): 394—396. Bibcode:1999JGlac..45..394K. doi:10.1017/S0022143000001891. ISSN 0022-1430.
  110. ↑ Podolskiy, Evgeny Andreevich; Nygaard, Bjørn Egil Kringlebotn; Nishimura, Kouichi; Makkonen, Lasse; Lozowski, Edward Peter (27 червня 2012). Study of unusual atmospheric icing at Mount Zao, Japan, using the Weather Research and Forecasting model. Journal of Geophysical Research: Atmospheres. 112 (D2). Bibcode:2012JGRD..11712106P. doi:10.1029/2011JD017042.
  111. ↑ hard rime. Glossary of Meteorology (амер.). American Meteorological Society. 30 березня 2024. Архів оригіналу за 7 червня 2023. Процитовано 11 квітня 2024.
  112. ↑ Beerling, D. J.; Terry, A. C.; Mitchell, P. L.; Callaghan, T. V.; Gwynn-Jones, D.; Lee, J. A. (Квітень 2001). Time to chill: effects of simulated global change on leaf ice nucleation temperatures of subarctic vegetation. American Journal of Botany (англ.). 88 (4): 628—633. Bibcode:2001AmJB...88..628B. doi:10.2307/2657062. JSTOR 2657062. PMID 11302848.
  113. 1 2 Pan, Qingmin; Lu, Yongzong; Hu, Huijie; Hu, Yongguang (15 грудня 2023). Review and research prospects on sprinkler irrigation frost protection for horticultural crops. Scientia Horticulture. 326. doi:10.1016/j.scienta.2023.112775.
  114. ↑ Wind machines for minimizing cold injury to horticultural crops. Ontario state government. Червень 2010. Процитовано 30 травня 2024.
  115. ↑ Ice. www.mindat.org. Процитовано 14 липня 2022.
  116. ↑ Лід — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 14 липня 2022.
  117. ↑ Paterson, W. S. B. (1994). Physics of Glaciers (англ.). Butterworth-Heinemann. с. 27. ISBN 978-0-7506-4742-7.
  118. ↑ Keitzl, Thomas; Mellado, Juan Pedro; Notz, Dirk (2016). Impact of Thermally Driven Turbulence on the Bottom Melting of Ice. Journal of Physical Oceanography. 46 (4): 1171—1187. Bibcode:2016JPO....46.1171K. doi:10.1175/JPO-D-15-0126.1. hdl:2117/189387.
  119. ↑ Woods, Andrew W. (1992). Melting and dissolving. Journal of Fluid Mechanics. 239: 429—448. Bibcode:1992JFM...239..429W. doi:10.1017/S0022112092004476.
  120. ↑ Hosseini, Bahareh; Namazian, Ali (2012). An Overview of Iranian Ice Repositories, an Example of Traditional Indigenous Architecture. METU Journal of the Faculty of Architecture. 29 (2): 223—234. doi:10.4305/METU.JFA.2012.2.10. hdl:11511/50831.
  121. ↑ Yakhchal: Ancient Refrigerators. Earth Architecture. 9 вересня 2009. Архів оригіналу за 8 березня 2023. Процитовано 11 квітня 2024.
  122. ↑ Hutton, Mercedes (23 січня 2020). The icy side to Hong Kong history. BBC Travel. Архів оригіналу за 23 січня 2020. Процитовано 23 січня 2020.
  123. ↑ Kay, Nathan (3 січня 2019). The secrets and symbols of Hungary's Parliament building. CNN. Архів оригіналу за 17 березня 2019.
  124. 1 2 Prewitt, Laura (23 липня 2023). A Chilling History (англ.). Science History Institute[en]. Архів оригіналу за 26 квітня 2024. Процитовано 26 квітня 2024.
  125. ↑ Ice is money in China's coldest city. The Sydney Morning Herald. AFP. 13 листопада 2008. Архів оригіналу за 2 жовтня 2009. Процитовано 26 грудня 2009.
  126. ↑ Weir, Caroline; Weir, Robin (2010). Ice Creams, Sorbets & Gelati: The Definitive Guide. с. 217.
  127. 1 2 Ice Manufacture. [[ASHRAE Handbook]][[:en:ASHRAE Handbook|[en]]]: Refrigeration (вид. Inch-Pound). ASHRAE. 2006. с. 34-1. ISBN 1-931862-86-9. {{cite book}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка)
  128. ↑ Rydzewski, A. J. (2007). Mechanical Refrigeration: Ice Making. Marks' Standard Handbook for Mechanical Engineers[en] (вид. 11th). New York: McGraw Hill. с. 19—24. ISBN 978-0-07-142867-5.
  129. ↑ U.S. Census Bureau. «Ice manufacturing: 2002». [Архівовано 22 July 2017 у Wayback Machine.]. 2002 Economic Census.
  130. ↑ Wroclawski, Daniel (21 липня 2015). How Does an Ice Maker Work?. USA Today (англ.). Архів оригіналу за 26 травня 2024. Процитовано 26 травня 2024.
  131. ↑ Donegan, Brian (15 грудня 2016). What Is Black Ice And Why Is It So Dangerous?. The Weather Channel (англ.). Процитовано 11 квітня 2024.
  132. ↑ Dhyani, Abhishek; Choi, Wonjae; Golovin, Kevin; Tuteja, Anish (4 травня 2022). Surface design strategies for mitigating ice and snow accretion. Matter. 5 (5): 1423—1454. doi:10.1016/j.matt.2022.04.012.
  133. ↑ Braithwaite-Smith, Gavin (14 грудня 2022). A brief history of the heated windshield (англ.). Hagerty. Архів оригіналу за 18 грудня 2022. Процитовано 11 квітня 2024.
  134. 1 2 Makkonen, L. (1994). Ice and Construction. London: E & FN Spon. ISBN 0-203-62726-1.
  135. ↑ Glantz, David M. (2001). The Siege of Leningrad, 1941–1944: 900 Days of Terror. Staplehurst: Spellmount. ISBN 1-86227-124-0.
  136. ↑ Bidlack, Richard; Lomagin, Nikita (2012). The Leningrad Blockade, 1941–1944: A New Documentary History from the Soviet Archives. Yale University Press. ISBN 978-0-300-11029-6.
  137. ↑ Saint Petersburg and Related Groups of Monuments. Unesco World Heritage Centre.
  138. ↑ Mintu, Shafiul; Molyneux, David (15 серпня 2022). Ice accretion for ships and offshore structures. Part 1 – State of the art review. Ocean Engineering. 258. Bibcode:2022OcEng.25811501M. doi:10.1016/j.oceaneng.2022.111501.
  139. ↑ Rashid, Taimur; Khawaja, Hassan Abbas; Edvardsen, Kåre (17 серпня 2016). Review of marine icing and anti-/de-icing systems. Ocean Engineering. 15 (2): 79—87. Bibcode:2016JMEnT..15...79R. doi:10.1080/20464177.2016.1216734. hdl:10037/10923.
  140. ↑ Halpern, Samuel; Weeks, Charles (2011). Halpern, Samuel (ред.). Report into the Loss of the SS Titanic: A Centennial Reappraisal. Stroud, UK: The History Press. ISBN 978-0-7524-6210-3.
  141. 1 2 Sahari, Aaro; Matala, Saara (9 грудня 2021). Of a titan, winds and power: Transnational development of the icebreaker, 1890–1954. International Journal of Maritime History. 33 (4): 722—747. doi:10.1177/08438714211062493. hdl:11250/3105943.
  142. ↑ Overshoes For Planes End Ice Danger. Popular Science. Листопад 1931. с. 28 — через Google Books.
  143. ↑ Leary, William M. (2002). We Freeze to Please: A History of NASA's Icing Research Tunnel and the Quest for Flight Safety. Washington, DC: National Aeronautics and Space Administration. с. 10. OCLC 49558649.
  144. ↑ Capt. John Alcock and Lt. Arthur Whitten Brown. The Aviation History On-Line Museum. 22 липня 2014. Архів оригіналу за 13 грудня 2010. Процитовано 11 квітня 2024.
  145. ↑ Newman, Richard L. (1981). Carburetor Ice Flight Testing: Use of an Anti-Icing Fuel Additive. Journal of Aircraft. 18 (1): 5—6. doi:10.2514/3.57458.
  146. ↑ Chapter 7: Aircraft Systems. Pilot's Handbook of Aeronautical Knowledge, FAA-H-8083-25B (PDF). US Department of Transportation, Federal Aviation Administration. 2016. с. 7—10. Архів оригіналу (PDF) за 6 грудня 2022. Процитовано 26 лютого 2023. Carburetor heat is an anti-icing system that preheats the air before it reaches the carburetor and is intended to keep the fuel-air mixture above freezing to prevent the formation of carburetor ice.
  147. ↑ Schmitz, Mathias; Schmitz, Gerhard (15 серпня 2022). Experimental study on the accretion and release of ice in aviation jet fuel. Aerospace Science and Technology. 83: 294—303. Bibcode:2022OcEng.25811501M. doi:10.1016/j.oceaneng.2022.111501.
  148. ↑ Dichter, Heather L.; Teetzel, Sarah (23 березня 2021). The Winter Olympics: A Century of Games on Ice and Snow. The International Journal of the History of Sport. 37 (13): 1215—1235. doi:10.1080/09523367.2020.1866474.
  149. ↑ Levine, David (19 листопада 2013). Explore the History of Ice Yachting in the Hudson Valley. www.hvmag.com (англ.). Процитовано 14 квітня 2020.
  150. ↑ IDNIYRA | International DN Ice Yacht Racing Association. 27 грудня 2017. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 15 квітня 2020.
  151. ↑ Markus, Frank. Racing Fast 'n' Cheap: Ice Racing. Motor Trend. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 30 вересня 2008.
  152. ↑ Bramen, Lisa (12 серпня 2011). Why Don't Other Countries Use Ice Cubes?. Smithsonian (англ.). Процитовано 26 квітня 2024.
  153. ↑ California utility augments 1,800 air conditioning units with 'ice battery'. Ars Technica. 4 травня 2017.
  154. ↑ Deuster, Patricia A.; Singh, Anita; Pelletier, Pierre A. (2007). The U.S. Navy Seal Guide to Fitness and Nutrition. Skyhorse. с. 117. ISBN 978-1-60239-030-0.
  155. ↑ Unique ice pier provides harbor for ships (PDF). Antarctic Sun. McMurdo Station, Antarctica. 8 січня 2006. Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2011.
  156. ↑ Ocean Disposal of Man-Made Ice Piers. United States Environmental Protection Agency. 10 лютого 2023. Архів оригіналу за 1 липня 2023.
  157. ↑ O'Brien, Harriet (19 січня 2007). Ice Hotels: Cold comforts. The Independent. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 26 травня 2024.
  158. ↑ Cruickshank, Dan (2 квітня 2008). What house-builders can learn from igloos. BBC News. Архів оригіналу за 11 березня 2009. Процитовано 26 травня 2024.
  159. ↑ Gold, L. W. (1993). The Canadian Habbakuk Project: a Project of the National Research Council of Canada. International Glaciological Society. ISBN 0-946417-16-4.
  160. ↑ Goodeve, Charles (19 квітня 1951). The Ice Ship Fiasco. Evening Standard. London. Архів оригіналу за 30 листопада 2024. Процитовано 26 травня 2024.
  161. ↑ Talkington, Fiona (3 травня 2005). Terje Isungset Iceman Is Review. BBC Music. Архів оригіналу за 24 вересня 2013. Процитовано 24 травня 2011.
  162. 1 2 3 Slater, Thomas; Lawrence, Isobel R.; Otosaka, Inès N.; Shepherd, Andrew; Gourmelen, Noel; Jakob, Livia та ін. (25 січня 2021). Review article: Earth's ice imbalance. The Cryosphere. 15 (1): 233—246. Bibcode:2021TCry...15..233S. doi:10.5194/tc-15-233-2021. hdl:20.500.11820/df343a4d-6b66-4eae-ac3f-f5a35bdeef04. This article incorporates text from this source, which is available under a Creative Commons Attribution 4.0 International License [Архівовано 16 October 2017 у Wayback Machine.].
  163. 1 2 von Schuckmann, Karina; Minière, Audrey; Gues, Flora; Cuesta-Valero, Francisco José; Kirchengast, Gottfried; Adusumilli, Susheel та ін. (17 квітня 2023). Heat stored in the Earth system 1960–2020: where does the energy go?. Earth System Science Data. 15 (4): 1675—1709. Bibcode:2023ESSD...15.1675V. doi:10.5194/essd-15-1675-2023. hdl:20.500.11850/619535. This article incorporates text from this source, which is available under a Creative Commons Attribution 4.0 International License [Архівовано 16 October 2017 у Wayback Machine.].
  164. 1 2 Fox-Kemper, B.; Hewitt, Helene T.; Xiao, C.; Aðalgeirsdóttir, G.; Drijfhout, S. S.; Edwards, T. L. та ін. (2021). Masson-Delmotte, V.; Zhai, P.; Pirani, A.; Connors, S. L.; Péan, C.; Berger, S.; Caud, N.; Chen, Y.; Goldfarb, L. (ред.). Chapter 9: Ocean, Cryosphere and Sea Level Change (PDF). Climate Change 2021: The Physical Science Basis. Contribution of Working Group I to the Sixth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change. Cambridge, UK and New York, US: Cambridge University Press. Архів (PDF) оригіналу за 24 жовтня 2022. Процитовано 18 березня 2024.
  165. 1 2 3 Lenton, T. M.; Armstrong McKay, D.I.; Loriani, S.; Abrams, J. F.; Lade, S. J.; Donges, J. F. та ін. (2023). The Global Tipping Points Report 2023 (Звіт). University of Exeter. Архів оригіналу за 24 липня 2024. Процитовано 18 березня 2024.
  166. ↑ Hjort, Jan; Streletskiy, Dmitry; Doré, Guy; Wu, Qingbai; Bjella, Kevin; Luoto, Miska (11 січня 2022). Impacts of permafrost degradation on infrastructure. Nature Reviews Earth & Environment. 3 (1): 24—38. Bibcode:2022NRvEE...3...24H. doi:10.1038/s43017-021-00247-8. hdl:10138/344541. S2CID 245917456.
  167. 1 2 3 Wunderling, Nico; Willeit, Matteo; Donges, Jonathan F.; Winkelmann, Ricarda (27 жовтня 2020). Global warming due to loss of large ice masses and Arctic summer sea ice. Nature Communications (англ.). 10 (1): 5177. Bibcode:2020NatCo..11.5177W. doi:10.1038/s41467-020-18934-3. PMC 7591863. PMID 33110092.
  168. 1 2 Sigmond, Michael; Fyfe, John C.; Swart, Neil C. (2 квітня 2018). Ice-free Arctic projections under the Paris Agreement. Nature Climate Change (англ.). 2 (5): 404—408. Bibcode:2018NatCC...8..404S. doi:10.1038/s41558-018-0124-y. Архів оригіналу за 2 грудня 2024. Процитовано 18 березня 2024.
  169. 1 2 3 4 5 6 Armstrong McKay, David; Abrams, Jesse; Winkelmann, Ricarda; Sakschewski, Boris; Loriani, Sina; Fetzer, Ingo та ін. (9 вересня 2022). Exceeding 1.5°C global warming could trigger multiple climate tipping points. Science (англ.). 377 (6611) eabn7950. doi:10.1126/science.abn7950. hdl:10871/131584. ISSN 0036-8075. PMID 36074831. S2CID 252161375. Архів оригіналу за 14 листопада 2022. Процитовано 18 березня 2024.
  170. 1 2 3 4 5 6 Armstrong McKay, David (9 вересня 2022). Exceeding 1.5°C global warming could trigger multiple climate tipping points – paper explainer. climatetippingpoints.info (англ.). Архів оригіналу за 18 липня 2023. Процитовано 2 жовтня 2022.
  171. ↑ Dai, Aiguo; Luo, Dehai; Song, Mirong; Liu, Jiping (10 січня 2019). Arctic amplification is caused by sea-ice loss under increasing CO2. Nature Communications (англ.). 10 (1): 121. Bibcode:2019NatCo..10..121D. doi:10.1038/s41467-018-07954-9. PMC 6328634. PMID 30631051.
  172. ↑ Riihelä, Aku; Bright, Ryan M.; Anttila, Kati (28 жовтня 2021). Recent strengthening of snow and ice albedo feedback driven by Antarctic sea-ice loss. Nature Geoscience (англ.). 14 (11): 832—836. Bibcode:2021NatGe..14..832R. doi:10.1038/s41561-021-00841-x. hdl:11250/2830682.
  173. ↑ Höning, Dennis; Willeit, Matteo; Calov, Reinhard; Klemann, Volker; Bagge, Meike; Ganopolski, Andrey (27 березня 2023). Multistability and Transient Response of the Greenland Ice Sheet to Anthropogenic CO2 Emissions. Geophysical Research Letters. 50 (6). doi:10.1029/2022GL101827.
  174. ↑ Rounce, David R.; Hock, Regine; Maussion, Fabien; Hugonnet, Romain; Kochtitzky, William; Huss, Matthias та ін. (5 січня 2023). Global glacier change in the 21st century: Every increase in temperature matters. Science (англ.). 79 (6627): 78—83. Bibcode:2023Sci...379...78R. doi:10.1126/science.abo1324. hdl:10852/108771. PMID 36603094. S2CID 255441012. Архів оригіналу за 12 січня 2023. Процитовано 18 березня 2024.
  175. ↑ Voosen, Paul (18 грудня 2018). Discovery of recent Antarctic ice sheet collapse raises fears of a new global flood. Science (англ.). Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 28 грудня 2018.
  176. ↑ Carlson, Anders E.; Walczak, Maureen H.; Beard, Brian L.; Laffin, Matthew K.; Stoner, Joseph S.; Hatfield, Robert G. (10 грудня 2018). Absence of the West Antarctic ice sheet during the last interglaciation. American Geophysical Union Fall Meeting. Архів оригіналу за 3 січня 2024. Процитовано 18 березня 2024.
  177. ↑ Naughten, Kaitlin A.; Holland, Paul R.; De Rydt, Jan (23 жовтня 2023). Unavoidable future increase in West Antarctic ice-shelf melting over the twenty-first century. Nature Climate Change. 13 (11): 1222—1228. Bibcode:2023NatCC..13.1222N. doi:10.1038/s41558-023-01818-x.
  178. ↑ Lau, Sally C. Y.; Wilson, Nerida G.; Golledge, Nicholas R.; Naish, Tim R.; Watts, Phillip C.; Silva, Catarina N. S. та ін. (21 грудня 2023). Genomic evidence for West Antarctic Ice Sheet collapse during the Last Interglacial (PDF). Science (англ.). 382 (6677): 1384—1389. Bibcode:2023Sci...382.1384L. doi:10.1126/science.ade0664. PMID 38127761. Архів (PDF) оригіналу за 12 березня 2024. Процитовано 17 травня 2024.
  179. ↑ Bochow, Nils; Poltronieri, Anna; Robinson, Alexander; Montoya, Marisa; Rypdal, Martin; Boers, Niklas (18 жовтня 2023). Overshooting the critical threshold for the Greenland ice sheet. Nature. 622 (7983): 528—536. Bibcode:2023Natur.622..528B. doi:10.1038/s41586-023-06503-9. PMC 10584691. PMID 37853149.
  180. ↑ How would sea level change if all glaciers melted?. United States Geological Survey. 23 вересня 2021. Архів оригіналу за 31 липня 2023. Процитовано 15 січня 2024.
  181. ↑ Paxman, Guy J. G.; Austermann, Jacqueline; Hollyday, Andrew (6 липня 2022). Total isostatic response to the complete unloading of the Greenland and Antarctic Ice Sheets. Scientific Reports. 12 (1): 11399. Bibcode:2022NatSR..1211399P. doi:10.1038/s41598-022-15440-y. PMC 9259639. PMID 35794143.
  182. ↑ Barber, C R (Березень 1966). The sublimation temperature of carbon dioxide. British Journal of Applied Physics (англ.). 17 (3): 391—397. Bibcode:1966BJAP...17..391B. doi:10.1088/0508-3443/17/3/312. ISSN 0508-3443. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 15 листопада 2020.
  183. ↑ Ramirez, A. P.; Hayashi, A.; Cava, R.J.; Siddharthan, R.; Shastry, B. S. (27 травня 1999). Zero-point entropy in 'spin ice'. Nature. 399 (3): 333—335. Bibcode:1999Natur.399..333R. doi:10.1038/20619.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лід&oldid=48627653